Приказки, прислів’я | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1407 Переглядів

 Українські приказки, прислів’я.

П-Я

П’яниця – проспитья, а дурень – ніколи.
Пан в чоботях, а босі сліди знати.
Пани як дурні: що хотять, те й роблять.
Паршиве порося даремно чесати.
Переплив море, та й при березі утопився.
Перо страшне не в гусака, а вже тоді, як у дяка.
Під лежачий камінь і вода не біжить.
Пішов і пішов – мов мила ковтнув.
Плакав-плакав, а Бог все однако; як перестав ридати, зачав Бог ліпше давати.
Повторення — мати навчання.
Поганий початок — і справа стала (все назад помчало).
Погано вража баба скаче, та ще й довго!
Поганому виду нема стиду.
Подібна свиня до коня!
Пожалував вовк кобилу: оставив тільки хвіст та гриву. (так от і нас жалували).
Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
Поки товстий схудне, то худий здохне.

Полюби гіркенько, а тоді буде солоденько.
Поможи Боже нежонатому, а жонатому й жінка поможе.
Попав пальцем в небо. -…стромляй дальше.
Посади свиню за стіл, вона і ноги на стіл.
Послухай що по селі ходить та бреше.
Поспішних чорт хапає.
Почав “за здоровья”, а звів “за упокой”.
Пошли дурня, й сам будеш дурень.
Правда очі коле.
Правди не переспориш.
Правду погубиш і сам з нею пропадеш.
Править, як чорт болотом.
Прийшов, бдикнув, та й далі пішов.
Прилетів гусак на Русь — погостює та відлетить.
Продав кота в торбі.
Проти дня брехня, протиночи правда.
Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл.
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Раденький, що дурненький.
Раз кахикнула, трьох панків прикликнула; вдруге кахикнула пятьох прикликнула.
Раз на віку спіткнешся, та й те люди побачать.
Риба не без кості, а людина не без злості.
Рідна мати і високо замахується, та не боляче б’є.
Роби до поту, а їж в охоту.
Роззуй очі!
Розум добре, а два краще.
Розум за морем не купиш, коли його у хаті немає.
Розумному досить.
Розуму до голови нагнати.
Розчепірив чорт твою душу.
Роспусне життя в молодости,- приносить хворобу на старі кости.
Рости сину, хоч дурний, аби великий!
Ручка хоч крива, а собі горне.
Свій коли не вкусить, то ущипне.
Свій свояка, вгадає здалека.
Своя земля і в жмені мила.
Сердилась баба на діда, а дід того не віда.
Сердилась баба на торг, а торг того і не чує.
Серце не камінь.
Сиди в хаті, не рипайся!
Син мій, а розум у нього свій.
Ситого гостя добре годувати.
Сідай бабо підвезу тебе!- Нема часу треба йти!
Сім літ мак не родив, та голоду не було.
Сказав би словечко, та вовк недалечко.
Сказано: п’яний, те саме, що дурний.
Скачи враже, як пан скаже.
Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.
Скільки не живеш, а все дурнем вмреш.
Склянного бога поцілувати.
Скоріше дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе.
Слизький, як циганська дитина.
Сліпий, кривий, рудий та красний самий опасний.
Сліпому не світять.
Слова масні, а пироги пісні.
Слова твої ласкавії, та чортова думка.
Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово не горобець: вилетить — не зловиш.
Слухом земля повниться.
Смійся, сегодня твій день настав.
Сміх, як батька бють, а як мене, то і плач бере.
Смішки з попової кішки, а як своя здохне то й плакатимеш.
Собаку уночі бий.
Сон миліший за все.
Сонний як пяний, а пяний як дурний.
Сором казати, а гріх таїти.
Сорочка біла, та душа чорненька.
Співатиме півень, чи ні, а день буде.
Споконвіку книга ростить людину.
Справа майстра боїться.
Стань, подивися – плюнь та й відступися ( як побачить гидке, а хвалене).
Стид не дим, очей не виїсть. – …не викурить.
Та воно та так, та тільки трошки не так.
Так ви ж не виколядуєте!
Так помагає, як сліпому дзеркало.
Так пристає, як горох до стіни.
Так то правда, як пси траву їдять.
Така гарна, як пані намальована.
Така правда, як вош кашляє.
Такий злий, аж в роті чорно.
Такий убогий, що і котеняти нічим з запічка виманити.
Там йому жаба і ціцьки дасть.
Твоїми б вустами та мед пити.
Те ж гайно, та й порідшало.
Терпи козаче, отаманом будеш.
Терпидуша, спасена будеш.
Ти йому хліба і солі, ще за пазуху дай,- а він камінь за плечима.
Ти Москалю і добрий чоловік, та твоя шенеля злодій.
Тим рогом чешися, котрим дістанеш.
Тиха вода греблі рве.
Тихо, як мак сіє.
Тілько людей, що Хома в Церкві.
То йому так потрібне, як лисому гребінь, сліпому дзеркало, глухому музика.
Тобі так хочеться робити, як старому псови в заверюху брехати.
Того Богородиця кохає, хто по обіді спати лягає.
Тоді дали хліб, як зубів не стало.
Тоді треба старе руйнувати, як є з чого нове будувати.
Той винен- хто є. А хто втік, той і прав.
Той сам себе губить, що чужую жінку любить.
Торік була пожежа, а й досі ще смалятину чути.
Треба відійти від ями, щоб гаразд її перескочити.
Треба слухати, може і справді сонце не так сходить.
Три дні, як не краду. (як питають чи не бачили чого).
Три святі в хаті.
У багатослівності не без марнослів’я.
У всякого Федорки свої обмовки.
У городі бузина, а в Києві дядько.
У ляхів – пани, у Москві – ребята, а у нас – брати.
У сірка очей позичає.
У того позичить, а тому віддасть.
У хаті гульки, а в городі ні цибульки.
Удар забувається, а слово пам`ятається.
Уже сім літ, як правди ніт.
Укусивши, не залижеш (як перепрошує).
Умієш говорити — умій слухати.
Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.
Умні люди пішком ходять, а дурні їздять.
Усе Боже, тільки гріхи наші.
Усміхається, як цуцик на прив’язі.
Учи інших — і сам зрозумієш.
Хата чужая, як свекруха лихая.
Хіба Бог видить, що дурень бридить.
Хіба помилившись правду скаже.
Хіба сало їдять, що такі дорогі (про коралі, про горіхи і т.п.)
Хіба тільки світа, що у вікні! – … за вікном ще більше.
Хіба то переймеш, що по воді пливе!
Хліб їж, та правду слухай.
Хлопче, паси свиней, та тоді вже і людей.
Ходить, як дурень по базарі.
Хороша дудка, та не дудить.
Хороша квітка, та гострий шипок.
Хоч горохом об стіну, а він все своє.
Хоч йому кіл на голові теши.
Хоч і багата, аби пішла за нашого брата.
Хоч погано дівка танцює та довго.
Хоч усе…сь, та не покорюсь.
Хрін каже “я добрий з мясом”, а мясо каже: “я і без хріну добре!”
Хто бреше, тому легше.

Хто в ліс, а хто по дрова.
Хто в псах кохається, сам їм рівняється.
Хто великого не бачив, той і малому дивується.
Хто вже звик чужим жити, той не здужає робити.
Хто винен? – Кума! – Та же її в хаті нема? – Так плахта її висить, – будемо її бити.
Хто вище вилізе – дужче падає.
Хто вміє красти, то вміє і сховати.
Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти.
Хто дбає, той має.
Хто з псами лягає, той з блохами встає.
Хто за правду горою, той справжній герой.
Хто зразу дав, той два рази дав.
Хто любить попа, а хто попадю. -… а хто попову дочку.
Хто людей питає, той розум має.
Хто мовчить, той двох навчить.
Хто п’яницю полюбить, той вік собі погубить.
Хто пізно лягає, той щастя на має.
Хто по обіді не віддише, того Бог господарем не пише.
Хто порося вкрав, у того в ухах пищить (кричить).
Хто раз збреше, другий раз не вірять.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хто сміється, тому не минеться.
Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухає.
Хто спить – їсти не просить.
Хто спить, той не грішить.
Хто старе поминає, той щастя не має.
Хто торкає (або: стукає), тому відчинять.
Хто чужого не жаліє, той і свого не має.
Хто як постеле, так і виспиться.
Хто? – Хтокало!
Худий пес не сказиться – лише ситий.
Худий той птах, який гніздо своє бруднить.
Худі вести не лежать на місці.
Худі вести не лежать на місці.
Хутко зачує кіт, де сало.
Це не панського роду – п’є горілку як воду.
Цигане, твого сина в коморі піймали! Е в коморі!… якби то в полі та на добрім коні – то б то йому було стидно!
Цитьте жаби, я ваш пан.
Ціть Івасю, панів не переслухаєш.
Цяця, цяця! та й у кишеню.
Часами б’ють Хому, за Яремину вину.
Через ваші вівці та в кошару не заглядати?
Через дурний розум ногам лихо.
Честь розум народжує, а ганьба і останній відніме.
Чи все те спожить, що в чужій хаті лежить.
Чиє б гарчало, а чиє б і мовчало.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти.
Чоловік не скотина – більш відра не вип’є.
Чоловік що ступить, то згрішить.
Чоловіче схаменись! поглянь на свою душу, не запропащай її!
Чужа голова – темний ліс.
Чуже чужим і пахне.
Чужим розумом в люди не вийдеш.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Шануй батька та Бога- буде тобі всюди дорога
Шануй одежу в дома, а вона тебе в людях.
Швидка біда початок.
Шила в мішку не втаїш.
Щасливий дурень, нічим не журиться.
Ще той не вродився, щоб догодив всім людям.
Що Біг в нас народить, а люд наробить – москаль усе те в нівець зводить.
Що було, то бачили, а що буде то побачимо.
Що було, то ся минуло.
Що в кого болить, той про те і говорить.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Що маєш казати — наперед обміркуй.
Що не доладно, то і не гаразд.
Що одному не жарт, то колективу хвилинка.
Що одному незручно, то колективу зручно.
Що побачила, то і її.
Що посієш, то і збереш. Що збереш, то і змолотиш.
Що сіре, то й вовк.
Що ступить, то збреше.
Що тобі до того, що розуму нема ні в кого.
Що як би ковбасі та крила! лучшої птиці не було б.
Щоб лиха не знати, треба своїм плугом, та на своїй ниві орати.
Я такий чоловік; як візьму то й випю.
Я тебе нікому не дам бити – я сам буду.
Язиком не поспішай, а справою не лінуйся.
Язичку, язичку! Маленька штучка – велике лихо робиш!
Як батька покинеш, так і сам загинеш.
Як би ви вчились так як треба, то й мудрість була би своя.
Як би той розум з переду, що тепер з заду!
Як битимуть, то не лаятимуть.
Як будеш з правдою кохаться, то не будеш і паном зваться.
Як горілку пють, то мене минають; а як ся бють, то від мене починають.
Як дасть обнятися, то й дасть поцілуватися.
Як дбаєш, так маєш.
Як їсть, так нагріється;а як робить так і змерзне ( ліниве ).
Як кажуть, то й правда.
Як лихо то й до Бога.
Як напився, то до керниці задом обернувся.
Як напише дурень, то не розбере і розумний.
Як ні мудри, а совісті не перемудруєш.
Як проти сонця води не напитися, так з чужою жинкою, або з чужим мужем не нажитися.
Як слово не поможе, то і кий не дошкулить.
Як ти смутишся, то вороги тішаться.
Як ті пяниці щодня п’ють! добре що ми попривикали.
Як торішнього снігу! (жаль, забажалось, боюсь).
Яка плата, така й дяка.
Якби на кропиву не мороз, вона б всіх людей поколе.
Яке їхало, таке здибало.
Який розум, така й бесіда.


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Вересень 2017
П В С Ч П С Н
« Сер    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930  
Стрічка новин

Добровільна пожежна команда

Шквал у Щирці Негода не вибирає.[...]

Вільна боротьба

Чемпіонат світу серед кадетів 8 -[...]

Оголошення

Повідомлення про проведення громадського обговорення питання «Перепоховання[...]

Німецька молодь у Щирці

Українсько-німецька зустріч у Щирці  Спільні ознайомчі[...]

Вільна боротьба

Дві золоті медалі на чемпіонаті[...]

Вільна боротьба

Всеукраїнський турнір-меморіал імені Олега Сазонова 16-17[...]
Новини податкової

Інформація 15.09.2017

Протягом місяця з дня зміни[...]

Інформація 14.09.2017-2

В Галицької ОДПІ ГУ ДФС[...]

Інформація 14.09.2017

В Пустомитівському відділенні Галицької ОДПІ[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
27 Гостей
Рекомендуємо!