Його ім’я поруч з іменами видатних українських військовиків стане напевне причиною неоднозначних відгуків. Адже зовсім недавно радянська преса писала про нього: “Альфред Бізанц – німець за національністю, після ліквідації УГА працював у штабі Пілсудського, у 30-ті роки – в абвері, в роки другої світової війни – полковник абверу і СС, керував так званою “бойовою управою”, що формувала дивізію СС “Галичина”. Дійсно, він був німцем, членом нацистської партії, полковником абверу, затаврований радянською історіографією як „воєнний злочинець”. Але в його біографії переважає інше. Продовження →
На початку лютого 1920 р. нависла нова загроза – Червона армія вела широкий наступ, а денікінці панічно відступали до Одеси. Командувач УГА генерал Микитка планував вивести армію в Румунію, але її утримували на Україні 25 тисяч хворих по всьому Правобережжі. 6 лютого в Чичельниках 40 старшин УГА зібралися на нараду. Головувати доручили А.Бізанцу. Після п’ятигодинної дискусії 28 учасників наради висловилися за приєднання до угоди Вінницького ревкому УГА з радянським командуванням. Продовження →