1495 Переглядів
Цей вірш присвячую дружині героя Небесної
Сотні Богдана Ільківа – Олі.
Свою Україну він любив до загину,
Її не дозволив катам розпинати,
Кулі стріляли народу у спину,
Подай Ти нам, Боже, усім благодаті.
Моя Україна – як матір єдина,
Я Олю покинув у хаті сумну,
Рідною стала мені домовина,
Із неї ніколи до вас не верну.
Простіть любі доньки, я вас залишаю,
Мене поховали у рідному краю,
Не плач ти, кохана, тебе я благаю
До вас я щоночі у сни поспішаю…
Ганна Богдан, Щирець
Поширте та додайте в закладки
Напишіть відгук