Кожного дня ми спостерігаємо, як маленькі діти безтурботно бігають вулицями, бавляться, сміються, радіють життю. І буває так, що біжать кудись безогляду такими малесенькими невпевненими кроками, вітер розвіває рідке волоссячко, очі ше світяться такою щирістю, наївністю, дитинством. І зазвичай цей веселий біг в нікуди завершується падінням. Саме в цей момент, піднімаючись, з великими сльозливими очками, ображеним виразом обличчя, воно з усіх сил встає і чимдуж біжить до найріднішої, наймилішої людини – мами. Продовження →