У травні 1919 р. в районі Щирця розгорілися запеклі бої частин 7-ї Львівської бригади Галицької армії з військами Польщі, які переважаючими силами розгорнули наступ на усьому українсько-польському фронті з метою повністю захопити Східну Галичину й ліквідувати незалежну Західно-Українську Народну Республіку. Саме тоді в рядах оборонців української держави відзначився парох Щирецької церкви Святої Трійці, водночас – духовник 7-ї Львівської бригади о.Михайло Баричко. Продовження →
Погожого травневого дня 1907 року до будинку окружного суду в Щирці (у 1945-2005 рр. в ньому розміщувалася військова частина) прийшов високий, інтелігентної зовнішності пан з вусами-стрілами і, знайшовши двері з табличкою “Адвокат д-р Кость Бірецький” постукав. Коли адвокат ознайомився з рекомендаційним листом, зняв окуляри і здивовано вигукнув: - Даруйте, ви той самий Лесь Мартович? - Так, – посміхнувся відвідувач, знімаючи капелюха, – він самий, прошу пана. Продовження →
Вперше я побачив Осипа Петровича восени 1944 р., коли ми приїхали з евакуації в містечко Щирець до батька, який був скерований у Західну Україну і очолив Щирецький райвиконком. О.Курилас неодноразово бував у нас дома й вирішував з батьком особисті проблеми. До речі, в недавно виданій книзі А.Крижанівського “Осип Курилас” наведено документ за підписом батька і печаткою райвиконкому від 3 серпня 1944 р., тобто через тиждень після визволення Львова, коли діяли комендантська година та перепускна система. Продовження →
Він народився 1909 р. в селі Сердиці (одна селищна рада, приміт. адмін.) , неподалік від Щирця нині Пустомитівського району Львівщини. Навчався у сільській школі. Згодом старший брат Михайло забрав його до Львова, де влаштував у школу мистецького промислу, оскільки Іван з дитинства виявив хист до малярства. Слід відзначити, що Михайло, який був на 14 років старший від Івана і опікувався ним, був єдиним із сім’ї, який мав таку змогу – закінчив Львівську Політехніку, працював інженером у Львові. Продовження →
Вперше почув я це ім’я у вересні 1944 р., коли після евакуації в Казахстан ми приїхали в м.Щирець поблизу Львова до батька, якого було скеровано на роботу з Харківщини до Західної України. Один з моїх друзів, старшокласник Іван Малинівський розповів, що 1933 р. юнак із Щирця, який мешкав у будинку під горою, Григорій Мацейко, за завданням керівництва ОУН застрілив у Варшаві, як писала тодішня підпільна листівка “одного з катів народу українського… міністра справ внутрішніх польського окупаційного уряду на землях західно-українських, Броніслава Пєрацького” Продовження →