Історія Щирця. Частина 3 | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

2901 Переглядів

З досліджень Кіма Науменка.

Закінчення. 

початок

Становище в Західній Україні турбувало першого секретаря ДК КП(б)У М.Хрущова, який завіряв Сталіна, що звіти НКВС про повстанський рух перебільшені й з УГІА буде покінчено до кінця війни. Він неодноразово здійснював поїздки в регіон, проводив широкі наради, ставив жорсткі завдання. У першій половині листопада 1944 р. – він відвідав Щирець у супроводі львівського керівництва, зокрема першого секретаря обкому партії І.Грушецького, та потужної охорони. М. Хрущов був у військовій формі з погонами генерала-лейтенанта, займав тоді посади першого секретаря ЦК КП(б)У й водночас Члена Військради 1-го Українського фронту. Згодом прибулі зайшли до кабінету голови райвиконкому. Йшлося про повстанський рух на території району. Є.Науменко доповів про ситуацію, відповів на запитання щодо можливих заходів для поліпшення становища. Водночас, повідомив, що напередодні закінчився триденний бій під Великою Горожанкою — на межі між Щирецьким і Миколаївським районом. Там полк прикордонних військ за участю танків і авіації розгромив школу командирів боївок УПА чисельністю понад 200 бійців. Пізніше Науменко розповідав, що коли вони приїхали на місце бою, Хрущов ходив лісом, розглядав трупи. Біля одного зупинився й попросив подати йому планшетку з паперами вбитого, як виявилося повстанського командира – районного провідника.
Наступного дня на широкій нараді у Львові, він зачитав один з виявлених документів – доповідь Щирецького районного провідника ОУН, в якій відзначалося, що повстанцям діяти на території цього району, близького до Львова та більша частина якого була без великих лісів, дуже складно. Крім того, в районі ведеться потужна пропагандистська робота, спрямована проти повстанського руху. Керівництво району усіляко намагається своїми діями і заходами прихилити на свій бік населення, у ході відновлення радянської влади шукає опору серед певної групи населення, насамперед збіднілого селянства. Великі сподівання радянська влада покладала на розвиток національної культури і освіти, чим привертала молодь, особливо студентську, яка отримала широкі можливості для вищої освіти. М. Хрущов схвально висловився про діяльність керівників Щирецького і Городоцького районів, привів їх як приклад для інших. Між іншим, серед тих документів був план захоплення Щирця і його керівників, зокрема Ф.Журби та Є.Науменка. Хрущов вимагав рішучо посилити боротьбу з повстанським рухом під особисту відповідальність керівників усіх рівнів.
Саме після цієї поїздки М.Хрущов у листі від 15 листопада доповідав Сталінові про її результати. Він наголошував, що в результаті великих зусиль органів НКВС і НКДБ до кінця року знищено 45,7 тис. і захоплено у полон 38 тис. „бандитів”, 12 тис. склали зброю і явилися з повинного. Але збройний опір радянській владі не вщухає, Хоча Верховний Головнокомандувач звинувачував його у „м’якотілості”, саме Хрущов, щоправда, за проханням секретарів обкомів Грушецького і Бегми, запропонував впровадити „Трійки” у складі секретаря обкому партії, начальника НКВС і прокурора області, смертні вироки яких без суду виконувалися б негайно. У листі до М.Хрущова від 6 листопада 1944 р. І.Грушецький скаржився, що загони УПА і підпілля ОУН суттєво гальмують радянізацію і пропонував ужити прилюдні страти повстанців і підпільників, а їх сім’ї висилати до Сибіру. Секретар ЦК виклав Сталінові ці пропозиції, крім того, вважав за необхідне утворити військово-польові гуди, які б оперативно розглядали справи й виносили вироки.
Відтак, 31 грудня 1944 р. працівники НКВС привезли зі Львова захопленого в Попелянах 19-літнього повстанця Василя Фітьо, який прийшов додому з лісу помитися й переодягнутися. Але хтось його видав. Енкаведисти, які приїхали зі Львова, зібрали людей і після оголошення вироку прилюдно повісили в центрі Щирця на площі Ринок на електричному стовпі біля приміщень райвиконкому і райкому партії. Автор цих рядків був свідком страти, чув як перед смертю хлопець встиг крикнути: „Погибаю невинно… Слава Україні!..” У Непричетні до цих брутальних акцій Ф.Журба, Є.Науменко, С.Герасимов та інші керівники району були надзвичайно обурені жорстокими діями обласних органів НКВС і НКДБ, говорили керівникам силових структур у Щирці Єрофеєву, Сушкові, Кащеєву, що їх львівські обласні керівники без будь-яких узгоджень з місцевою владою „приїхали, повісили й поїхали, а як нам завтра працювати з людьми й дивитися їм в очі?” Незважаючи на вирок, згідно якого труп повинен був висіти три дні, його було вночі знято.
Сталося так, що саме в новорічну ніч на Щирець з боку причілка Острів налетів повстанський загін чисельністю 60-70 осіб, зняв вартового „стрибка” Григорія Сиротяка, який без перешкод підпустив їх до себе й розмовляв з ними. Після цього повстанці напали на великий двоповерховий будинок, де мешкали майор Герасимов і начальник НКДБ капітан Кощєєв, а офіцери райвійськкомату голосно відзначали Новий рік. Повстанці гранатами рознесли веранду, намагалися розбити вхідні двері й водночас відкрили вогонь із кулеметів і автоматів по вікнах. Але невдовзі потрапили під вогонь невеликої групи солдатів та озброєних працівників районних органів. Слід відзначити, що діяв повстанський загін невдало, втратив у бою п’ятьох бійців убитими й відступив у Сердицький ліс зі своїм обозом, в якому був зібраний в с. Острові теплий одяг.

Варто зауважити, що рух опору провадив досить широку пропагандистську роботу, випускав і розповсюджував масу літератури і листівок антирадянського змісту із закликами до всенародної боротьби зі сталінським режимом. Зокрема, у київському архіві СБУ виявлено велику кількість звітів суспільно-політичного проводу Щирецького району про розповсюдження у вересні 1946 р. 2000 примірників різної пропагандистської літератури, з них 40 звернень до вчителів і 100 – до учнів Щирецької середньої школи. (Одна з листівок: „Смерть зрадникам-комсомольцям” потрапила в руки автора цих рядків, який у січні 1945 р. вступив у члени ЛКСМУ й був обраний секретарем першої шкільної комсомольської організації в Щирці). Наступного місяця у райцентрі розійшлися листівки „Братам зі сходу України”. На початку 1947 р. розповсюджено 8500 листівок у селах району із закликами не вступати до колгоспів та 3000 – бойкотувати вибори до Верховної Ради УРСР.
Водночас в операціях НКВС-НКДБ гинули чимало членів повстанських загонів і боївок з Щиреччини. Слід відзначити, що під час так званих чекістсько-військових операцій, облав та інших акцій підрозділів внутрішніх військ НКВС- МВС на території Щирецького району, їх бійці і командири нерідко чинили брутальний терор щодо місцевого населення. Так 2 травня 1946 р. оперуповноважений Щирецького райвідділу МВС Богданов (пізніше вбитий повстанцями) затримав молодшого командира з підрозділу львівської частини внутрішніх військ Володимира Фурмана, який розстріляв жителів причілка Щирця – Острова Марію Підгірну і Григорія Мокрого лише за те, що вони відмовилися для нього зарізати й зварити півня. Злочинця було відправлено під конвоєм до Львова.
Якоюсь мірою пом’якшала ситуація в районі, коли у відповідь на оголошену урядом УРСР після війни амністію, чимало повстанців складали зброю. До цього їх спонукав моральний фактор і втрата надії на перемогу й повалення радянської влади. Виявлені архівні документи, які свідчать, що командувач УПА Роман Шухевич висловлював Степанові Бандері сумніви щодо продовження безперспективної війни з величезними втратами кадрів й схилявся до пропозицій радянської влади в Україні. Ці думки поділяв певною мірою і керівник ОУН. Але втрутилися американці, які категорично висловилися за продовження збройного опору. Під час зустрічей автора цих рядків з останнім командувачем УПА генералом Василем Куком у Києві ( мешкав у двокімнатній квартирі в Дарниці), на початку 2000-х років він згадував, що коли після загибелі у березні 1950 р. генерала Романа Шухевича очолив УПА, теж схилявся до припинення безперспективної збройної боротьби, у ході якої визвольний рух втрачає цінні кадри. Але переконати керівництво у Мюнхені не вдалося внаслідок втручання американців. Отже, повстанський рух, зокрема на Щиреччині, тривав до середини 1955-х pp. Серед архівних документів МВС України виявлені звіти про плани і проведення операцій у березні 1950 р. з метою ліквідації в районі Щирець-Острів боївки „Гуцула”; у квітні 1953 р. – проти місцевих боївок „Михайла” і „Жука” та 1955 р. в районі с.Поляна і Підтемного – чотирьох операцій за участю трьох стрілецьких рот (близько 400 солдатів) Внутрішніх військ МВС УРСР.
Значною мірою впливали на повстанців масові депортації органами НКВС-МВС сімей повстанців і підпільників ОУН в Сибір, які набрали широких масштабів. За перші три місяці 1945 р. було вивезено 6365 сімей, загалом 16522 осіб. А до кінця 1948 р. їх чисельність досягла 25877 сімей – 74799 осіб. Певну кількість сімей Щирецького району, які були пов’язані родинними зв’язками з учасниками повстанського руху та оунівським підпіллям, або являлися потенційними, на погляд репресивних органів, ворогами радянської влади вивезено в Сибір чи на Далекий Схід без узгодження з керівництвом району, щоправда, вже після 1945-1946 pp. Зокрема цілі родини з с. Острова, Глуховецьких, Микитків, Фітьо з Попелян та ін.
 Москва сподівалася остаточно покінчити з рухом опору в регіоні після закінчення війни. Лише до складу Львівського військового округу було передислоковано чотири армії: 1-ша гвардійська генерала А.Гречка, 13-та – генерала М.Пухова, 52-га – генерала К.Коротєєва, 27-ма – генерала С.Трофимовича чисельністю 30-50 тис. вояків кожна, 4-ту танкову армію генерала Д.Лелюшенка, кілька артбригад, одною з яких у Золочеві командував син російського героя полковник Олександр Чапаєв. Військові гарнізони вкрили край щільною мережею. Зокрема у Щирці розмістився 62-й гвардійський мінометний полк (600 солдатів і офіцерів). Але плани використати частини Червоної армії для придушення руху опору не виправдалися. Фронтовики не лише відмовлялися брати участь у каральних операціях, але й нерідко вступали в конфронтацію з енкаведистами, які нерідко чинили брутальний терор. В свою чергу, повстанці часто досить лояльно ставилися до червоноармійців, які потрапляли в полон, забирали зброю, проводили з ними пропагандистську роботу й відпускали.

Редагування: Басюк Оксана.


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Грудень 2017
П В С Ч П С Н
« Лис    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Стрічка новин

Єдиноборства

Брати Данилки – майстри спорту[...]

Міні-футбол

Кубок Миколая  Цієї неділі (10 грудня[...]

Вільна боротьба

Всеукраїнський меморіал тренера Богдана Степановича Сцібайла  17-19[...]

Вільна боротьба

  Медалісти на Чемпіонаті області  4-5 листопада[...]

Співпраця Щирець-Ґуденсберґ

Українсько-німецька зустріч у Щирці В рамках[...]

Щирецька селищна рада повідомляє

ІНФОРМАЦІЯ про результати громадського обговорення питання «Перепоховання[...]
Новини податкової

Інформація 14.12.2017

Для переходу на спрощену систему[...]

Інформація 12.12.2017-2

В Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ[...]

Інформація 12.12.2017

В Галицької ОДПІ ГУ ДФС[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
5 Гостей, 1 Робот
Рекомендуємо!