Кім Науменко. Лесь Мартович. | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

2833 Переглядів

Лесь Мартович.

Погожого травневого дня 1907 року до будинку окружного суду в Щирці (у 1945-2005 рр. в ньому розміщувалася військова частина) прийшов високий, інтелігентної зовнішності пан з вусами-стрілами і, знайшовши двері з табличкою “Адвокат д-р Кость Бірецький” постукав.
Коли адвокат ознайомився з рекомендаційним листом, зняв окуляри і здивовано вигукнув:
- Даруйте, ви той самий Лесь Мартович?
- Так, – посміхнувся відвідувач, знімаючи капелюха, – він самий, прошу пана.

 Martovich_L

Бірецький розгубився. З одного боку, провінційний інтелігент міг пишатися, що в його канцелярії буде працювати вже досить відомий письменник. Саме його, найвидатніший літературний авторитет тих часів Іван Франко, вважав непересічним сучасним новелістом. Він включав його ім’я до російської енциклопедії та огляди української літератури в російській, німецькій та чеській періодиці. З іншого боку, адвокатові доводилося читати його твори, в яких автор батожив гострою сатирою не лише урядовців, суддів-хабарників та повітових старостів, але й державний та суспільний устрій айстро-угорської монархії, висміював так звані “конституційні свободи” та “демократичні” вибори. Все ж Бірецькому конче потрібен був досвідчений з високою фаховою освітою помічник і він задовольнив прохання. Так життєві шляхи привели Олексу Семеновича Мартовича до старовинного містечка Щирця.
Народився він на Покутті, недалеко від Городенки (нині Івано-Франківської області) у селі Торговиці 12 лютого 1871 року. Його батько, бідний селянин, самотужки навчився грамоти й був сільським писарем. На останні кошти намагався дати синові гідну освіту. Після закінчення 1882 р. чотирьох класів сільської школи, батько послав хлопця до Коломиї вступати в гімназію, сам поїхати з ним не міг – був тяжко хворий. У гімназії Лесеві пощастило на друзів. Один з найближчих – одноліток і однокласник Василь Стефаник – став на довгі роки його однодумцем і спільником в літературі й громадській діяльності.
Вже у гімназії обидва хлопці стали палкими прихильниками ідей радикальної партії Івана Франка та Михайла Павлика, членами таємного гуртка. Під час виборчої кампанії Лесь пропустив рік навчання, оскільки активно провадив агітацію у складі виборчого комітету на користь Івана Франка. Водночас виявив літературний талант. “Вже в четвертому класі гімназії, – згадував про нього Василь Стефаник, – писав поезії, сатири”. Йому було сімнадцять років, коли Михайло Павлик прочитав його оповідання “Нечитальник” і допоміг опублікувати перший творчий здобуток гімназиста в журналі Івана Франка “Народ”.

Дирекція гімназії, яка була польською, під приводом несвоєчасної оплати навчання постаралася вигнати Леся. У 1890 році його виключили із гімназії. Але разом з Василем Стефаником продовжив навчання у міській гімназії Дрогобича. Невдовзі Франковий “Народ” опублікував його оповідання “Лумера” з життя глухого галицького села. Саме тоді відбулося знайомство з Франком, який став регулярно друкувати твори юнаків з Покуття. Гімназисти не рідко кидали навчання й ходили по селах, закладали читальні, вели передвиборну агітацію, писали кореспонденцію для газет. їхні шляхи розійшлися 1892 року: Лесь Мартович після закінчення гімназії вступив на юридичний факультет Чернівецького університету (прагнув бути поруч з домівкою, де постійно хворів батько), а Василь Стефаник поїхав до Кракова, де став студіювати медицину в університеті.
Навчання Леся затягнулося на довгі роки, оскільки невтомно працював у адвокатських конторах провінційних галицьких містечок і весь час бідував, заробляючи на хліб канцелярською писаниною. 1895 р. розпочалася його адвокатська практика. Заробивши трохи грошей, він перебирається 1898 р. до Львова, де працює в редакції часопису “Громадський голос“й водночас видає дві збірки своїх творів. Але обставини змусили письменника покинути Львів й повернутися на рідне Покуття. Наприкінці 1904 р. він влаштувався адвокатом у контору Стефаникового приятеля – Миколи Шухевича у Снятині. Проте бажання завершити, нарешті, навчання в університеті та отримати допомогу кваліфікованих лікарів спричинилися до переїзду поближче до Львова, в Щирець.
Разом з сім’єю він замешкав неподалік від будинку суду на приватній квартирі (нині початок Ланів). Працюючи в конторі, письменник постійно спілкувався з селянською біднотою. На той час у його творчому доробку було вже три збірки оповідань: “Нечитайло” (1900), “Хитрий Панько” (1903), і “Стрибожий дарунок” (1905). Він писав про народне життя, черпаючи сюжети з власних спостережень. Письменник виразно співчував бідноті, був завзятим борцем проти соціальної несправедливості. Зауважимо, що у ті роки серед мешканців Щирця переважали поляки і євреї, була частка німців. Українці ж складали загал галицького селянства. Лесь Мартович сміливо критикував австрійську адміністрацію, висміював цісарський суд. До речі, всі ці органи й установи австро-угорський уряд віддавав полякам: від намісника краю графа Потоцького – до керівників гмін. Водночас письменник був нещадним і до проявів темноти й негідності серед українського селянства, насамперед нехтування освітою та пияцтва.
Щирецький період життя письменника був надзвичайно напруженим. Працюючи адвокатом, він знаходив час для завершення навчання у Львівському університеті. 1909 року отримав диплом, що давало можливість заснувати адвокатську контору та мати гідний заробіток на утримання сім’ї. Водночас відвідував видавництва Львова, вів важкі переговори з видавцями, оскільки влада та цензура усіляко перешкоджали друку його творів. Отже, з 1905 року він практично не друкувався. У Львові спілкувався з друзями, керівниками радикальної партії, до якої належав. Постійний тиск влади не завадив Мартовичу плідно працювати над своїм найбільшим твором – широкоплановою повістю “Забобон”, яку вдалося закінчити 1911 року.
Різке загострення хвороби шлунку позбавило його можливості працювати адвокатом, що в умовах ігнорування його творчості позбавляло засобів для елементарного існування. У цей складний момент життя, приятель Мартовича – адвокат з Равщини Іван Кунцев запросив його до себе в с. Улицьке й надав можливість для літературної праці. Відтак з 1911 року письменник замешкав у тихому селі й продовжував писати оповідання та п’єсу “Політичні справи”. Водночас друкував у партійних виданнях публіцистичні статті. Влітку 1914 року у Львові він склав іспити на здобуття ступеня доктора права. Перед тим зробив спробу балотуватися послом до австрійського парламенту.
Коли розпочалася світова війна, 43-літнього письменника призвали до австрійської армії. За станом здоров’я був нездатним для служби в строю, але не звільнений і призначений до частин запілля. Восени 1915 року його призначили до адміністрації табору для російських військовополонених у с. Погориське на Жовківщині. Розповідають, що російські солдати з повагою ставилися до письменника в шинелі австрійського вояка, який доброзичливо ставився до них, часто подовгу розмовляв з ними з проблеми буття.
На початку 1916 р. Лесь Мартович тяжко захворів і 12 лютого помер у солдатському табірному лазареті серед російських бранців. Вони й поховали його в с. Монастирок недалеко від Рава-Руської на хутірському цвинтарі. Місцеві селяни виготовили на його могилу плиту з написом: “Пам’ять славного хлопського сина не згине”. Але влада не дозволила встановити цей пам’ятний знак.
Лесь Мартович – один із славної когорти галицьких письменників; когорти Івана Франка, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Ольги Кобилянської; демократ, непересічний сатирик, збагатив своїми творами українську літературу, залишив глибокий слід у душах нащадків.


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Травень 2017
П В С Ч П С Н
« Кві    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
Стрічка новин

Вільна боротьба

XIII Всеукраїнська Універсіада  17-19 травня  2017[...]

Вільна боротьба

Кубок Дністра 20 травня 2017 року[...]

«Четвертий гріш» у Щирецькому війтівстві

Податки – «четвертий гріш» у[...]

Великого бажайте! (Анонс)

З’їзд християнської молоді у Щирці. 28[...]

Чемпіонат України

Вільна боротьба 10 - 13 травня[...]

Вільна боротьба

Турнір «Чорне море» 5-6 травня 2017[...]
Новини податкової

Інформація 24.05.2017

Легалізація заробітної плати – головна[...]

Інформація 23.05.2017-3

В Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ[...]

Інформація 23.05.2017-2

Кому та коли слід подавати[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
5 Гостей
Рекомендуємо!