” Де живешь куличе?” – ” В болоті ” – ” Там же погано!” – ” Я привик!”. А скільки ти бабо піймала горобців?- Оце синку тільки цього піймаю, то ще дев’ять зостанеться, щоб було десять! Аби озеро, а найдеться жаба, що буде роххати (крякати, кумкати). Аби свіжа копійка! Або світи, або геть лети. Аж трясеться заміж, та ніхто не сватає. Продовження →
З голови дівка, а далі не знаю. З дурнем зчепитись – дурнем зробитись. З дурної голови та на людську. З панами і свинями не знайся. З пустої пригоди вовк задрав вівцю. З хама не буде пана. -…а хоч і буде, то поганий. Продовження →
П’яниця – проспитья, а дурень – ніколи. Пан в чоботях, а босі сліди знати. Пани як дурні: що хотять, те й роблять. Паршиве порося даремно чесати. Переплив море, та й при березі утопився. Перо страшне не в гусака, а вже тоді, як у дяка. Продовження →
Під такою назвою у селищі міського типу Щирець відбувся IV-й дитячо-юнацький турнір з вільної боротьби. Організаторами змагань виступили Львівська обласна федерація вільної боротьби, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Пустомитівської РДА, спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву «Спартаківець», батьківський комітет відділень вільної боротьби смт. Щирець та с.Лани. Турнір з вільної боротьби проходив за сприяння благодійної організації «Фонд братів Дубневичів». Продовження →
Після окупації західноукраїнських земель у вересні 1939 року, радянська влада, не приховуючи своїх намірів, розпочинає пропагандистський наступ супроти Української Греко-Католицької Церкви, звинувативши її в антирадянській агітації. В квітні 1945 Й.Сталін затвердив план з 10-ти пунктів, опрацьований діячами української компартії, який передбачав її ліквідацію та посилення православних структур Московського патріархату в Україні. Радянська преса атакувала історію та традиції Греко-Католицької Церкви. Масові репресії духовенства змушують УГКЦ перейти у підпілля. Спіткала нелегка доля і духовенство Пустомитівщини. Продовження →
Григорій Мацейко (псевдонім Гонта) (нар. 7 серпня 1913, Щирець (тепер Пустомитівського району Львівської області України) – пом. 11 серпня 1966, Аргентина) – член Організації українських націоналістів, бойовик ОУН. Продовження →
Давид Ноймарк (нім. David Neumark; 3 серпня 1866 Щирець – пом. 15 грудня 1924, Цинциннаті, Огайо, США – єврейський релігійний філософ, доктор філософії. Продовження →
Їй було сімнадцять, коли потрапила із далекої Житомирщини у Щирець. Як каже пані Антоніна, знала, що знайде тут свою долю. Так і сталося! З молодим парубком Іваном познайомилася, коли гуляла з подругами. Залицявся він до неї два роки, а тоді й весілля відгуляли. Повінчав їх отець Стахурський у храмі Пресвятої Трійці. Це був 1958 рік. Святкували скромно, запросили рідних та сусідів. А через рік у їхньому домі з’явилася донечка Оля. А в 1963 році-син Володя. Отак і смакувала сім’я Поповичів подружнім життям: будували хату, ростили дітей, працювали. Разом уже 54 роки. Вже й внуки повиростали. Найстаршому Олегу – 28 років, а ще є Галя, Христина та Яринка. Продовження →
У нашому районі нині нікого не здивуєш різними спортивними змаганнями, турнірами, іграми, навіть різного роду шоу і забавами. Але є спортивні турніри, які за своєю виховною спрямованістю, своїм змістом відрізняються від традиційно-звичних змагань. Серед таких є волейбольний турнір пам’яті вчителя фізичної культури Щирецькоїсередньої школи Євгена Михайловича Копитка, започаткований відділом у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністраціїшість років тому, і який щорічно збирає в спортивному залі ЩирецькоїЗОШ І-ІІІ ступенів №1 десятки ентузіастів і шанувальників видатного спортивного діяча. Продовження →
З нагоди Дня Соборності та Свободи України у районному Народному домі відбулося святкове зібрання
Напередодні вікопомної дати – 22 січня – Пустомитівщина разом з усією країною вкотре вшановує один із найяскравіших епізодів історії української державності – урочисте проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР на Софійській площі у Києві. «Бо можемо бути сильні, тільки якщо ми єдині», – сказала у вітальному слові заступник голови райдержадміністрації Любов Сабара. Продовження →