Українська калина на німецькому цвинтарі | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

2353 Переглядів

Відновлення спільних пам’яток історії

Згідно з домовленостями, досягнутими під час зустрічі в Щирці у вересні головами міст Щирця, Єльч-Лясковіце та Гуденсберга (під час святкування 900-річчя Щирця), 5 листопада в Щирець прибула робоча група з Польщі та Німеччини. Метою приїзду було вивчення питання відновлення поховань німців та поляків на території Щирця. Німецьку сторону представляли заступник бургомістра міста Гуденсберга з господарських питань Уве Кіфер (Uve Kiefer – Bauhof), та доктор археології Ебергардт Кеттлітц (Eberhardt Kettlitz). Єльч-Лясковіце представляв віце-бургомістр Александр Мітек та Радек. Для поляків це вже не перший візит, оскільки справу відновлення могил поляків було розпочато влітку. Тоді силами студентів-добровольців Єльч-Лясковіце та місцевої польської громади було відновлено кілька десятків надмогильних пам’ятників.
Для німців це було вперше, тому вони ретельно прийнялись за справу.
Українська калина на німецькому цвинтарі
Nimci_Galychyny12Nimci_Galychyny2
Німецький цвинтар Щирця веде свою історію з 1783 року, коли на міській території було утворено поселення Розенберг (в народі – Кульонія). Існує думка, що назва поселення походить з назви місцевості Rosenberg (земля Баден-Вюртемберг (Baden-Württemberg)), звідки прибули німецькі переселенці.

В цей час після першого поділу Польщі (1772 рік) і переходу Галичини під владу Австрії починається германізація нових територій Австрії.
Завдяки заохочувальній політиці уряду Австрії, в галицьких містах і селах наприкінці XVIII – першій половині ХІХ століття поселилося чимало німецьких ремісників і купців, а в сільській місцевості виникло понад 100 німецьких колоній. Приплив німців до Галичини був пов’язаний з германізаційними тенденціями австрійських володарів, припливом німецької бюрократії до міст та заснуванням сільських колоній. Австрійський уряд запросив у Галичину переселенців як з німецьких провінцій, так і сусідніх країн (Прусії, Саксонії, Баварії, Фландрії, Польщі, Чехії).
Австрійська програма міґрації німців в Галичину передбачала значне інвестування за рахунок державного бюджету. Міґранти отримували гроші, коней і харчі на дорогу, а з приїздом на визначене місце поселення – безкоштовно землю із правом спадщини, велику рогату худобу, будівельні матеріали, сільськогосподарський реманент, посівні матеріали тощо. Німецькі колоністи звільнялися від сплати державних податків та мали свободу віросповідання.
Заходами колонізації планувалося збільшити кількість населення австрійської держави, тому що підданим Австрії (громадянам внутрішніх територій) переселятися принципово не дозволялося.
В межах державної програми реформування господарства Галичини імперським урядом було здійснено заселення її території німецькими колоністами. Поселенці вербувалися з числа збіднілих селян і ремісників Південної Німеччини, спустошеної війнами, Ельзаса, Райнланда і Судетського басейну. Також втікали з батьківщини люди і за релігійною ознакою. Наприклад, в три села Rosenberg, Einsiedel, Falkenstein (сусіднє з Щирцем село Соколівка) добровільно переїхали і поселилися 28 сімей менонітів, які втікали з своєї батьківщини від ворожого ставлення до них і їхньої віри з боку власного уряду.
Всі ці заходи австрійської влади були направлені для полегшення процесу інтеґрації Галичини в багатонаціональну структуру Австрійської монархії та її онімечення, збільшення чисельності народонаселення, впровадження в сільському господарстві прогресивніших форм господарювання. Заселення краю німецькими колоністами певною мірою сприяло і його соціально-економічному розвитку. Незважаючи на зміни держав та урядів, поселенці не лише адаптувалися, але й поступово розселилися на всій території.
Німецька колонія Розенберг, як і багато інших на території Галичини (в тому числі і хутір Айнзідль (Einsiedel) – тепер Сердиця) проіснувала до вересня 1939 року. Після підписання угоди між Німеччиною та Радянським Союзом, територія Галичини перейшла під юрисдикцію СРСР. Згідно з угодою, німецькі колоністи були зобов’язані повернутися на свою батьківщину. З обжитих місць, які вже встигли стати другою батьківщиною, німці поверталися додому, залишаючи добротні будинки, школи, млини, колодязі, оброблені землі. Залишили вони в щирецькій землі і своїх близьких та рідних.

Продовження


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Жовтень 2017
П В С Ч П С Н
« Вер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Стрічка новин

Кікбоксинг

Міжнародний турнір з єдиноборств 8 жовтня[...]

Вільна боротьба

Чемпіонат Львівської області серед юнаків[...]

Оголошення

08 жовтня 2017 року (неділя)[...]

Оголошення

Щирецька селищна рада повідомляє: 8 жовтня[...]

Оголошення

24.09.2017 року (неділя) відбудеться свято Дня[...]

Вітання

Храмовий празник   // З[...]
Новини податкової

Інформація 09.10.2017-2

Набрав чинності Порядок повернення авансових[...]

Інформація 09.10.2017

Основні питання щодо реєстрації податкових[...]

Інформація 27.09.2017

Про функціонування системи автоматизованого моніторингу[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
6 Гостей
Рекомендуємо!