Герої не вмирають. | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1927 Переглядів

Лікар, доброволець, патріот.

Пізня вечірня пора. Сотні людей, серед яких багато дітей, у Щирці стоять вздовж дороги, яка веде зі Львова до центру містечка. В руках тримають запалені лампадки. Коли під’їхав кортеж із загиблим в зоні АТО Тарасом Кончевичем, стають на коліна. На якусь мить запала тиша. А потім все голосніше почали лунати сумні серцю слова: “Герої не вмирають!”… Побратимивоїни, які приїхали віддати останню шану, беруть на рамена труну і несуть до рідної домівки Героя. В останній раз Тараса заносять у хату, де народився, зростав… Плачуть, ридають не лише близькі. Сльози на очах в усіх, хто перебував в приміщенні, і на подвір’ї.
Священики відправляють панахиду. І процесія вирушає до УГКЦ Святої Трійці, до якої він часто ходив, сповідався, причащався.
Довго триває прощання з Героєм… Труна у квітах… Духовні особи читають поминальні псалми, у молитвах просять Всевишнього, щоби душу представленого убієнного, невинно вбитого Тараса оселив в оселях праведних.

PohoronPohoron1
– Господь покликав до вічності непросто людину, – говорив настоятель Української греко-католицької Звенигородської церкви святого Миколая Чудотворця отець Олег, а найкращого сина українського народу. Тарас професійно виконував свої обов’язки, був співчутливим і милосердним. Служити іншим – було його покликання. І лише одиниці це спроможні робити. Дякував Господу, що дарує Україні таких синів, які можуть стати на захист народу, хто повстає проти зла. Прихиляю голову перед Героєм. Допомагав іншим, а в якусь мить не зміг допомогти собі.
Довгих два тижні Щирець був у смутку, неспокої, тривозі… З далекого Донбасу надійшла сумна звістка про те, що не стало Тараса Кончевича. Опісля її спростували. Ніхто не міг достеменно сказати, що з ним і де він. У місцевій УГК церкві молились, просили у Всевишнього заступництва за нього. Найважче було батькам, рідним, яких покинула дорога людина. Ятрили душу здогадки, тривога…Мати навіть поривалась їхати на схід шукати сина. Підтвердження про смерть надійшло наприкінці минулого тижня…
Загинув Тарас, як виявилось, 9 лютого. Службу проходив у сьомому батальйоні військової частини 3002 Національної гвардії України. У той злощасний день у бік Дебальцеве рухалася медична колона. Попереду на фугасі підірвався автомобіль. БМП, який їхав за ним, зупинився. І першим на допомогу друзям кинувся Тарас, не встигши навіть одягнути бронежилет і каску. У цей момент ворог розпочав мінометний обстріл. Одна із мін розірвалася поряд. Є версія, що двоє солдатів, яких рятував вижили і перебувають в одній із лікарень Харкова. Він дотримався слів Ісуса Христа, що немає більшої любові, ніж віддати своє життя за друзів. Своїм тілом прикрив побратимів.
Був з Тарасом на першій ротації Петро Черевичник із Комарного, що в Городоцькому районі. Комок у горлі не давав йому говорити. Та сказаних ним кількох слів було достатньо, щоб оцінити відвагу щирчанина.
– Зійшлися з ним з перших днів, говорив пан Петро. – Він був безвідмовним. Допомагав колегам, пораненим. Умів не лише фахово, а й словесно підтримати людей. Першим приходив на допомогу.
Отець Богдан Когут назвав скорботними для Щирця лютневі дні. – Рік тому прощалися з Героєм України Богданом Ільковим, тепер у жалобі за Тарасом Кончевичем, якому віддаємо останню дань. Його земна книга зупинилася раптово, на 36-му році життя. Будучи добрим спеціалістом-лікарем, не міг спокійно дивитися, як російські загарбники захоплюють нашу землю. Добровольцем пішов захищати її. З вересня був у гарячих місцях на Донбасі.
Проживаючи біля пам’ятника Тарасу Шевченку, гордився, що так само називається і має таке саме ім’я по батькові, як і в Пророка. Так формувався його світогляд.
Коли батько просив його залишитися, не повертатись на Донеччину, адже там був довший час, у відповідь почув: “Богу – душу, землі – тіло, родині – честь”. І в черговий раз поїхав на фронт.
Особливою теплотою любив своїх дітей. Він тулився до них, а вони до нього. Будемо пам’ятати Тараса і молитись за нього. Герої не вмирають.
Зі сльозами на очах прощався з Тарасом депутат Верховної Ради України Богдан Дубневич.
– Часто з ним зустрічався. Це була енергійна, спокійна, життєрадісна людина. Неодноразово з ним оглядали медичні заклади Звенигородської сільської ради. Мешканці його шанували. Називали “наш Тарас”, який при необхідності прийде і допоможе.
Коли розпочалася війна на Донбасі, мав з ним на цю тему розмову. Признався, що має намір піти добровольцем в армію. Бачив по ньому, що його неможливо відговорити. Тому запропонував йому допомогу. До останньої хвилини вірив, що він живий. По своїх каналах намагався його знайти. На превеликий жаль, нині прощаємось з Героєм. Вічна йому пам’ять.
Добрим фахівцем назвав його головний лікар Центральної районної лікарні Іван Лабай: “Я завжди був задоволений роботою Тараса Григоровича. Відповідальний, дисциплінований. Очолюючи амбулаторію загальної практики сімейної медицини у Звенигороді, проявив себе вмілим організатором, користувався повагою у людей. Лікарем був за покликанням. Своєю відвагою врятував життя товаришів. Пам’ять про нього залишиться у наших серцях”.

Pohoron2Pohoron3
Із Щирецької церкви кортеж вирушив до Львова, гарнізонного храму Петра і Павла, де тисячі львів’ян прощалися з трьома медиками, які загинули в АТО: Тарасом Кончевичем, Василем Задорожнім, Дмитром Лагуновим. Опісля процесія вирушила пішою ходою до Личаківського кладовища, де відбувся чин похорону.
Один з командирів батальйону Національної гвардії України Ігор Ільків говорив, що хлопці загинули по-геройськи, рятуючи колег. Також розповів, що пройшов бойовий шлях в Афганістані, Іраку, Югославії і ніколи не бачив, щоб ворог жорстоко обстрілював медичні автомобілі. Так можуть вчиняти лише дикі, неадекватні особи.
Зі словами співчуття виступив міський голова Львова Андрій Садовий. «Сьогодні особливий день – ховаємо героїв, які рятували героїв. Завдяки їм багатьом солдатам урятовано життя. Вони до останнього турбувалися про побратимів. Вічна їм слава. Герої не вмирають!».
Під виконання Гімну України новопредставлених Героїв ховають у землю. Могили вкривають вінками, квітами…
Р.Скочиляс.


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Червень 2017
П В С Ч П С Н
« Тра    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Стрічка новин

Вільна боротьба

Всеукраїнський турнір-меморіал імені Олега Сазонова 16-17[...]

Свято для футболістів

Відкриття майданчика зі штучним покриттям[...]

Вільна боротьба

Відкритий Кубок Львова  13 - 14[...]

Вільна боротьба

Міжнародний турнір у Польщі 2, 3[...]

Великого бажайте!

З'їзд християнської молоді у Щирці   28[...]

Оголошення

  Оголошення У неділю, 4 червня 2017[...]
Новини податкової

Інформація 14.06.2017

Галицька об’єднана державна податкова інспекція[...]

Інформація 26.05.2016

Внесено зміни у форми звітів[...]

Інформація 24.05.2017

Легалізація заробітної плати – головна[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
14 Гостей, 3Роботів
Рекомендуємо!