1741 Переглядів
Цей вірш присвячую дружині героя
АТО Олега Клима – Мирославі.
Осіння цвіте горобина
В намисті червоних перлин
Зажурено плаче калина
Суцвіттям кровавих перлин,
Синє небо, як море безкрає,
Батальйон хмурий ранок стріча,
Кохана моя, мене вже немає,
Обірвала куля молоде життя.
У серці твоєму я стану весною,
Скрипкою буду у рідних серцях,
Вона зачарує ніжною струною,
Ніжна мелодія – вічності шлях.
Вітерцем легеньким прилину весною,
Донечці косички ним я розчешу,
Окроплю стежину святою росою,
Сонечком ясним до вас поспішу…
Ганна Богдан, Щирець
Поширте та додайте в закладки
Напишіть відгук