Прийшовши в 35-річйому віці на посаду директора Щирецької середньої школи, не маючи за плечима великого досвіду керівника, Клавдія Йосипівна Дзюба зуміла об єднати молодих, енергійних, неординарних і творчих вчителів у дружну велику сім’ю. Своїми розсудливими вчинками, мудрістю, інтелектом, інтелігентністю завоювала авторитет та неабияку прихильність серед людей. Поступово освітній заклад став одним з кращих у районі. Продовження →
У відчинене вікно операційної пливло літо.., пливло з запахами трави, саду та шумовинням небесної просині. І раптом серед густої, настояної на медовому акаційовом цвіті тиші, серед буйної зелені почувся спів зозулі. - Один, два… десять, одинад-цять… Петро Михайлович стояв біля вікна і рахував. Очі блукали ген на верхів’ях дерев, шукали точку, на якій би зупинитися, відчути опору, але за деревами була лише і безмежна небесна просинь. А зозуля кувала. Продовження →
…Останнім часом я часто замислююсь, скільки крові треба було пролити і людських страждань знести, шоб ми могли сьогодні спокійно спати, навчатись і жити. На завершення 2010 року ми, учні старших класів, разом з учителями Містківської середньої школи побували у смт. Щирець, шоб відвідати музей жертв сталінських репресій. Продовження →
Кожного дня ми спостерігаємо, як маленькі діти безтурботно бігають вулицями, бавляться, сміються, радіють життю. І буває так, що біжать кудись безогляду такими малесенькими невпевненими кроками, вітер розвіває рідке волоссячко, очі ше світяться такою щирістю, наївністю, дитинством. І зазвичай цей веселий біг в нікуди завершується падінням. Саме в цей момент, піднімаючись, з великими сльозливими очками, ображеним виразом обличчя, воно з усіх сил встає і чимдуж біжить до найріднішої, наймилішої людини – мами. Продовження →
Від великого до смішного один крок. Народ, який не хоче годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу. Багнетами можна зробити все що завгодно, тільки не можна на них сидіти. Великі батальйони завжди праві. Військо баранів, очолюване левом, завжди отримає перемогу над військом левів, очолюваних бараном. Продовження →
Пізнанню історії нашого містечка немає меж. Достеменно відомо, шо в Щирці народилися художники Федір Сенькович і Осип Курилас, філософ Давид Ноймарк, тут працювали Лесь Мартович і Роман Іваничук. Та життєва історія цієї людини, про яку ітиме мова, мене надзвичайно вразила. В костелі Св. Станіслава, пам’ятці Грюнвальдської битви 1410 р, є меморіальна дошка на честь Станіслава Мачека, який народився в Щирці у 1892 р., був охрешений у цьому костелі, а помер у віці 102 роки в шотландському місті Единбурзі, і похований в м.Бреда, Нідерланди. Дивно, що про людину, якій в Нідерландах створено музей, щирчанам майже нічого до недавнього часу не було відомо.Тому настав час познайомити наших краян із цією історичною постаттю. Продовження →
Патріарх Київський і всієї України” Димитрій (в миру Володимир Васильович Ярема) народився 9 грудня 1915 р. в селі Глідно Березовського повіту (нині Кросненсько воєводство у Польщі). З дитинства прислуговував у греко-католицькому храмі і співав у церковному хорі.Продовження →