Інформація 15.04.2019 | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

112 Переглядів

Новації законодавства!

Про земельний податок

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що юридична особа – власник земельної ділянки, що є платником єдиного податку третьої групи, у разі передачі в оренду цієї земельної ділянки іншому суб’єкту господарювання не є платником земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується платником єдиного податку в господарській діяльності з метою отримання доходу.

У разі передачі земельної ділянки за договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію власник земельних ділянок – платник єдиного податку третьої групи земельний податок не сплачує за умови одержання доходу у виді плати за користування такою земельною ділянкою, яка встановлена договором емфітевзису, сервітуту, суперфіцію.

У разі передачі земельних ділянок в користування іншому суб’єкту господарювання за договором оренди, а також за договорами емфітевзису, сервітуту, суперфіцію, земельний податок власником земельних ділянок – платником єдиного податку четвертої групи сплачується на загальних підставах оскільки такі земельні ділянки використовуються платником не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Статтями 269 та 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що платниками земельного податку є, зокрема власники земельних ділянок, та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 4 п.297.1 ст.297 ПКУ визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку, зокрема третьої групи для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого частини першої ст.102 прим. 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ).

Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором (частина друга ст.409 ЦКУ).

Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови, визначені абзацом першим частини першої ст.414 ЦКУ, згідно з яким власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина перша ст.98 ЗКУ).

Частиною першою ст.100 ЗКУ визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Про відповідальність громадян за неподання податкової декларації

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що громадяни, які отримали протягом 2018 року доходи, які не було враховано при визначенні податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, повинні до 1 травня поточного року подати податкову декларацію про майновий стан і доходи.

У разі неподання платником податків в установлений термін податкової декларації про майновий стан і доходи (якщо таке подання є обов’язковим), контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації за результатами документальної позапланової перевірки має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

При цьому, у відповідності до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України до платника податків застосовується фінансова відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання. А у разі повторного нарахування контролюючим органом податкового зобов’язання – у розмірі 50 відсотків від донарахованої суми.

Крім того, згідно ст.164 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до платника податків буде застосована адміністративна відповідальність у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Декларування доходів, отриманих за кордоном

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що громадяни, які в 2018 році отримували іноземні доходи, відповідно до п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зобов’язані подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Сума такого доходу включається до річного оподатковуваного доходу платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовим збором за ставкою1,5 відсотка.

Відповідно до абзацу першого п.п.170.11.2 п.170.11 ст.170 ПКУ платник податку має право зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, за нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Платник податку має визначити суму такого зменшення за зазначеними підставами в річній податковій декларації. Але це можливо лише за умови отримання від уповноваженого державного органу країни, де було одержано дохід, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Довідка має бути належним чином легалізована, якщо іншого не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Громадяни, які оформлюються на роботу на умовах укладання договорів «аутстафінгу» та отримують іноземні доходи від фірм – нерезидентів, також зобов’язані самостійно подати декларацію та сплатити вищевказані податки в Україні.

Декларацію про майновий стан і доходи необхідно подати до територіального органу фіскальної служби за місцем своєї реєстрації до 1 травня 2019 року.

Про застосування РРО

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що реалізація палива на АЗС має здійснюватися із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням чеків установленої форми. При цьому, РРО можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємкостей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.

Відповідно до ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон №265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (п.1 ст.3 Закону №265), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2 ст.3 Закону №265).

Разом з тим, п.12 ст.9 Закону №265 передбачено, що РРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Згідно з п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 №1442 із змінами та доповненнями (далі – Постанова №1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов’язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (п.10 Постанови №1442).

Чи може підприємець користуватися власним банківським рахунком при здійсненні підприємницької діяльності?

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Особа, яка відкриває рахунок фізичній особі (власник рахунку/представник власника рахунку/особа, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), зобов’язана письмово повідомити банк про наявність або відсутність у власника рахунку статусу підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб – резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець не може використовувати поточний розрахунковий рахунок, відкритий на фізичну особу, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

З 1 липня 2019 року виробництво, зберігання та торгівля пальним підлягає ліцензуванню

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо підвищення контролю за обігом пального.

Відповідно до внесених змін з 1 липня 2019 року виробництво, оптова та роздрібна торгівля, зберігання пального може здійснюватись суб’єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії.

Ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним видаються терміном на п’ять років. Розмір річної плати за ліцензії на право оптової торгівлі пальним складає:

за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, – 5000 гривень за кожне таке місце;

за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, – 10000 гривень.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним – одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Штрафні санкції за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії складають 250000 гривень, оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500000 гривень, виробництва пального без наявності ліцензії – 1000000 гривень.

Незалежна професійна діяльність та сплата ЄСВ

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, є платниками єдиного соціального внеску.

Такі платники нараховують єдиний внесок у розмірі 22% на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2019 році – 918, 06 грн.).

У разі якщо у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу не отримано дохід (прибуток), такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини (в 2019році – 62595,0 грн. на місяць). При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у 2019 році – 918, 06 грн.).

Таким чином, базу нарахування ЄВ повинні визначати особи, які провадять незалежну професійну діяльність як ті, які отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження діяльності.

Єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, сплачується до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Суми ЄВ, сплачені протягом року, враховуються платниками при остаточному розрахунку, який здійснюється ними за календарний рік до 1 травня наступного року, згідно з даними, зазначеними у Податковій декларації про майновий стан і доходи.

Деклараційна кампанія 2019: Які витрати на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла включаються до складу податкової знижки?

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що триває Деклараційна кампанія 2019, під час якої декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік подають громадяни, які зобов’язані декларувати свої доходи, а також особи, які мають право добровільно подати декларацію та скористатися правом на податкову знижку шляхом зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного 2018 податкового року на суму фактично здійснених ним витрат, які підтверджені відповідними документами. Таке право передбачене статтею 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Відповідно до п.п.166.3.8 п.166.3 ст.166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року           №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Враховуючи те, що при будівництві (придбанні) доступного житла платник податків має право скористатися державною підтримкою у вигляді сплати державою 30 або 50 відс. вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту в уповноваженому банку, а решта вартості житла сплачується фізичною особою за власні кошти, то до складу податкової знижки включаються витрати, які особисто понесені фізичною особою на будівництво (придбання) доступного житла та погашення пільгового іпотечного житлового кредиту і відсотків за ним.

Пунктом 4 ст.4 Закону України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» із змінами та доповненнями (далі – Закон №800) передбачено, що пільговий іпотечний житловий кредит – це фінансовий кредит, що надається громадянинові для будівництва або придбання доступного житла уповноваженим банком, рефінансування якого здійснює Державна іпотечна установа або Національний банк України, чи фінансовою установою – виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла.

Доступне житло – збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири (п.1 ст.4 Закону №800).

Згідно з п.4 Порядку надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №819 «Деякі питання забезпечення громадян доступним житлом» (далі – Порядок) державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30 або 50 відс. вартості нормативної площі доступного житла з урахуванням абзаців другого – четвертого п.3 Порядку. При цьому одержувачі державної підтримки вносять на свій поточний рахунок, відкритий в банку, кошти в обсязі 70 або 50 відс. вартості нормативної площі доступного житла.

Одержувачі державної підтримки можуть отримувати кредит в банку для сплати частини вартості будівництва (придбання) доступного житла, що перевищує розмір державної підтримки, на умовах та у порядку, що визначені банком.

При цьому державна підтримка надається з розрахунку не більш як 21 квадратний метр на одну особу та додатково 10,5 квадратних метра загальної площі житла на сім’ю. Решту вартості житла сплачує громадянин, який уклав договір про будівництво (придбання) доступного житла, за власні кошти (п.3 ст.4 Закону №800).

Громадянам, які виїжджають за кордон на ПМЖ необхідно подати декларацію про майновий стан

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що громадяни України, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації декларацію про майновий стан і доходи. Це необхідно зробити не пізніше ніж за 60 календарних днів до виїзду. Декларація подається за три останні звітні податкові періоди (у разі наявності невиконаного обов’язку з подання) та за звітний період поточного року (з початку поточного року до строку, на який припадає день подання такої декларації).

Перевірка контролюючим органом здійснюється протягом 30 календарних днів після надходження такої декларації. У разі відсутності податкових зобов’язань платнику податку видається відповідна довідка.

Довідка про сплату або відсутність податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору подається до органів митного контролю під час перетину кордону і є підставою для проведення митних процедур. Довідка дійсна протягом 60 календарних днів з дати її видачі.

Форма цієї довідки затверджена наказом Мінфіну від 13.06.2017р. №568 «Про затвердження форми довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов’язань) та Порядку її оформлення і видачі».

Обов’язок щодо подання податкової декларації платниками податку – резидентами, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, визначено п.179.3 ст.179 ПКУ та постановою Кабміну від 27.12.2010р. №1243 «Про порядок видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку – резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку».

Отримали дохід від здачі в оренду житла? Задекларуйте його!

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що останнім часом серед населення збільшується кількість користувачів послугою надання житла в оренду.

У такому випадку до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду.

Якщо фізична особа-орендар нерухомого майна не є суб’єктом господарювання, то відповідальним за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету є орендодавець. При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені для квартального звітного (податкового) періоду. А саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу.

Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.

Крім того, у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості, нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку – орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку чи строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Які юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи?

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що згідно з нормами п.п.3 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

При цьому п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють:

- діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

- обмін іноземної валюти;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);

- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ;

- діяльність з управління підприємствами;

- діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Також не можуть бути платниками єдиного податку:

- страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів (п.п.291.5.4 п. 291.5 ст.291 ПКУ);

- суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків                (п.п.291.5.5 п. 291.5 ст.291 ПКУ);

- представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку (п.п.291.5.6 п. 291.5 ст.291 ПКУ);

- юридичні особи – нерезиденти (п.п.291.5.7 п.291.5 ст.291 ПКУ);

- платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п.291.5.8 п.291.5 ст.291 ПКУ).

Новий Порядок електронного адміністрування реалізації пального запроваджується                 з 01 липня 2019

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що 01 січня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів».

Відповідно до п.22 підр.5 розд. XX Перехідних положень Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Внесеними змінами ПКУ доповнено поняттями «акцизний склад пересувний» та «розпорядник акцизного складу пересувного». Також буде викладено у новій редакції поняття «акцизний склад» та «розпорядник акцизного складу», розширено визначення «платника акцизного податку», а також встановлено, що ведення обліку обсягів пального або спирту етилового має здійснюватися у СЕАРП та СЕ.

Платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий на митній території України (п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212 ПКУ у редакції, чинній з  01 липня 2019).

Згідно з абзац.2 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу в редакції, яка буде чинною 01 липня 2019, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

- до акцизного складу;

- до акцизного складу пересувного;

- для власного споживання чи промислової переробки;

-будь-яким іншим особам.

Особи, які здійснюють реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (пп.212.3.4 п.212. 3 ст.212 Кодексу у редакції чинній з 01 липня 2019 року).

Державна фіскальна служба веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Система електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та спирту етилового (СЕ) запроваджується з 1 липня 2019 з урахуванням перехідних положень, визначених пунктами 22-24 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, якими встановлено, зокрема, наступне.

Платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 до 1 червня 2019 зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб’єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019, зобов’язані до 1 липня 2019 зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019.

Акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п.230.1 ст.230 ПКУ у редакції, чинній з 01 липня 2019 року.

За порушення встановленого порядку реєстрації платниками акцизного податку в контролюючих органах та відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування ПКУ передбачена відповідальність у вигляді штрафів (ст.117 та 128¹ ПКУ у редакції, чинній з 01 липня 2019).

Як обчислюється та сплачується транспортний податок фізичними особами?

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні власні легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.267.1-267.2 ст.267 ПКУ).

Така вартість легкового автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального (п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПКУ).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального (п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПКУ).

Ставка податку з розрахунку на календарний рік становить 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПКУ.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування транспортним податком фізичних осіб здійснює орган державної фіскальної служби за місцем реєстрації платника податку (п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267ПКУ).

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця(п.п.267.6.3 п.267.6 ст.267ПКУ).

Фізичним особам-платникам податків орган фіскальної служби за місцем реєстрації до 1 липня  податкового (звітного) періоду (року) надсилає (вручає) податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити (п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПКУ).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючих органів за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема, документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган проводить перерахунок податку і надсилає (вручає) нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПКУ).

Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п.267.8.1 п.267.8 ст.267 ПКУ).

Платники єдиного податку четвертої групи мають сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що не використовуються ними для ведення сільськогосподарського товаровиробництва

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що відповідно до п.п.4 п.297.1 ст.297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292 прим.1.1 ст.292 прим.1 ПКУ).

Відповідно до норм ст.22 Земельного кодексу України від 25.10. 2001 №2768-III зі змінами та доповненнями, землі сільськогосподарського призначення – це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. За інші земельні ділянки, в тому числі за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи сплачують земельний податок на загальних підставах.

Нарахування податку з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що громадян – власників об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, що обчислення сум податку з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб, здійснюють органи фіскальної служби за місцем податкової адреси власників такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум обчисленого податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1п.266.3 ст.266 ПКУ).

При обчисленні та нарахуванні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичним особам органи державної фіскальної служби базу оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюють:

- на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно;

- та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, наданих платником податків( п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового Кодексу).

Водночас, п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПКУ встановлено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником на підставі оригіналі в відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі припинення підприємницької діяльності ФОП необхідно подати податкову декларацію про майновий стан і доходи

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що фізичні особи підприємці (крім ФОП, що перебувають на спрощеній системі оподаткування), які здійснили державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за своїм власним рішенням, повинні подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за останній податковий  (звітний) період, у якій необхідно відобразити виключно  доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП за її власним рішенням, останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Форму декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №556.

Документи для отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що відповідно до ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями (далі – Закон №481), роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості – і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб’єкта господарювання.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, у якій зазначаються види господарської діяльності на провадження яких одержується ліцензія (зокрема, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік РРО (КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями СГ зазначає адресу місця торгівлі і вказує перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Вимагати надання інших документів, крім зазначених у Законі №481, забороняється. Документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування.

Інформаційні картки адміністративних послуг «Видача ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями» та «Видача ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами», які надаються органами ДФС, розміщені на головній сторінці офіційного веб-сайту ДФС (http://sfs.gov.ua), у розділі Діяльність >Адміністративні послуги.

Дії суб’єкта господарювання у разі втрати КОРО

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що відповідно до гл.4 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок №547) використання книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО), зареєстрованої на господарську одиницю або на реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО), передбачає, зокрема, наявність КОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків.

У разі втрати розрахункової книжки суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити контролюючий орган за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня втрати –абз.2 п. 10 гл.2 розд.III Порядку №547.

За заявою суб’єкта господарювання здійснюєтьсяскасування КОРО на РРО, зокрема, у разі викрадення, втрати, прийняття розпорядчого документа про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, непридатності для використання тощо (абз.1 п.1 гл.3 розд. II Порядку №547).

Нормами п.3 гл.3 розд. II Порядку №547 встановлено, що заяву про скасування КОРО суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня виникнення підстави для скасування.

У разі викрадення КОРО разом із заявою про скасування КОРО суб’єкт господарювання надає до контролюючого органу копію відповідного документа органу поліції.

Скасування реєстрації КОРО проводить посадова особа контролюючого органу шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФСне пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви про скасування КОРО.

У разі скасування реєстрації КОРО на господарську одиницю посадова особа контролюючого органу здійснює запис на титульній сторінці КОРО (у разі її наявності) щодо скасування реєстрації, який засвідчує своїм підписом та печаткою контролюючого органу.

Скасування реєстрації розрахункової книжки здійснюється за такою самою процедурою, що й скасування реєстрації КОРО.

Зміни в оподаткуванні податком на прибуток у 2019 році

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який набрав чинності 01.01.2019р., запроваджено зміни в оподаткуванні податком на прибуток у 2019 році.

Доповнено та уточнено поняття, визначені статтею 14 Податкового Кодексу.

Так, п.14.1 ст.14 ПКУ доповнено новими підпунктами:

- п.п.14.1.12 введено поняття активу з права користування – визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ) актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди;

- п.п.14.1.1251 визначено поняття нормативу витрат на виплати страховим посередникам – гранично допустима величина будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлена для цілей Кодексу за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У п.п.14.1.45 п.14.1 ст.14 Кодексу уточнено поняття деривативу, зокрема:

- вилучено визначення деривативу як стандартного документа;

- не передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України стандартної (типової) форми деривативів;

- платежі за угодами своп розраховуються на підставі ціни (котирування) базового активу, також з урахуванням процентних ставок у межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежу; 

- визначено, що форвардний контракт не є стандартизованим цивільно-правовим договором, та передбачено, що такий контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Уточнено умови включення юридичних осіб до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Так, п.п.133.4.1 п.133.4 ст.133 ПКУ внесено зміни в частині вимог до установчих документів, зокрема:

- для цілей розподілу отриманих доходів (прибутків) термін «учасники» неприбуткової організації застосовується у розумінні Цивільного кодексу України;

- для недержавних пенсійних фондів передбачена можливість передання активів у разі ліквідації такого фонду іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону.

Пунктом 1 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2628 встановлено, що зміни до п.п.133.4.1 п.133.4 ст.133 ПКУ застосовуються до податкових періодів, починаючи з 1 липня 2017 року.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації.

Щодо різниць, які виникають при нарахуванні амортизації, то ст.138 ПКУ доповнено новим п.138.4 та передбачено, що вимоги п.п.138.1 – 38.3 ст.138 ПКУ, якими визначені різниці для коригування фінансового результату до оподаткування та порядок розрахунку амортизації, не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди.

Уточнено вартісний показник для застосування визначених ПКУ мінімально допустимих строків корисного використання, встановлений для основних засобів 4 групи, який складає понад 6000 грн. замість раніше визначеного у розмірі 2 500 грн. (п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 ПКУ).

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій.

По різницям, які виникають при здійсненні фінансових операцій уточнено, що при  визначенні  різниць, передбачених п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПКУ для коригування до збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30% вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, не враховуються активи з права користування за договорами оренди.

Крім того, уточнено, що вимоги із застосування різниці відповідно до п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПКУ не поширюються також на вартість товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів.

Застосування прискореної амортизації.

Внесеними до п.43 підр.4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ змінами на 1 рік продовжено дію норми щодо права на застосування для розрахунку амортизації за прямолінійним методом мінімально допустимого строку амортизації (два роки) щодо основних засобів четвертої групи, якщо витрати на їх придбання понесені (нараховані) платником податків після 1 січня 2017 року та якщо для таких основних засобів забезпечується одночасне виконання встановлених Кодексом вимог, зокрема, основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року. Детальна інформація міститься у листі ДФС України від 11.03.2019 р. № 7785/7/99-99-15-02-01-17.

59 днів лишилося до посилення адміністративної відповідальності за перевищенні строку транзиту або тимчасового ввезення транспортного засобу на іноземній реєстрації

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що через 180 днів з початку дії Закону України від 08.11.2018 року №2612-VIII, тобто, з 24 травня 2019 року вступають у дію норми щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства при переміщенні транспортних засобів в митних режимах тимчасового ввезення і транзиту.

З цієї дати при перевищенні строку транзиту або тимчасового ввезення транспортного засобу на іноземній реєстрації більше ніж на 30 діб власнику такого автомобіля загрожує штраф у розмірі 170 тис. грн. або конфіскація транспортного засобу за рішенням суду.

Власники автомобілів на іноземній реєстрації мають можливість при оформленні транспортних засобів скористатися умовами перехідного періоду, що триватиме до 23 травня 2019 року включно.

Відповідальність громадян щодо перевищення термінів транзиту авто на іноземній реєстрації передбачена новими нормами митного кодексу, зокрема, статтею 469 Митного кодексу України.

 Нормативна грошова оцінка землі

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що на офіційному веб-порталі ДФС України розміщено інформацію про нормативну грошову оцінку земель (за даними офіційного веб-сайту Держгеокадастру) – Довідник показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів станом на 01.01.2019. Основними завданнями створення Довідника показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є:

- систематизація актуальної інформації про рік останнього проведення нормативної грошової оцінки земель кожного населеного пункту України та його середню (базову) вартість, дату та номер рішення місцевої ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, розрахункову площу та чисельність населення, кошторисну вартість робіт, значення регіональних та зональних коефіцієнтів оцінки;

- забезпечення розробників технічної документації із нормативної грошової оцінки земель населених пунктів матеріалами для аналізу результатів оцінки населених пунктів, визначення співвідношення отриманих результатів по землях однотипних груп населених пунктів у різних регіонах країни, що дозволить підвищити якість виконання робіт з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, унеможливить штучне заниження або завищення такої оцінки;

- забезпечення аналізу та прогнозування органами місцевого самоврядування економічного ефекту застосування нормативної грошової оцінки залежно від року її проведення в частині наповнення місцевих бюджетів;

- стимулювання своєчасного оновлення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів відповідно до вимог ст.18 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» із змінами та доповненнями (далі – Закон №1378);

- забезпечення відкритості результатів нормативної грошової оцінки земель населених пунктів для широкого загалу.

Проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регулюється Законом №1378. Обов’язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено ст.13 Закону №1378, а періодичність її проведення – щонайменш один раз на 5 – 7 років (повторна нормативна грошова оцінка)- ст.18 Закону №1378. У 2013 році в Україні на 100 % завершено проведення нормативної грошової оцінки земель усіх населених пунктів відповідно до ст.13 Закону №1378.

Інформація про нормативну грошову оцінку земель (за даними офіційного веб-сайту Держгеокадастру) міститься за посиланням http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–perelik/dovidniki-/325490.html.

Новації у ЄСВ з 2019 року

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що у зв’язку зі збільшенням з 01 січня 2019 року розміру мінімальної заробітної плати до 4173,0грн., змінились розміри мінімального страхового внеску (з 01.01.2019р. – 918,06грн.) та максимального страхового внеску(з 01.01.2019р. – 13770,90грн.) на місяць.

Із 2019 року єдиний соціальний внесок (ЄСВ) установлено у розмірі 8,41% до визначеної бази нарахування внеску для найманих осіб з інвалідністю, які працюють у ФОПів, у т.ч.тих, які обрали спрощену систему оподаткування – це встановлено новою редакцією до част.13 ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Нарахування ЄСВ у розмірі 8,41% розпочинається з дати встановлення групи інвалідності (але не раніше одержання роботодавцем завіреної копії довідки до акта огляду в МСЕК) та закінчується датою припинення інвалідності на підставі рішення даної комісії.

Відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання, задекларованого в податковій декларації про майновий стан і доходи громадян, протягом строків, визначених ПКУ

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що відповідно до п.179.7 ст.179 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Нормами пункту 126.1 ст.126 ПКУ встановлено фінансову відповідальність платника податків за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відс. погашеної суми податкового боргу.

Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня -п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПКУ.

Згідно з п.129.4 ст.129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п.п.129.1.3 п.129.1            ст.129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Документи, що підтверджують право на податкову знижку у зв’язку з переобладнання транспортного засобу на біопаливо

Як зазначив начальник Галицького управління ГУ ДФС у Львівській області А.Кобільник, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, фактично здійснені у звітному році витрати у вигляді суми коштів, сплачених у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) – п.п.166.2.1 п.166.2 ст.166 ПКУ.

Переобладнання транспортних засобів, зокрема, для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива, встановлена Порядком переобладнання транспортних засобів, затвердженим постановою КМУ від 21.07.2010 №607. Після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження. За результатами такого оцінювання видається:

 - сертифікат відповідності – для переобладнаних автобусів та транспортних засобів, які переобладнані (за винятком транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива) суб’єктом господарювання, що має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством інфраструктури України, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

 - акт технічної експертизи або сертифікат відповідності – для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

Отже, фізична особа, яка здійснила переобладнання транспортного засобу та використовує біопаливо (біоетанол, біодизель, стиснутий або скраплений газ та інші види біопалива) з метою отримання податкової знижки повинна подати документи, які підтверджують витрати, здійснені для переобладнання: квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Крім того, потрібно надати сертифікат відповідності для транспортного засобу, що був переобладнаний, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Червень 2019
П В С Ч П С Н
« Тра    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Стрічка новин

Інформація 19.06.2019-2

Дії платника ПДВ, якщо протягом[...]

Оголошення

ОГОЛОШЕННЯ Всім, хто бажає придбати книгу[...]

Оголошення

Оголошення У неділю, 28 жовтня 2018 року, о[...]

Єдиноборства

Щирецькі чемпіони  За підтримки Громадської організації[...]

Аргентина 2018

Олімпійське срібло у Оксани Чудик  З[...]

Вільна боротьба

Пам’яті Олекси Довбуша У місті Коломиї[...]
Новини податкової

Інформація 19.06.2019-2

Дії платника ПДВ, якщо протягом[...]

Інформація 19.06.2019

З початку 2019 року до[...]

Інформація 13.06.2019

До уваги розпорядників акцизних складів![...]
Погода
Погода в Україні
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
2 Гостей, 1 Робот
Рекомендуємо!