Раніше ця церква на колишній замковій горі адміністративно належала до села Піски, зараз – до містечка Щирець.
Церква Різдва Богородиці датується солідним XVI ст. – і оборонність тут не надумана, а справжня. Зараз дзвіницю і частину огорожі перекривають справжнім гонтом.. Колись це була замкова гора! Тут, на лівому березі річки Щерек, в XV столітті піднімалася оборонна твердиня. Та вже документи XVII ст. фіксують нову назву гори – Монастир. Може бути, що оборонні мури навколо храму дійшли до нас від того древнього монастирського комплексу. Сама ж церква раз по разу нищилась. Продовження →

Вулиця Артилерійська, 1. (Цілком може бути, що назва вулиці змінилася). Саме тут начебто розташований оборонний костел святого Станіслава ще з далекого 1400 року. У 1517р. на Щирець напали татари, містечко сильно постраждало, костел згорів і довгий час стояв руїною. Лише у 1553р. його відновили. Та це була далеко не остання реконструкція споруди: наступні відбувалися у 1610, 1648, 1823 і 1827 роках. Передостання велика віднова стосується року 1888, коли костел було не лише реконструйовано, а й заново розписано його інтер’єри. А вже у 1912 році відбулася остання перебудова, під час якої були укріплені своди храму, прибудовані контрфорси та апсиди, розширено головний вхід. Продовження →

Троїцька церква XVI століття на вулиці, що колись носила назву Комсомольської. Назва, певно, щезла разом з останніми щирецькими комсомольцями.

Про церкву відомо, що наприкінці XVIII ст. вона мала завершення у вигляді трьох дерев’яних шатрових верхів. Сучасний вигляд храм набув у першій половині ХІХ ст. Трохи пізніше була зроблена прибулова у вигляді апсиди. Споруду капітально відбудували у 1879 та 1912 рр.
Церква зведена з пісковику, однонавна, одноапсидна, безстовпна. Складається з прямокутної нави, п’ятистінної апсиди з боковим приміщенням біля північної стіни та квадратового притвору. Західний фасад вінчає високий щипець, прикрашений з боків декоративними вазами. Дах скатний, з сигнатуркою у центрі. Продовження →

Корнякти прибули до Львова у XVI столітті. Родина походила з грецького острова Крит, правдоподібно не належала до шляхти, хоча і використовували герб Круціні (Crucini). По різному також писали своє прізвище: Korniat, Korneadi, Korneades, Carneadi, Coretho, Carinacto, Kornyath. Були надзвичайно підприємливі та дуже багаті. Багатство відкривало перед ними усі двері. Перший Корнякт, який замешкав у Львові, був Михаїл, старший брат Константа. Михаїл доробився значного маєтку на торгівлі вином. Помер у 1563 р. без потомства, залишаючи свій маєток Константу. Існує припущення, що до збільшення багатства Корняктів спричинились великі суми, позичені від недовго пануючого деспотичного господаря Молдови грека з Криту Якуба Базиліка, який панував у 1561-1563 рр. Продовження →

У липні 2004 року Щирецька громада розпочала відновлення приміщення катівні – стодоли, де в ніч з 26 на 27 червня 1941 року, напередодні вступу німецьких військ в смт.Щирець, під гуркіт трактора енкаведисти по – звірячому замордували 26 невинних людей з Щирця та сіл: Лани, Хоросно, Піски, Гуменець, Красів, Добряни, Сердиця. Знайдені тіла, 7 липня 1941 року були перепоховані громадськістю на Горішньому кладовищі Щирця. Продовження →

З протоколу візиту архієпископа Яна Скарбка від 1721 року виникає, що у костьолі існували, серед іншого, три вівтаря, [...] і позитив на шість голосів. Опис 1774 року підтверджує наявність органа: „Над дверима хори музичні на стовпах дубових з дерева соснового, на якому позитив на 6 голосів…” 
У 1834 році костьол сильно горів: завалились верхні частини веж, повністю згоріло убранство. Біля 1836 року був справлений новий головний вівтар, збудовані хори музичні і закуплений орган у майстра Теодора Похачевського на суму 300 злотих. Продовження →

Музей у звичайній сільській садибі створено на Львівщині. Його експозиція розповідає про сотні місцевих мешканців, котрі стали жертвою енкаведистських репресій та звірств.

Хатина у селищі Щирець Пустомитівського району не випадково обрана для музею. 27 червня 1941 року, перед вступом німецьких військ, на її подвір’ї працівники районного управління НКВД закатували 26 селян із Щирця та навколишніх сіл. Створювали експозицію очевидці тих страшних подій. Вона має декілька підрозділів: кімната пам’яті закатованих, діяльність Щирецької “Просвіти”, Січових Стрільців та ОУН-УПА. Продовження →