Від січових стрільців до Абверу.

Його ім’я поруч з іменами видатних українських військовиків стане напевне причиною неоднозначних відгуків. Адже зовсім недавно радянська преса писала про нього: “Альфред Бізанц – німець за національністю, після ліквідації УГА працював у штабі Пілсудського, у 30-ті роки – в абвері, в роки другої світової війни – полковник абверу і СС, керував так званою “бойовою управою”, що формувала дивізію СС “Галичина”. Дійсно, він був німцем, членом нацистської партії, полковником абверу, затаврований радянською історіографією як „воєнний злочинець”. Але в його біографії переважає інше. Продовження →

 Від січових стрільців до Абверу. 

Початок

На початку лютого 1920 р. нависла нова загроза – Червона армія вела широкий наступ, а денікінці панічно відступали до Одеси. Командувач УГА генерал Микитка планував вивести армію в Румунію, але її утримували на Україні 25 тисяч хворих по всьому Правобережжі. 6 лютого в Чичельниках 40 старшин УГА зібралися на нараду. Головувати доручили А.Бізанцу. Після п’ятигодинної дискусії 28 учасників наради висловилися за приєднання до угоди Вінницького ревкому УГА з радянським командуванням. Продовження →

З досліджень Кіма Науменка.

27 липня – в день визволення Щирця, оперативна група працівників Щирецького району вступила до міста.
Слід відзначити, що політична ситуація в районі була складною. Перед втечею із Щирця 26 червня 1941 р. районний відділ НКВС на чолі з Григорієм Поповим розстріляв всіх 28 в’язнів-місцевих жителів, серед них авторитетних громадських діячів Івана Максимовича та Івана Романіва з Пісків, студентів Степана і Семена Гайдучків з Підтемного, Богдана і Михайла Хоминів, Івана Шеремету з Сердиці, діячів „Просвіти” Петра Рибака з Ланів та Михайла Кузя з Пісків, Юрія Тибінку зі Щирця, вчителя Семена Кузя та інших. Всі вони були затримані з різних, часом незначних провин або безпідставно, як підозрілі, і чекали на розгляд справ у судовому порядку в міській тюрмі. Продовження →

З досліджень Кіма Науменка.

Продовження.

початок

Новою сферою в діяльності Є.Науменка було співробітництво і стосунки з Греко-Католицькою церквою, яка мала широку мережу парафій в районі й потужний вплив на суцільно релігійне населення Щиреччини. Згідно з шематизмами на початок 1940-х років, Щирецький деканат на чолі з о. Володимиром Семківим мав 14 парафій у Бродках, Гуменці, Дмитре, Добряні, Красові, Поляні, Сороках, Хоросно й найбільшу у Щирці, якій підлягали Острів, Лани, Піски, Сердиця. Крім того, в Щирці діяв костел і ксьондз римо-католиків. Продовження →

З досліджень Кіма Науменка.

Закінчення. 

початок

Становище в Західній Україні турбувало першого секретаря ДК КП(б)У М.Хрущова, який завіряв Сталіна, що звіти НКВС про повстанський рух перебільшені й з УГІА буде покінчено до кінця війни. Він неодноразово здійснював поїздки в регіон, проводив широкі наради, ставив жорсткі завдання. У першій половині листопада 1944 р. – він відвідав Щирець у супроводі львівського керівництва, зокрема першого секретаря обкому партії І.Грушецького, та потужної охорони. Продовження →