Старовинний Щирець у листівці, філателії, грошових знаках, на старих картах, фотографіях і печатках Андрій Крижанівський | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

3579 Переглядів

Старовинне містечко Щирець на Львівщині (25 км на південь від обласного центру) – одне з багатьох міст, що в давнину були зведені у Київській Русі. Місто відоме з початків ХІІст. (при в’їзді у Щирець зазначено дату 1113 рік. щоправда не підтверджену архівними даними). Перша писемна згадка про Щирець у літописах датується 1126 роком, коли Володимирко Володаревич – князь Звенигородський і його брат Ростислав Володаревич – князь перемиський. з’їхалися на нараду до Щирця. який лежав посередині їхніх володінь. Ці переговори, на жаль безрезультатні, відбулася за 15 років до того, як Володимирко Володаревич об’єднав у 1141 році ці князівства (разом із теребовельським) в могутню державу Ростиславичів з центром у Галичі.
Можтиво. що місто заснували на межі ХІ-ХІІ ст., а швидше за все воно існувало як поселення ще й раніше – з сивої давнини. Його зручне розташування на притоці Дністра – річці Щирці (від неї місто й отримало назву), вказує на таку ймовірність. Як розповідав один із мешканців Щирця. він особисто знаходив внизу за течією Щирки, на її лівому горбистому березі, крем’яні знаряддя праці первісних людей, а житель поблизького с. Піски викопав у намулі річки грецьку амфору.
У грудні 1241 року Щирець облягали монголо-татарські війська, які знищили місто. Від княжих часів, на думку дослідників, збереглися фундаменти церкви Різдва Богородиці на Золотій горі (так її дотепер називають мешканці Щирця), перебудованій у ХV-ХVI та наприкінці XIX ст. Спочатку церква була трибанною. з дерев’яними куполами на кам’яних стінах, а після перебудови у 1893 році за проектом знаного галицького архітектора В. Нагірного – вона постає однобанною (див. світлину).


Starovynnyj_Shhyrec'

 

 Її реконструкція не всіма тодішніми архітекторами була схвалена. Архітектор, який побажав залишитися інкогніто, у газеті «Діло» 31 серпня 1934 р. писав: «Перебудова змінила давніший гарний вигляд старовинної церкви.Коли собі уявимо, як на чотирикутних раняках спочивали копулясті розсип дахи – кожний іншої форми з нерівними кривими лініями, то признаймо, що це мусила бути гарно згрупована святиня.» 

Starovynnyj_Shhyrec'2

 

 Церква Різдва Богородиці ще й зараз оточена оборонними мурами з бійницями і могутньою в’їзною брамою-дзвіницею, а на розі мурів збереглася кругла башта, у якій пізніше облаштували каплицю. Біля підніжжя гори і по обидвох берегах річки Щирки знаходилися поселення міщан. На горі, можливо на місці згаданої церкви, або за її мурами, був розташований середньовічний замок. На ймовірність розташування замку на горі, неподалік від храму, вказують і перекази місцевих жителів про підземний хід, який вів від церкви до збудованої пізніше плебанії. Цим ходом, за легендою, татари проникли у церкву, де сховалися жителі містечка, і всіх людей вирізали. Львівський вчений В. Вуйцик, який грунтовно досліджував історію церкви Різдва Богородиці, писав, що «у пізніші часи кров на стінах церкви, на згадку про трагедію, відновлювали червоною фарбою». У1915 році внаслідок бомбзрдувань за мурами церкви Різдва Богородиці відкрилися підземелля, які підтверджують розповіді про підземний хід. Аргументами на користь того, що замок міг знаходитися на Золотій горі, служать і містобудівні традиції часів Київської Руси. Древні русичі при виборі місця укріплень вдало ви-користовували рельєф – багнистої місцевості (у випадку заснування міст Белз, Буськ, Звенигород), або високого узгір’я над річками (Галич, Львів, Пліснесько, Щирець). Саме Золота гора – висунута над річкою частина плато, яку з трьох сторін оточували урвища, а з пологої захищена ровом і валами, створювала умови середньовічних фортифікацій, подібні до Пліснеська та древнього Галича. Дійсно, при огляді розташування церкви Різдва Богородиці видно зі східної сторони за мурами теперішньої церкви, на відстані приблизно 50 м, залишки такого валу, майже вже розораного городами щирчан. Під’їзна дорога до церкви йде вздовж земляного підвищення, у якому легко вгадуються вали, тоді як сама дорога проходить по колишньому засипаному рову. Та й факт переговорів у 1126 р. підказує, що зустріч князів відбувалася, мабуть, не в полі, а швидше всього в замку за укріпленими стінами. У 1508,1516,1620, 1626 і 1629 роках місто пережило напади татар і турків, а в 1648 році його пограбували татарські загони, що воювали проти польської армії на боці козацьких військ.

Starovynnyj_Shhyrec'3

 

  Щирець лежав на вигідному шляху зі Львова до дрогобицьких солеварень і далі в Угорщину, проте саме через близькість до Львова місто так і не змогло розвинутися у великий торгово-адміністративний центр.
Із середньовічного Щирця через село Острів вела дорога на північ до Львова, а через село Лани – на південь до Галича. Поступово розбудовуючись, ці села з’єднувалися з власне містом Щирцем, зберігаючи при цьому свою окремішність. Лани й дотепер мають сільську раду, а Острів після Другої світової війни втратив своє значення адміністративної одиниці (від назви села збереглася лише вулиця Острівська в м. Щирець).
До наших днів у місті збереглося багато архітектурних пам’яток. Згадана церква Різдва Богородиці (на світлині) у першій половині XX ст. була вкотре перебудована. Річ у тім. що в часі австро-російської війни 1915 року артилер-ійський снаряд зруйнував її купол – на ньому засів російський кулеметник. На згадку про ці події було видано низку поштових карток – з руйнуваннями всередині церкви, а також із зобра-женням пам’ятників жертвам Першої світової війни. Останні три листівки відображають польсько-українські бої 1918-1919 рр. На поштових картках зобра-жено цвинтар та пам’ятник польським воякам. Цвинтар та пам’ятник були знесені при розширенні заліз-ничної вітки Львів-Чоп, що проходить через Щирець.Майже такий самий пам’ятник був встановлений і на могилі січових стрільців на цвинтарі на горі неподалік церкви Різдва Богородиці. Обидва пам’ятники проектував один архітектор – А.Стоб’єцкі. На жаль, і цей пам’ятник не зберігся зберігся – його зруйнували у 20-х роках XX ст.

Starovynnyj_Shhyrec'4

 

 Довший час церква Різдва Богородиці стояла не відремонтованою, на місці зруйнованого купола встановили тимчасовий плоский дах з руберойду. Приміщення стародавньої дяківської школи, вбудованої в оборонні мури, було зруйноване. В розпачі парох пише листа старості: «Світле Староство! Щирець зруйнований! Церков розбита, з парохіяльних будинків ні сліду! Вікарівка валиться. Парох без кута. А комітету парохіяльного нема. До нині не затверджений. Підписаний був в тій справі на авдієнції у Пана радника управителя староства. В п.Жельського обіцяли справу поладнати, та донині нема звістки. Підписаний просить о ласкаве порішення вибраного Комітету. Михайло Баричко» У 1934 році мури і школу відремонтували, а на церкві дали купол іншої форми, запроектований архітектором Левом Левинським. Зараз церква Різдва Богородиці належить громаді УАПЦ.
Для відбудови церкви у 20-тих. 30-тих роках збирали пoжертви. На посвідчення внеску жертводавцю дарували поштову картку з видами Щирця і надруком «На відбудову церкви». Переважно на таких листівках зображено саме церкву Різдва Богородиці до руйнування, а на деяких – церкву Св. Трійці, що знаходилася у старовинному міському посаді. Ще одна така .листівка, з відміткою про пожертву. містить фотографію Божого гробу у церкві Св. Трійці в Страсну п’ятницю з почесною вартою. Вартовими були хлопці зі спортивно-патріотичного об’єднання української молоді «Луг» у своїй характерній формі, яка вирізнялася, окрім мундиру, обов’язковими гуцульськими топірцями у руках юнаків. («Луг» був створений у 1925 р.. як «руханково-протипожарова організація», замість забороненої польською владою організації «Січ», і лише упродовж першого року свого існування до «Лугу» влилося понад 1000 колишніх січових братств по всій Галичині.)

Starovynnyj_Shhyrec'5

 

 Церква Св. Трійці датується XVI ст.. її. як і церкву Різдва Богородиці, було колись збудовано з трьома дерев’яними банями на мурованих стінах. У1805 році церква Св. Трійці, за розпорядженням губернії, була перебудована – бані усунули, а замість них на двоскатному верху встановили невеличку сигнатурку. У кінці 90-тих років XX ст. громада УГКЦ. якій належить церква Св. Трійці, перебудувала купол з наближенням до первісного вигляду. Як і верхній храм, церква Св. Трійці оточена муром. Можливо, цей мур був у середньовіччі частиною міських оборонних фортафікаційшіх споруд.

Starovynnyj_Shhyrec'6

 

 У Щирці зберігся ще й третій діючий храм – костел Св. Станіслава громади римо-католицької церкви, збудований у XV ст. Костел. за традиціями середньовічного містобудівного шану розташували на куті центральної площі Ринок. Цей храм був частиною укріплень міста і по периметру стін костелу існували бійничні отвори і кам’яна призьба для оборонців. При реставрації костелу у 1910 році (до святкування 500-ліття Грюнвальдської битви) ці кам’яні свідчення бойового минулого міста замурували. Тоді ж збудували і вежу-дзвіницю. Одним із проектів спорудження вежі передбачалося більш оздоблене виконання верхівки дзвіниці, не з таким простим шатровим дашком, як є сьогодні. Шкода, що цей проект не переміг – Щирець мав би гарну архітектурну окрасу в барокковому стилі.

 

 

Starovynnyj_Shhyrec'7

 

 Стосовно площі Ринок. Наприкінці XIV ст після татарських руйнувань місто розбудували на другому низовинному березі ріки. У січні 1397 р. Ян Тарновський, воєвода сандомирський і староста руський, надав війту Матвію дозвіл на облаштування міста на 100 «ланах землі німецької мірки» (можливо від цього й походить назва приміського с. Лани). Що найцікавіше у документі – право війту обладнувати свою міську лазню, у якій влада застерегла безкоштовне користування з неї для старости землі Руської і… короля! 4 жовтня 1399 року польський король Владислав Ягайло відвідав Щирець, проте чи скористався він такою «дармовою» можтивістю помитися – залишилося загадкою. Магдебурзьке право місто отримало наприкінці 1397 року. Досліник хронології історичних подій у Щирці В. Лаба подає, що цим привілеєм місту надали герб – золоті міські ворота з трьома гострими вежами на голубому тлі. Проте найдавніша збережена печатка з гербом Щирця у XVI ст., яку вдалося розшукати знаному геральдисту А. Гречилу, зовсім інакша – на гербі зображено щит із зображенням ключа, борідкою вверх, поверненого наліво. На печатці – над гербом хрест, по боках якого дві літери «S»- одна означає «печатка», а інша назву міста Щирець в латинській транскрипції. На початку XX ст. цей герб виглядає подібно, проте дещо інакше – золотий ключ зубцями догори, оточений лавровим вінком (див. печатку міського уряду у Щирці з 1909 року).
У вересні 1768 року, для остраху місцевого населення, на щирецькій площі стратили чотирьох гайдамаків, учасників козацько-селянського повстання на Україні, т.зв. «Коліївщини».

 

Starovynnyj_Shhyrec'8

 Центральна площа була забудована двоповерховими будівлями. Руйнування в часах Першої та Другої світових воєн змінили її архітектурний вигляд. До наших днів можна вгадати у підвищенні рунту, що у формі квадрату оточує площу Ринок та прилеглі вулиці, обриси міських укріплень. Обабіч оборонних споруд був облашгований рів з водою. На це вказує й місцева топоніміка. Село Острів, що починалося одразу за міськими воротами, отримало свою назву, очевидно, від того, що знаходилося за міським оборонним ровом. У Загородках – дільниці теперішнього Щирця, котра зберегла свою первісну назву, мабуть слід вбачати її розташування за містом, або ж «за городом». Такі ж міркування можуть пояснити й появу назви іншої частини міст? «За валом», або «Завалля». У назві села Лани вгадуються згадані лани землі, відданої у користування магістрату середньовічного Щирця.

Starovynnyj_Shhyrec'9

 

 У архівах Національного музею у Львові їм. Андрея Шептицького зберігається карта Щирця з 1915 року, на якій зустрічаємо назви Острів і Загородки. Львівській дослідниці, професору Національного Університету «Львівська політехніка» Г. Петришин вдалося розшукати «йосифінську карту» Галичини, складену австрійським Генеральним штабом у 1779-1782 рр.. де знаходимо й тодішню карту Щирця. Як видно з умовних позначень, на карті чітко відображена ратуша, що знаходилася посередині ринкової площі, та саме місто, оточене земляними валами, позначеними чорними штриховими лініями, а навкруг зображень двох церков та костела нанесені кругові лінії, шо означають мури, які мали ше й у цей час стратегічне значення.
До міста вели дві брами – одна «львівська» біля церкви Св. Трійці, а інша (назва її невідома) на протилежному боці міста примикала до костела. Ці брами. як і оборонні вали та мури міста, не збереглися. Не зберігся й замок, зазначений у документах з XVII ст. більше того, на сьогодні навіть неможливо припустити, де б він міг знаходитися. Можливо, йдеться навіть не про замок князівської доби на Золотій горі, а про якесь укріплення, збудоване у XIV – XV ст. на рівнинній території.
Тут все дихає старовиною і, мабуть, невипадково Щирець дав українській культурі не одного видатного діяча, зокрема славетного українського художника початку ХVII сторіччя – Федора Сеньковнча і художника героїчної епохи Українських січових стрільців Осипа Куриласа.
На одній з поштових карток зі словами молитви «Отче наш» О.Курилас зобразив саме щирецькнй костел до перебудови, тобто без вежі, а лише із сигнатуркою. Таким костел постає і зі старої поштової листівки з початку XX ст., де сфотографовано костел до перебудови, а біля нього пл. Ринок з селянськими возами. На передвоєнній поштовій картці з фотографією хресної ходи навкруг церкви Св. Трійці видно дяківську хату, вбудовану в мури церковної огорожі, в якій у 1870 р. народився Осип Курилас. Секретарем щирецького адвоката працював відомий український письменник Лесь Мартович і тут він написав свою повість «Забобон».
Серед пізніших діячів культури та науки, вихідців зі Щирця. слід згадати Мирослава Скочиляса – довголітнього музичного редактора Львівського телебачення. автора популярної програми «Вечорниці з Високого Замку» й одного із співорганізаторів фестивалів «Червона Рута», Галину Гавриш – заслужену артистку України, солістку Львівської опери. Євгена Мокрого – доктора технічних наук, декана хімічного факультету Львівської політехніки. Ігора Хомина – заслуженого діяча мистецтв України, завідувача фондами живопису Львівської Галереї мистецтв.

Starovynnyj_Shhyrec'10

 У 60-ті роки у церкві Різдва Богородиці служив свяшеник Володимир Ярема (майбутній патріарх Української автокефальної православної церкви Димитрій) – видатний знавець українського сакрального мистецтва. У церкві зберігається образ Пресвятої Богородиці «Достойно єсть», намальований Патріархом.

 Не обійшли Щирець стороною і визвольні змагання українського народу – серед його вихідців зустрічаємо, зокрема, хорунжого УСС Миколу Опоку, льотчика УГА Романа Кавуту і члена ОУН Григорія Мацейка. який здійснив у Варшаві в 1934 році смертельний замах на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького – керівника сумнозвісної «пацифікації» українського населення в Галичині.

Starovynnyj_Shhyrec'11
З часів початку Першої світової війни збереглися цікаві пам’ятки щирецької нумізматики. Уряд міста ІЦирця двічі – 15 та 26 серпня 1914 року – видавав свої грошові знаки – бони, або своєрідні векселі, вартістю 1 корону, які повинні були обов’язково приймати як грошовий знак на території міста, а міська рада гарантувала їх викуп по номіналу. Вони були написані від руки з двома підписами Давида Чіля – бургомістра Щирця і Станіслава Волянського – його заступника, а також скріплені міською печаткою. Цікава історія появи таких місцевих грошей. Одразу після вибуху І світової війни 1 серпня 1914 року з обігу майже зовсім зникли срібні монети – п’яти, дво-і однокоронівки. а ринок почали наводнювати паперові купюри, які швидко втрачали свою вартість. Тому випуск таких бон може свідчити, з одного боку; про нестачу валюти, а з іншого – що таким чином місцева влада старалася зберегти свій продовольчий ринок від напливу знецінених паперових грошей.
У Щирці за австро-угорської та польської держави знаходився міський і повітовий уряд зі своїми печатками. Крім того, у місті діяли поштова адміністрація і, звичайно ж, школи – п’ятирічка, а потім загальна.
Багато печаток збереглося від діяльності міського та повітового суду, будівля якого збереглася й донині (до недавнього часу там знаходилася військова частина). Щирець був важливим повітовим центром. Це вже значно пізніше, у 1959 р.. радянська влада перенесла всі районні установи до Пустомит – куди партійній та районній верхівці було ближче доїжджати на роботу зі Львова, де вона переважно й проживала.

Більша частина печаток цих установ мала написи польською мовою, причому ж за часів Польської держави (1918-1939 рр.), що є цілком зрозумілим, але ще також з часів Австро-Угорщини. Річ у тім, що у 1867 році польська правляча еліта у Галичині домоглася в австрійського уряду право переходу офіційного діловодства на території, ж тоді називали. Східної та Західної Галичини на польську мову.
За переписом 1880 року у місті було 169 будинків і 1754 мешканці (1385 євреїв, 183 поляків, 103 німців і лише 112 українців). Натомість у селі Острів, який фактично злився зі Щирцем, переважало українське населення. Печатки Острова з раніших часів були з написами українською мовою (39), але згодом – після пацифікації 1930 року, їх було виготовлено з польськими текстами.
Печатки з українськими написами у Щирці ставили на документах греко-католицького парохіального уряду, гуртка рідної школи й інших добровільних громадських установ – кредитної спілки та районної молочарні.

Starovynnyj_Shhyrec'12

 

 Про інші цікаві заклади у Щирці свідчать печатки повітового центру расового розведення коней та гіпсової фабрики «ALBA», стара назва якої відновлена у діяльності сучасної фабрики будматеріалів у Щирці. Збереглися печатки щирецьких приватних лікарів. Особливо багато у місті було адвокатів, що й недивно, зважаючи на те, що у Щирці знаходився повітовий суд. Їх імена ми знаходимо на іменних печатках, а також на конвертах. З-поміж них зустрічаємо прізвища українських адвокатів М. Стецьківа та П. Хрептовського, що було рідкістю – українці не часто здобували вищу юридичну освіту і зовсім вже у виняткових випадках могли отримати працю за фахом у Галичині.
Великий слід в історії Щирця залишила єврейська громада. На жаль, синагогу підірвали німці в часи II Світової війни, проте до сьогоднішніх днів добре збереглося старовинне єврейське кладовище. У документах з 1910 року зазначено, що у місті було 63 крамниці, і 60 з них належало євреям. Про діяльність різноманітних єврейських громадських організацій свідчать печатки з написами єврейською та польською мовами. При синагозі велася своя метрика, а у міській бойні було спеціальне приміщення для участі місцевого равина у кошерному приготуванні м’яса. У вересні 1939 року з приходом у Галичину радянської влади порушився усталений віками триб життя мешканців Щирця. За якихось 5 років влада змінилася чотири рази – з польської на радянську, потім на німецьку, а з 1944 року знову на радянську. Свідченням прискіпливого конторолю німецького командування за національністю громадян були посвідки про українську національність мешканців Щирця, скріплені печаткою українського комітету Земля Лемберг – представництво у Щирці. Промовистими є й документи, котрі розповідають про примусову здачу селянами продовольства та тваринницької сировини з печатками Міністерства заготівель СРСР у Щирецькому районі у 1939-1941 рр. і такими ж документами з часів німецького урядування 1941-1944 рр. Останні цікаві тим, що були надруковані на бланках українського Центросоюзу ще з передвоєнних польських часів, а також на бланках з перших радянських років 1939-1941 рр., на яких, однак, стоїть німецька печатка Земельного окружного уряду у Щирці.
Про життя щирчан у перші повоєнні роки промовляють багаточисельні бланки різних радянських районних установ. Особливо цікавими є квитанції з рознарядками про «добровільну» здачу державі селянами одноосібниками, що не вступили до колгоспу (таких були одиниці ї їх утискали різними поборами всілякої сільськогосподарської продукції): пшениці, жита, рогатої худоби, яєць, молока, масла, м’яса, шкіри і навіть свинних кишок !?
Ось так наглядно про колишнє життя наших земляків, їхні переживання, тривоги та здобутки може розповісти вивчення старовинних поштових карток, фотографій, печаток, банкнот, географічних карт і різноманітних документів.
В статті використано поштові картки, карти і фотографії з колекцій автора, а також пп. А. Захарків-Олійника, Д. Посацької, Ю.Завербного, Ф. Лазурко та І. Рудими. Автор складає подяку власникам колекцій за згоду надання своїх поштівок та документів для ілюстрування статті.


Поширте та додайте в закладки

2 коментарі до Старовинний Щирець у листівці, філателії, грошових знаках, на старих картах, фотографіях і печатках Андрій Крижанівський

  • Марко Царинник коментує:

    Доброго дня!
    З великим зацікавленням переглянув цей сайт. Я письменник, дослідник, перекладач, досліджую історію 1939-1941 років у Галичині й на Волині. Працюючи раніше цього року на стипендії в Голокостному музеї у Вашінгтоні, натрапив на зворушливий і змістовний невиданий спогад колишнього жителя Щирця Герберта Хамейдеса (Цві Барнеа) про його дитинство в Щирці і про те, як його та його молодшого брата Леона переховували 1942-1944 років Андрей та Климентій Шептицькі. Оце отримав стипендію приготувати спогад до друку англійською, а згодом може й українською мовами. У рукописі Хамейдес репродукує листівки й фотографії з колекції Андрія Крижанівського і згадує, що листувався з ним. Дуже хотів би зв’язатися з паном Крижанівським, щоб більше довідатися про його колекцію і про історію Щирця. Прошу передати йому моє тепле вітання і бажання нав’язати зв’язок з ним.
    З повагою
    Марко Царинник
    Торонто

    Відповіcти
    • Богдан Феджора коментує:

      Доброго дня. Знайомий з Крижанівським Андрієм Львовичом зі Щирця. Він цікавиться історією. Тому думаю що мова йде про одну і ту ж людину. При нагоді запитаю його про можливість вийти на звязок.

      Відповіcти

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Липень 2017
П В С Ч П С Н
« Чер    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Стрічка новин

Вільна боротьба

Всеукраїнський турнір-меморіал імені Олега Сазонова 16-17[...]

Свято для футболістів

Відкриття майданчика зі штучним покриттям[...]

Вільна боротьба

Відкритий Кубок Львова  13 - 14[...]

Вільна боротьба

Міжнародний турнір у Польщі 2, 3[...]

Великого бажайте!

З'їзд християнської молоді у Щирці   28[...]

Оголошення

  Оголошення У неділю, 4 червня 2017[...]
Новини податкової

Інформація 14.07.2017-2

Як припинити підприємницьку діяльность! Про[...]

Інформація 14.07.2017

Подання та заповнення нової форми[...]

Інформація 06.07.2017

З початку 2017 року платниками[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
3 Гостей, 5Роботів
Рекомендуємо!