2175 Переглядів
Жіночності ніхто не скасував
Тихенько постукала у двері класу музичного виховання Щирецької ЗОШ №1 І-ІІІ ст ім. Богдана Ільківа, з котрого лунав злагоджений дитячий спів. Можливо, що за правилами мала б дочекатися перерви, але дуже вже хотілося побачити, так би мовити, в роботі, пані Ларису Пекар, учительку музичного мистецтва. Попросила дозволу побути на уроці,пообіцявши не заважати, і мені дозволили. Тим більше, що дітей присутність чужої особи не гнітила: вони працювали. Співали пісні на твори Кобзаря, очевидно, готуючись до Шевченківського свята. І тут я мовила подумки: а таки правду кажуть, що у Лариси Іванівної усі співають. Мабуть, не усі стовідсотково обдаровані музикальним талантом, це не можливо, але старалися, слухали звуки, народжені її баяном, усі.
За тридцять шість років її праці у школі тут виросли не лише грамотні інженери, агрономи, спеціалісти для різноманітних сфер господарства, науки, але й чимала плеяда митців – артистів, музикантів, співаків, мистецтвознавців. І злегкої руки учительки музики звичайної, як тут кажуть, сільської школи, багато учнів стали відомими не лише в Україні. Невеличкий стенд у класі не може вмістити фото усіх, хто пройшовши через руки учительки Лариси Пекар, присвятив себе мистецтву музики та співу, але все ж дозволяє уявити, що закоханих у мистецтво звідси пішло багато дітей, які спочатку прокладали стежку до Щирецької музичної школи, а далі хто в училища, хто у Дрогобицький педагогічний університет ім. Ів. Франка, який, до речі, закінчила і сама Лариса Іванівна, а хто і в духовну семінарію чи консерваторію. Так, серед тих, кого Лариса Іванівна закохала з дитинства у музику є кандидат мистецтвознавства із французького міста Вілєбон Тетяна Бринь, артистка оперної студії Львівської народної музичної академії ім. М. Лисенка Оксана Герасимович-Ільдутова, соліст оркестру Львівської філармонії Роман Герасимович, соліст Галицького камерного хору Маркіян Бублик, естрадні співаки Ірина Ваврикович (Ірена) Марія Лехновська та Давид Меладзе. Та чи усіх перелічиш? Це і учасники гурту «Щирецькі музики», і викладачі музичних шкіл, вчителі музичного мистецтва загальноосвітніх шкіл району. Тай у самій рідній школі майже усі молоді учителі музичного мистецтва – її колишні вихованці. У клас зайшов, директор школи Олексій Іванович Пароля ,очі якого, коли говорив, що Лариса Іванівна його перша учителька співу, ніби усміхалися. «Її на все вистарчає, – говорив. – Людина невичерпної енергії, ентузіаст. Прекрана як педагог, як людина. Знаєте, жіночності ніхто не скасував і Лариса Іванівна тому приклад». До розмови приєдналися Грета Рішардівна Романів, заступник директора школи з навчально-виховної роботи та Ірина Казимирівна Смужевич, шкільний бібліотекар. Вони розповідали, що Лариса Іванівна, учитель-методист, керівник методоб’єднання учителів музичного мистецтва району, не обмежується чисто педагогічною роботою. Вона багато років керує хором церкви Різдва Пресвятої Богородиці та самодіяльним вокальним народним ансамблем «Гомін» Щирецького Народного Дому. Її «Гомін» часто представляв Щирець на святі Дожинок у Польському Єльч-Лясковіце та на святі худоби в німецькому місті Ґутензберґ. У рамках співпраці між містами.
Але усе ж школа, її вихованці для учительки – головне. І саме для них, їхнього духовного розвитку спрямовує свою роботу. Щороку для восьмикласників, випускників курсу музичного мистецтва, вона організовує мистецькі екскурсії у Львівську оперу, на Личаків, до музею Соломії Крушельницької чи у інші визначні місця Львова. А ще – збирає пісенні твори про школу і навіть видала збірку «Дзвени дзвінок», що була високо оцінена і затверджена на вченій раді Дрогобицького педагогічного інституту.
У творчому доробку Лариси Іванівної є і методичні розробки. Своїм досвідом, творчими наробками учителька охоче ділиться із колегами як на семінарських зустрічах, так і друкуючись у педагогічних виданнях. А ще вона сама пише гарну поезію, робить музичні обробки пісень. Виховуючи у школярах любов до музичного мистецтва, організовує спільні виступи із вихованцями музичної школи та запрошує на шкільні свята цікавих артистів.Так, у неї зав’язалася міцна дружба із незрячим кобзарем, лірником Лайошом Монаром та його дружиною поетесою Тетяною Фроловою. Ці надзвичайно цікаві і гарні люди є частими гостями школи.
Можна до безконечності розповідати про творчість ювілярки, як мовив директор школи. Про її працю у «Просвіті»: саме пані Лариса зібрала і систематизувала матеріали про організацію і діяльність Товариства, історію Щирця, його людей. А вона ніби ніяковіючи, каже: «Завжди роблю тільки те, що люблю і більш нічого».
І більш нічого, тільки музику, пісню, батьківські традиції. У цій любові виховала і власних дочок, з якими організувала родинний ансамбль «Сім’я Пекарі», і одна із дочок – Леся, сьогодні викладає музику по класу скрипки у її Alma-mater – Дрогобицькому педагогічному університеті ім. І.Франка.
І більш нічого, тільки жертовна праця для розвитку, примноження культурного багатства рідної Щиреччини. – Тож хай Вам, дорога Ларисо Іванівно, дарує Небо іще багато сили і снаги для здійснення всього задуманого.
Галина Таратула
Поширте та додайте в закладки
Напишіть відгук