Свідчення про голод 2 | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1529 Переглядів

Свідчення про голод 1932-1933рр.
очевидця Вербило Людмили Аксентівни 1928 р. н.,
яка проживала у селі Тулин (Житомирська обл..)

1. Місце запису:
- смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області.
2. Дата запису:
- 7 травня 2008 року.
3. Ким записано:
- Василишин Оксана Борисівна.
4. Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках?
- Пам’ятаю.
5. Які на вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?
- Забирали з району, поприїжджали, їжу забирали, пшеницю, що було. У вас кажуть тут стодола, а у нас клуня. Все з тої клуні забрали. Сховали в клуні, прийшли, та й забрали, тай тому отак воно. То все сталінська рука. То штучний голод і все.
6. Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
- Городину я не знаю чи забирали, знаю, що пашну забирали. Та з району наші начальство приїджали, місцеве начальство..
7. Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховування зерна?
– Ото я не знаю чи йому давали винагороду, оце він доніс, пастир на нього казали, сусід наш. І все по доброму ми жили, ніякої сварки, нічого. З району коли приїхали, а в нас же дітей багато, тато вже помер, тата вже немає. А вони не хотіли дуже брати, те начальство, що приїхало, подивились скільки дітей. А він – в неї є – і вони мусіли шукати. Так розумієте, а він „Є, є, є.”, а тоді показав. Отак, то наші все робили і ми голодували.
8. Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання продуктів?
- Ніхто не мав ніякого документа. Не давали, не показували. Забирали і все. Мовчки забирали.
9. Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
- У нас нє, напрімєр до нас як прийшли, то не били нікого, мами не чіпали. Я ж кажу, з району ті шкодували, бачили, що дітей багато, а той: є тут зерно, є..
10. Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
- Не бачила цього, не бачила.

11. Як люди боронилися?
- Ну як люди боронилися? Не давали, а вони забирали, все рівно забирали. Забирали і все. Вони питать не будуть, чи треба чи ні.
12. Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
- Так отеж ховали, забирали все рівно, заховали під снопи все те зерно, понакривали, а вони прийшли, сусід показав. Ми не боялися, все сусіди знали, і шо ви думаєте, як він осліп на два ока, що він прийшов до малих пробачення просити: „Ой, Аксентійха, вибачте, вибачте, шо я так зробив, я, конєшно, по- свинськи поступив Отаке, пізно вже..
13. Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
- Не знаю, не пам’ятаю. Отого я не знаю. Місцева влада, я ж кажу.
15. Де можна було заховати продукти харчування?
- Та так, ніде. У нас кажуть погріб, а у вас – пивниця. Ну хіба туди, а вони все рівно шукали. Забирали, що хотіли, то брали, та й все.
16. Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
- Потім давали. А ще як робив в колгоспі, напрімєр моя мама ходила і їсти давали. Так давали і коли мама моя захворіла малярією, то приносили нам їсти, дітям вже приносили, приносили, та.
17. Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?
- У нас не забирали, не забирали. У нашій хаті нічого не забирали, але у людей брали, хто багатий був забирали кожухи, подушки, ніби розкуркулювали, багач і забирали, все забирали..
18. Що таке закон про „п’ять колосків” ? Чи чули ви про нього?
- Закон про „п’ять колосків”? Колоски, це коли ходили, збирали колоски люди вже коли пшениця вродила, то ходили, збирали ті колоски, бо все одно ж пропаде, то так ж не давали, ходили, не давали, але то так в нас нікого не судили, а забирати забирали..
19. Чи дозволяли збирати в полі колоски, залишки городини?
- Нє, не дозволяли. Чуєте, що забирали, що вже назбирали і забирали так на полі. Збираєш ті колоски, треш, потреш пшеничку. Чиста. Подуєш – чиста. А вони побачать, прийшли і забрали. То наші місцеві, то наші місцеві, що там робили, голова колгоспу, та бригадир. Голова колгоспу, конєшно, заставляв бригадирів, щоб вони ходили пильнували, ті ж самі забирали.
20. Хто охороняв поля, колгоспні комори?
- Поля, колгоспні комори то все охороняв сторож, сторожа мали.
21. Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
- Тоже не хотіли, не хотіли, да, але заставили та й пішли. Пішли всі вже.
22. Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
- Ну як? Казали, шо йдіть, там не підем, то заберуть, напрімєр то наша корова була, то вже корову не забрали, то вже сусід украв. О, а так корова була, то німці вже на м’ясо забрали, а так, конєшно, заставляли іти в колгоспи, а вже потім уже ішли всі, робили, раз сказали приказ такий, то вже йшли.
23. Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
- Такого не було в нас, я не знаю, шо не знаю, того не буду казати.
24. В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
- У який час? То у нас було ще тепло. Зерно було в клуні, то тепло було, то було літом.
25. Скільки разів приходили до хати?
- Один раз тоді прийшли, забрали тай все, бо більше не було що брати, нічого, тай вже забрали. Не було шо брати.
26. Коли почали люди помирати з голоду?
- Ну, десь в 33 році, навесну. Ну я пам’ятаю, що бульбу , ми вже городи копали, бульбу викопували мерзлу, пляцки пекли з тої бульби, вона вже така була як крохмаль, і то брали і таку терту, мяка була, шо дуже несмачна, терли бульбу. З річки, в річці такі були ракушки, такі великі, не такі маленькі, шо такі, а такі якісь великі були. Ми ті ракушки брали в річці, набирали, принесли додому, розколювали їх, там м’ясо в середині і то м’ясо варили, жарили і так їли цілі.
27. Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалася держава?
- Як лишалися сироти, то забирали, в нас не казали в дєтдом, а казали в приют, забирали дітей.
28. Хто не голодував у селі і чому?
- Ну а той донощик не голодував. Щоб він так голодував. Нє. Голодували, але не так як ми вже не голодували, коли в нас все позабирали. Голова колгоспу не голодував, а голова колгоспу, чекай, а хто ж в нас тоді був голова колгоспу, хіба я пам’ятаю, а чим він робив, той самий Бас, що привів до нас із району, що вони приїхали, шо він вів, то я тоже не знаю чим він робив, він чимось робив, але я не пам’ятаю. Знаєте.
29. Хто зумів вижити?
- Та то ми всі вижили, бачте, ну хто вижив? Хто воли тримав, напрімєр, мій тато, то шо голод раз, а то шо в нього ще нарив в голові був. А тоді ніхто за нікого не дбав, нічого, ні лікарів, та нічого і тато помер і дві сестрички померли. Та то і голод був.
- А сестри?
- А сестри, одна мала шкарлатину, а друга шось тоже мала, я ж не знаю, то від батьків чула.
30. Чи допомагали люди одні одним у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
- Не ділилися, щоб ділилися, нє, напрімєр, моя мама, коли вже був такий голод, мала корову. Мама отой бур’ян всякий рвала, лободу, кропиву, що було варила. Потім лишилася ше бульба, хай така дрібненька, мама брала, мила аж начисто, потім на дечко , в вас кажуть бритванка, в нас дечко, і в піч, попекла і так їли, а то шо мали, як чужі діти прийшли, там родичі якісь були далекі шо коли прийшли такі голодні, сидить, мама їм ше дала тої похльопки, а так не давали, нє. Так ніхто. Той шо був багач, він не дуже і дасть, явам скажу. А бідний не мав шо, але давав. Хоть і то, я вам скажу шо ми такі бідні були, бо ше корова була. В нас було все, але як вони позабирали були, а котрий такий шо добре багач, то він не дасть, він не дасть, нє. Мамі шкода було тих же дітей.
31. Які засоби вживали до виживання?
- А так, ше в нас одна жінка була, в неї одна дочка була, одна, і вона взяла зарізала і з’їла свою дочку. Зарізала..
32. Чи мали якусь допомогу у родичів, які менше голодували?
- Нє, нє, нє не було в нас такого.
33. Що споживали у їжу з рослин, ягід, коріння?
- Ну я виходила на двір, як вже весна, листя на вишні було, то я то листя рвала, їла, воно таке гірке було, таке недобре, їла, бо їсти хтіла. Отаке воно, так виживали. Потім мама ходила в ліс, ше ягід не було, а мама ходила в ліс і таке, таке воно, дуже зелене в лісі росте і так розстеляється, дрібне листя в нього росте, верес називається. Мама то брала, різала, брала в мішок, принесла і сушила, висушила, клала в ступу, добре потовкла, на сито і посіяла його. Мама в макітрі туди його запарила кип’ятком і розлила по тарілці, так як студенина. Розливало по тарілках, воно захололо таке як різати, як холодець. Мама різала, тоді молоко мали, тоді корова вже була втелилася, то молоко мали і так можна було куснуть, можна було з молоком, а так то таке як полинь гірке дуже.
35. Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
- Того не знаю, того не знаю, в нас того не їли.

36. Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
- В той час? В той час мама не їздила. Той що прийшов корову вкрав у нас сусід, він був голова сільради ніби. Але прийшов перше подивився. Якшо до хати прийшов:”Аксентихо, віддайте дітей у приют, в дєтдом.” До мами так. А мама каже:” Іване, я дітей нікуди не віддам – каже – шо мені буде, то й дітям. Дітей від себе нікуди не віддам.”. Всьо, він пішов Пішов і на другу чи на третю ніч прийшов, корову вигнав. Корова після теляти, він її витягнув і повів у Коростишев. І він тоді її завів і вже. А в мами, а в нас ніхто попухший не був, а в мами ноги були попухли. От. І мама бідна йде, взяла ще сина старшого, пішли за тою коровою, а то ше далеко йти. Мама йде, йде і тут їдуть підвода звідти з базару. Мама питає: ”Люди добрі, скажіть, ви не бачили корови ніхто не вів?”. А вони кажуть: „Вели попід лісом, вели корову, ріг надбитий.” Наша. Наша. Каже мама. По мені аж мороз йде як згадую то, як ми перелякались тоді, вони чуть мами не вбив ше. Заліз у сіни як, а тоді знаєте які хати під стріхою, під соломою були. І він заліз туди і вкрав і з ким він крав я не знаю, а його зять сторожував у колгоспі, сторожом. У коли мама почула стукіт, шо стукає хтось, вона пробудилася так: „ Сашка, це ти? Васька, це ти” А потім подивилася, та всі сплять, хто ж там стукає. Мама відкриває двері, а вони раскальом хтів по мамі, а попав по , де двері там, як воно називається одвірком. О, стукнув. Так шо мама жива осталась. Тоді мама скоро раз – двері закрила і сина старшого стала будити: „Сашка, Сашка –каже_ вставай, в нас злодії в сінях.” Сашка як вибіг до дверей, а він раскальом підпер двері, так шо не можна йти. І той взяв вікно вибив, вискочив, корови вже нема, нікого нема, вже втік. А той почув шо рух, давай стрілять в колгоспі, давав знак, шо вже шукають, видно шо так. Ну ото мама вдяглася і сина, і пішли шукать. І ото того запитали. І тут підвода їду на базар, каже кошики такі всякі, всьо лежить. Фіра повна і подивились, каже : „Цьоцю, де ви так ідете, бачать, шо в мами ноги попухли, а мама каже, що така біда, корову вкрали. Сідайте, кажуть, хоть нема де, але сідайте, ми вас довеземо. Мама каже, та ж я не сама, син. Сина я не оставлю. І його вже втулили. Бачте, є добрі люди, не всі злі. І скоро, скоро маму довезли, а він п’яний і вже гроші рахує. А тут мама приходить:
-Ой, Іване, то це ти корову мою взяв? А він каже: -Я – голос такий грубий. А мама каже, що велике тобі спасибі, то ти прийшов, щоб я дітей у приют дала, а ти останню корову зі стайні вивів, каже і мама до його, а тут людей багато позбиралось. Тут чужі взяли його, били, а ще й шо гроші, каже, чекайте, люди добрі, я не винуватий ні в чім, я не знав шо корова крадена. Хай мені гроші віддасть. І тоді гроші в нього забрали, так його збили, під Фіру підкачали, вони так давай його бити, вибили око йому, побили його дуже, вибили око, ну десь міліція взялась, взяли його закрили ніби, а яке то закрили, він каже, що хоче в туалет, випустили його в туалет, вікно вибите, він через вікно, весь побитий утік, пішов, пішов, а там ліс і все. Він пішов, ніхто не шукав. Прийшов в Житомир, з Коростишева прийшов у Житомир, в лікарню не пішов, око вибите. Досить того, що він за три дні помер, прийшов до сестри у Піски. Прийшов і каже – О, Іване, та шо з тобою сталось, та шо ти такий побитий.
- Ой, сестричко, я так тобі, так хотів допомогти, але бачиш.
- Шо Іване, сталось? Ти може пішов шось красти
- Так.
- А де ти йшов красти?
- Та пішов до Аксентіхи, корову взяв.
- Іди, щоб я тебе не бачила. Іди звідси, у вдови красти корову, та в неї діточок скільки, та й шо ти.
Взяла і вигнала з хати. Він прийшов у село до нас і помер.
37. Чи був голод у містах?
- У містах? У містах я таке не знаю..
38. Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
- У селі, селі вмирали люди так, мого тата брат помер, тато ше пішов на похорон до його . Голова його боліла, прийшов, а потім сам помер.
39. Чи відомі вам випадки людоїдства у Вашому селі?
- Ото-то. Сусідка сина Федя з’їла. Такий гарний хлопчик був. Ну йому було, напевне, він був старший мене. Тоді вона з’їла свого сина, а потім, але вона сама не різала, вона казала, шо в приют здала, вона так казала всім сусідам. Я кажу, мамо, а де ж це Феді немає і вона, мама запитала, а вона каже, шо здала в приют. Але, коли мама стала, вже коли виросло в колгоспі, вже в колгоспі люди робили, мама пішла жать і ше одна, а то казали шо Воло щучка дітей ріже і їсть, так казали на вулиці. І мама жала, і вона жала та сама шо казали, що дітей їсть. І вона, мама каже, все підходить до мене з серпом, та й підходить, а мама каже, я кажу до неї:
- – Чого ти йдеш до мене?
- Ви, каже, до мене не підходьте, бо ви маєте серп і я маю серп, та шо каже, лучче до мене не йдіть. Ой, Аксентихо, то мій тато Аксентій звався, Аксентихо, а чого ви боїтеся мене, та я вас не заріжу, може вам Тетяна сказала, що за сина, то вона його сама мені привела, я його зарізала і ми м’ясом поділились. То вона так мамі сказала. І так мама вже знала. А друга знов, зараз через город, і там сад був, і вулиця і там жила одна, мала одну дочку, Ганя звалась, вона все бігала і я з нею бавилася. Я з нею бавилася, а тут нема Гані, тай нема.
- – Мамо, де Ганя? Шо сталось? Чому вона не приходить? Та, може, де захворіла, може шось таке.
Я звідки знаю. Я пішла гулять, мале, лазила скрізь, пішла в колгоспний сад, пішла, ходю, ходю, дивлюся, ой, голова, голова лежить. Я так глянула і бігом до мами. Побігла я до мами, мамо, мамо. Шо таке? Мамо, там голова чиясь лежить.
- Та чия ? Де?
- Та там у саду.
- Чого ти там ходиш?
Та я кажу, шо я хотіла гуляти. А мама пішла, пішла, я не знаю, чи мама дивилася на ту голову, чи не дивилася, я так не знаю. Мама пішла до неї, до тої, може мама бачила ту голову, впізнала. Мама пішла до неї, Стеценко, пішла туда, а в неї каже кров по дворах і сокира в крові лежить. Мама каже:
- Слухай, де ваша Ганя, Лідка так плаче, каже скучає за нею, де ви її діли?
А вона каже:
- Я її дала в приют.
Мама каже:
- Чого в тебе така кров на дверах? Шо ти робила? Така кров і сокира. Шось рубала, різала, шо ти робила?
Вона взяла і мамі тоді, шо вона мамі там брехала не знаю, бо мама каже:
- Ти ж каже, май совість, в тебе одна дочка була, чого ж ти її з’їла?
Ти ж каже, її зарубала, чому голова там валяється, чого ж ти ту голову не зробила як люди, каже, роблять, шоби сховати.
А вона каже:
- Я їсти хотіла.
- Та як же ти їсти хтіла, та подивися скільки у мене дітей, чому ж каже, я не їм дітей, а даю раду собі якось. Шо я, та я бур’ян варю, та я їм і дітей своїх годую.
Мама її дуже висварила, щоб ти до мене не заходила і все. І вона потім померла все-таки. А ця Тетяна, шо з’їла сина, поділилась м’ясом, вона де не ходила, так згорбилась, геть аж до землі, і де ходила, там їла. Так її Бог покарав.

40. Де і хто хоронив померлих від голоду?
- На цвинтарі, на кладбищі. Хто лишився живий. Я пам’ятаю, напрімєр, мій тато помер, то батько хрещений прийшов, робив трумно, ще з якимсь прийшли, зробили трумно, всьо, дуже гарний день, сонячний був..
41. Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
- Нє, нє.
42. Чи відомі у вашому селі місця захоронення людей від голоду?
- Нє, такого нема.
43. Чи поминають їх на Проводи, Гробки, зелені свята?
– Поминають, в кого є родичі, то поминають. Ходять поминають.
44.Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
-Нє, тоді більшість у церкві не давали на службу..
45. Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
– Не була. До якого, до православного, до Київського патріархату. В сусіднє село ходили. То був костьол, зробили церкву, та й ми ходили.
46. Чи встановлені у селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
– Від голоду? Такого я не знаю. Хрести стояли, але не написано, шо від голоду.
47. Чи знає сучасна молодь села про голод 1932 1933 років, Зокрема чи розповідали ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
– Ну, та сусіди самі добре знають, а внукам своїм, та казала.
48. Кого ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
-Сталіна, більше нікого. Він винуватий. То його робота – голод, його і тільки його. Якби вони не позабирали, то ми би не голодували. Хто мав коні, забрали коні, забрали упряж, все забрали в людей. До колгоспів, що колгоспи побудувати..
49. Чи дозволите зробити фото?

50. Прізвище, імя , по-батькові оповідача. Рік народження.
– Вербила Людмила Аксентівна. 1928 року народження.
51. Чи знаєте ви, що таке Торгсін?
– А що це таке? Торгсін. А я може припомню ше. Торгсін. Нє, не знаю.


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Травень 2017
П В С Ч П С Н
« Кві    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
Стрічка новин

Вільна боротьба

XIII Всеукраїнська Універсіада  17-19 травня  2017[...]

Вільна боротьба

Кубок Дністра 20 травня 2017 року[...]

«Четвертий гріш» у Щирецькому війтівстві

Податки – «четвертий гріш» у[...]

Великого бажайте! (Анонс)

З’їзд християнської молоді у Щирці. 28[...]

Чемпіонат України

Вільна боротьба 10 - 13 травня[...]

Вільна боротьба

Турнір «Чорне море» 5-6 травня 2017[...]
Новини податкової

Інформація 24.05.2017

Легалізація заробітної плати – головна[...]

Інформація 23.05.2017-3

В Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ[...]

Інформація 23.05.2017-2

Кому та коли слід подавати[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
3 Гостей, 1 Робот
Рекомендуємо!