3399 Переглядів
Відновлення спільних пам’яток історії.
Продовження.
Закінчилась друга світова війна, але, на жаль, війна з пам’яттю, каменями не закінчилась, вона тривала. За розповідями очевидців, постраждав в той час і німецький цвинтар в Щирці. В 50-х роках ХХ століття за розпорядженням тодішньої радянської влади руками енкаведистів було пошкоджено десятки німецьких надгробних пам’ятників. Руйнувались хрести, перекидувались надгробки.
Що не встигли зруйнувати люди, руйнувала природа – плити влізали в землю, розшаровувався камінь. Незважаючи на те, що періодично проводилась очистка від кущів та дерев, цвинтар заростав.
Очистити, відновити, реставрувати, зберегти для нащадків спільну історію – таке перед собою завдання поставили голови Щирця Михайло Бродич та Гуденсберга Франк Бьорнер.
Для визначення обсягу робіт з відновлення було проведено огляд цвинтаря. Для доступу до могил депутатами селищної ради попередньо в зарослях були зроблені проходи.
Німці уважно розглядали пам’ятники, визначали їхній стан, читали написи.
Уве фотографував, Ебергард робив замітки в блокноті.
Після оглядин цвинтаря пішли до криниці на Розенбергу, яка збереглася відтоді.
По дорозі оглянули німецьку хату тих часів. За свідченнями мешканки Розенберга п.Бетюги, в тій хаті зупинявся і ночував син полковника Бізанца.
Знайшовши по дорозі черепицю (Płaszowska Fabryka Dachówek, дата утворення фабрики – 1896), поляки були здивовані хорошим станом її і не могли повірити, що в нас дотепер використовується довоєнна дахівка і дуже цінується цегла польського довоєнного виробництва.
Обговорення не припинялося і по дорозі.
Перед поїздкою на цвинтар в Айнзідель гості, за традицією, відвідали музей жертв сталінських репресій і залишили свої відгуки в книзі відвідувачів.
На Айнзідлі доля німецького цвинтаря не відрізняється від долі німецького цвинтаря у Щирці. Проте він виглядає краще – в кінці минулого століття силами родичів похованих (німців, які виїхали в Австралію і ін.) та жителів Сердиці він був трохи впорядкований, поставлено хрест та пам’ятна табличка.
Також в кращому стані і криниця. Збудована так само, як і в Розенбергу в найвищій точці, на пагорбі.
Як і раніше, працює з двома відрами. Одне відро з водою піднімається, одночасно друге, порожнє опускається. Відра ємкістю десь 40 літрів. Простий механізм і вага порожнього відра дозволяє піднімати воду одній людині з глибини 51 – 55 метрів. За свідченнями Михайла Деркача (депутата селищної ради від Сердиці) криниця повністю поштукатурена. На дні протікає підземна ріка, б’ють два джерела. Вода надзвичайно чиста та м’яка. До цього часу місцеві жителі з задоволенням використовують воду у своїх потребах.
Деякі деталі ще рідні. На ручці, наприклад, рік її виготовлення – 1889. Сердичани бережно ставляться до криниці, доглядають її, звели новий дах.
Попробували воду з криниці своїх предків їхні нащадки.
Після огляду цвинтарів голова Михайло Бродич провів у себе нараду, на якій було складено план подальшої спільної роботи.
Приємне з корисним.
7 листопада гості здійснили поїздку до Львова за інструментами. Після пошуків по будмаркетах, знову поринули в історію, відвідавши “Криївку”. Вперше почувши вітання “Слава Україні” – “Героям слава”, німці не заспокоїлись, поки не почули пояснення, що таке “слава”.
І, на кінець, фото на згадку з фон Мазохом та на львівській фабриці шоколаду
Володимир Попович
Поширте та додайте в закладки
Напишіть відгук