До 100-річчя народження героя | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1162 Переглядів

Його серце віддане Україні.

 Восьмого серпня Григорію Мацейку, уродженцю Щирця, виповнилося б 100 років з дня народження. Його ім’я сьогодні носить одна з вулиць селища. У місцевій школі №2, де навчався, три роки тому з ініціативи Крайового братства ОУН-УПА, при активній підтримці депутатів районної ради відкрито бронзову меморіальну дошку українському герою. Це відзнака за мужність і відвагу. Занесений до списку видатних націоналістичних діячів.
Відважний щирчанин став відомим ще замолоду, здійснивши у 21 рік замах на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, одного з катів українського народу. Чимало книжок, статтей написано про цей вчинок та про життя щирецького месника.
Операція щодо ліквідації польського міністра готувалася у надзвичайній секретності. Лише невеликій групі людей було відомо про цей план. Особисто Степан Бандера керував операцією.
Сам зустрівся з кандидатами, які мали виконати це важливе завдання. Було їх кілька: насамперед зверталась увага на відвагу, патріотизм, відданість, вміння володіти зброєю і влучно стріляти. При потребі навіть віддати життя за ідею.
Характеристика Григорія видалась найбільш привабливою. Мав і гарну статуру. Заняття спортом, особливо гімнастикою, пішло на користь. Виділявся і освіченістю. Закінчив сім класів ліцею та три класи технічного училища.
Працював цинкографом у друкарні «Унія» у Львові.
Отримав псевдо «Гонта». А ще називали його «везунчиком».
У дитинстві Грицька називали зірви-головою. Був лідером компаній. Завжди придумував щось надзвичайне, що вражало друзів і дорослих. Вже у шестирічному віці видряпався на величезного дуба, що ріс на подвір’ї. Дерево довгі роки не зрізали. Казали, що це пам’ять про Григорія.
Коли трохи підріс, на сам Великдень, коли церковна процесія вирушила на цвинтар, по громовідвідному дроті виліз на купол церкви. Дорослим це було складно зробити. А йому ніби забавка. Дід хоча його дуже любив, все ж таки «почастував» різками.
Зростав в багатодітній родині, батько Іван та мати Агафія не мали часу, щоб сину приділяти багато уваги. Та з дитинства прищепили йому любов до України. З шістнадцяти років виховувався у бездітної тітки по матері Ганни Чучман та її чоловіка Євгена, які проживали у Львові.

Пройшовши ретельну підготовку, у перші дні червня Григорій вирушив на завдання у Варшаву.
Хоча у місті був уперше, легко ним пересувався. «Вчителі» гарно його підготували. Оселився у приватному готелі.
Документи подав на прізвище Володимира Ольшанського, який закінчив Львівську гімназію і живе у Львові по вулиці Карпінського, 21. Щоб в обслуговуючого персоналу не виникали підозри, до готельного сейфу здав портфель і частину грошей. У готелі лише ночував, а весь
день був у місті, разом з однодумцями стежили за місцем роботи Броніслава Перацького. Зауважили, що міністр часто обідає, відпочиває у кав’ярні «Клуб приятелів». Оскільки це було недалеко від роботи, сюди йшов пішки або під’їжджав автомобілем. І головне – без охорони. Цей шанс вирішили використати.
… П’ятниця, 15 червня 1934 року, міністр Б.Перацький о 15 годині 40 хвилин під’їхав на обід, зустрітись з друзями, поспілкуватися. Недалеко від кав’ярні, читаючи газету, походжав високий юнак. На нього ніхто не звертав уваги. У правій руці тримав па-кунок, загорнутий у папір. Це була саморобна бамба.
З нею він мав підійти до міністра і підірвати її. Та запал не спрацював. І коли Б.Перацький вже йшов сходами, незнайомець підійшов до нього впритул і пролунало три постріли з револьвера. Міністр похитнувся і лицем упав донизу. Швейцар, побачивши трагедію, наробив крику і вказав на юнака, який тротуаром спокійно віддалявся від місця події. Юрба кинулась за ним. Хлопець, почувши кроки, почав утікати. Відкрив стрілянину по переслідувачах. Постріли їх вгамували. Втікач відбіг на безпечну відстань. На його щастя над’їхала вантажна машина. Юнак, добре фізично підготовлений , маневруючи вузькими вулицями, забіг в один із під’їздів, швидко змінив верхній одяг і вибіг з іншого боку вулиці…
Польська поліція до затримки українського месника залучила своїх кращих криміналістів. Незабаром були арештовані практично всі учасники замаху. Поліція дізналась, що під псев- до Ольшанський скривався цинкограф Львівської друкарні «Унія» Григорій Мацейко, житель Щирця.
Уникнувши пасток, Григорію вдалося із Варшави добратися до Любліна, а звідти – до Львова. Тут деякий час переховувався на одній із винайманих квартир. Кілька днів, як доводилося чути, був у Щирці.
Але перебував не вдома, а на жидівському цвинтарі.
Ніхто про це і не здогадувався. Та арештовано було все більше людей. Кільце, як кажуть, звужувалося.
Було прийнято рішення його переправити за кордон. Крайовий провід ОУН доручив це зробити членам Ярославу Раку та Катерині Зарицкій. На початку серпня 1934 року в Карпатах його переправили в Чехословаччину, де його зустрів діяч ОУН Ярослав Барановський, звідси у Францію і через океан в Аргентину. Проживав у містечку Ланус, мав паспорт громадянина Литви Петра Книша.
Був одружений з українкою. Дітей виховував в українському патріотичному дусі. Помер молодим 11 серпня 1966 року у віці 53 роки.
Взагалі тоді, у відповідь на атентант, польська поліція арештувала 900 осіб,
120 оунівців було кинуто в концтабір у Березі Картузькій. Судили Степана Бандеру, Миколу Лебедя,
Миколу Климишина, Катерину Зарицьку, Дарію Гнатківську та ін. Перших двох,
а також Ярослава Карпинця, було засуджено до смертної кари. Та за амністією замінили довічним ув’язненням. Чимало підсудних отримали по 7-15 років тюрми. Вони трималися стійко, виступали лише українською мовою і вигукували гасла: «Хай живе Україна!» та ін. Вийшли на волю у 1939 році під час розвалу Польщі.
Українська та закордонна преса приділяла процесу значну увагу. Зокрема американська «свобода» відзначала: «Поляки цей процес капітально програли. Бо до діла мають вони із сильним, організованим рухом, в авангарді якого ступає молодь».
…Зараз у Щирці живе племінниця українського героя – пані Люба. Вона збирає матеріали про свого родича. Має вже чимало вирізок з газет, журналів. Може ще хтось відгукнеться і розповість про невідомі факти із життя Григорія Мацейка. Український месник спочиває у вічності далеко за океаном. Хочеться вірити, що прийде ще час, і його вшанують в Україні, як національного героя, перевезуть на батьківщину його тлінні останки.
Р.СКОЧИЛЯС


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Вересень 2017
П В С Ч П С Н
« Сер    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930  
Стрічка новин

Добровільна пожежна команда

Шквал у Щирці Негода не вибирає.[...]

Вільна боротьба

Чемпіонат світу серед кадетів 8 -[...]

Оголошення

Повідомлення про проведення громадського обговорення питання «Перепоховання[...]

Німецька молодь у Щирці

Українсько-німецька зустріч у Щирці  Спільні ознайомчі[...]

Вільна боротьба

Дві золоті медалі на чемпіонаті[...]

Вільна боротьба

Всеукраїнський турнір-меморіал імені Олега Сазонова 16-17[...]
Новини податкової

Інформація 15.09.2017

Протягом місяця з дня зміни[...]

Інформація 14.09.2017-2

В Галицької ОДПІ ГУ ДФС[...]

Інформація 14.09.2017

В Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
26 Гостей, 2Роботів
Рекомендуємо!