Полковник Альфред Бізанц. Продовження. | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1682 Переглядів

 Від січових стрільців до Абверу. 

Початок

На початку лютого 1920 р. нависла нова загроза – Червона армія вела широкий наступ, а денікінці панічно відступали до Одеси. Командувач УГА генерал Микитка планував вивести армію в Румунію, але її утримували на Україні 25 тисяч хворих по всьому Правобережжі. 6 лютого в Чичельниках 40 старшин УГА зібралися на нараду. Головувати доручили А.Бізанцу. Після п’ятигодинної дискусії 28 учасників наради висловилися за приєднання до угоди Вінницького ревкому УГА з радянським командуванням. Згідно з ним УГА переходила на бік червоних, зберігаючи автономію і продовжуючи діяти на польському фронті. А.Бізанц від голосування утримався. 7 лютого частини 14-ї армії Уборевича і кіннота Котовського вступили в район дислокації галичан. Вибору вже не було: Галицька армія стала червоною.
Отже, підполковник А.Бізанц опинився у складі Червоної армії. Після реорганізації на початку березня ЧУТА складалася з трьох бригад. 7-ма Львівська увійшла до 1-ї бригади УСС як 7-й полк. Командиром бригади став колишній начальник штабу УГА полковник
А.Шаманек, а начальником штабу призначено А.Бізанца. Згідно з даними Російського державного військового архіву в Москві, вона нараховувала 4420 старшин і стрільців. 31 березня галичан скеровано на польський фронт під Чуднів, де бригада увійшла до складу добре знайомої 44-ї стрілецької дивізії, якою після Щорса командував І. Дубовий.
Треба зазначити, що командування зустріло галичан привітно, їх порядок і дисципліна вразили червоних командирів. До речі, у квітні командиром бригади призначено колишнього старшину легіону УСС М.Барана, а політкомісаром – також січовика Я.Струхманчука. Галицьку секцію у політвідділі дивізії очолював колишній командир Кошу УСС Н.Гірняк. На початку квітня А.Бізанцу довелося познайомитись з командиром М.Мураловим і членом Військради В.Затонським, які перевіряли боєздатність бригади і були задоволеними, до того ж Муралов заявив, що такого доброго війська ще не бачив. Попри всі труднощі, яких зазнали галичани під червоними прапорами, вони мали здебільшого добрий настрій: адже йшли визволяти рідний край від поляків. Хоча були й інші думки, які призвели до подій 24 квітня 1920 р.
У цей день 2 і 3-тя бригади ЧУТА зробили спробу приєднатися до Армії УНР, яка діяла в тилу більшовицьких військ на Правобережжі. Вона закінчилася трагічно. Бригади, отримавши серйозні удари червоних і поляків, потрапили у польський полон. У день заколоту в 1-шу бригаду прибули І.Дубовий і В.Затонський з наміром її роззброїти. Але М.Баран та А.Бізанц зуміли їх переконати, що галичани битимуться проти поляків. І дійсно, бригада боронила свої рубежі, поки не відступили сусідні таращанці. 27 квітня її оточили, але вона з боєм вирвалася. Більше ніж дві тисячі стрільців і старшин під командуванням А.Бізанца рушили у бік Армії УНР. 3 травня 1920 р. він віддав останній наказ, який зберігся у закордонних архівах. У ньому йдеться про реорганізацію: залишки трьох полків стягнулися в один під командуванням отамана Волощука. З кінноти сформовано одну сотню, вся артилерія утворювала один дивізіон, формувався єдиний обоз. Наказ, підписаний особисто Бізанцем, вимагав на марші підгримувати порядок і дисципліну. Цікаво, що маршрут руху й завдання не оголошувалися.
Цей наказ віддано у містечку Цибулів. Того ж дня сталося дві події: від бригади відійшла група вояків під проводом М.Ірчана і подалася у бік червоних, а надвечір Бізанц зустрів колону штабу 44-ї дивізії, що відступала. У її складі був В.Затонський, який особисто висловив подяку Г.Коху і А.Бізанцу за порятунок від польського полону, що загрожував штабові. Того ж дня групу Бізанца оточили польські війська. Частина вояків пробилася до червоних, а більшість потрапила до поляків, 10 травня вони зібрали у Вінниці близько 2500 галицьких старшин і стрільців. Представники С.Петлюри, який підписав угоду з Польщею, запропонували службу в Армії УНР. Зголосилися 330 осіб, головно старшин. Серед них був і А.Бізанц. Так, до списків старшин Генерального штабу Армії УНР, які збереглися у Центральному державному архіві вищих органів управління України, станом на 1 листопада 1920 р. внесено запис: “Бізанц Альфред Карлович – підполковник Генерального штабу, 1890 р.н., військова освіта – академія Генерального штабу 1913-1914 рр. Дружина мешкає у Львові”. У генштабі він працював поруч з відомими генералами УНР М.Капустянським, В.Сінклером, С.Дядюшою.
Якраз наприкінці місяця відбулися останні бої армії УНР під Вапняркою і Жмеринкою. Вона відступила згідно з наказом Головного Отамана Петлюри до Польщі, де 20 листопада була інтернована і розміщена в таборах. З грудня 1920 р. перебував у Каліші й А.Бізанц на посаді начальника 3-го відділу Генштабу, а потім за наказом Персональної управи Головного штабу його звільнили зі служби за власним бажанням. Отож, військова кар’єра закінчилася, і він повернувся додому. У Дорнфельді Бізанц утримував невеликий фільварок, згодом організував своє діло у Львові, був співзасновни- ком торгівельної фірми. Усі міжвоєнні роки підтримував товариські стосунки з фронтовими побратимами, колишніми старшинами УГА, особливо тісні з львів’янином Гансом Кохом, відомим істориком і професором кількох університетів. Брав участь у традиційних зустрічах ветеранів УГА на Зелені Свята, спілкувався з колишнім своїм командиром генералом М.Тарнавським. Склав останній звіт УГА на похороні генерала 2 липня 1930 р. на Янівському цвинтарі.

Коли вибухнула німецько-польська війна, і радянські війська 17 вересня перейшли кордони Польщі, залишався дома. 22 вересня 1939 р. частини Червоної армії зайняли Львів. Невдовзі органи НКВД розпочали в краї масові репресії, депортації польського й українського населення. Але згідно з угодою СРСР і Німеччини від 23 серпня німців не чіпали. У жовтні А.Бізанц з сім’єю вирішив виїхати на захід і в складі репатрійованих німців перебрався до Кракова, де зголосився на службу до адміністрації Генеральної Губернії. Ним зацікавилася служба абверу, якій у часі підготовки до війни проти СРСР були потрібні спеціалісти з українських справ. Якраз тоді до Кракова прибув колишній сотник УГА Ганс Кох, призначений дорадником Генерал-губернатора Франка з українських питань (на території окупованої Польщі знаходилося близько 700 тисяч українців, як місцевих, так і біженців з Західної України). Г.Кох допоміг приятелеві влаштуватися референтом з українських справ, а коли відбув до Львова у складі репатріаційної комісії, залишив йому свою посаду.
Про діяльність Бізанца у Кракові колишній голова Українського Центрального Комітету В.Кубійович писав: “Я цінував його минуле, його ретельність і сердечне ставлення до українських справ. Як галицького німця, німецька цивільна і військова рада цінувала знання Бізанца та його інформації про українські проблеми… Після розбудови адміністративного апарату в Генеральнім Губернаторстві Бізанца приділено, як референта українських справ, до новоутвореного підвідділу “Населення і соціальна опіка”. Отже, Бізанц був причетний до всіх українсько-німецьких справ, тісно співпрацював з українськими комітетами губернаторства, а також з ОУН. Часто зустрічався з Р.Сушком, О.Бойдуником, З.Пеленським, В.Блавацьким та іншими діячами. Як людина справляв приємне враження на українських діячів. “Полковник Бізанц мав одверту вдачу, був дещо легковажним і оптимістом, – писав В.Кубійович, – радо бачив добре, замало критично ставився до німецької поведінки, проте мав відвагу висловлювати критичну думку про німецьку політику”. Не випадково саме українська громада Кракова, військовики і провід ОУН стали організаторами урочистого відзначення 50-річчя А.Бізанца в листопаді 1940 р.
На початку німецько-радянської війни полковник Бізанц перебував у Кракові. У ті дні, особливо в липні 1941 р. А.Бізанц неодноразово зустрічався з керівниками ОУН А.Мельником і С.Бандерою. Брав участь у переговорах посланця Берліна державного секретаря Кундта з С.Бандерою щодо проголошення акту 30 червня 1941 р. і дружньо радив українцям не йти на конфлікт з Гітлером, який не визнавав проголошення самостійної України, попереджав про неминучі репресивні заходи Берліна. Він довго підтримував дружні контакти з Андрієм Мельником, якого добре знав і поважав з часів спільної боротьби за незалежність України.
Наприкінці 1941р. полковник Бізанц отримав призначення до Львова, де заступив посаду начальника відділу населення та соціального забезпечення дистрикту “Галичина”. Він безпосередньо підпорядковувався губернатору О.Вехтеру і керівникові відділу внутрішнього управління О.Бауеру, а оскільки був добрим спеціалістом з українських проблем, то мав на них деякий вплив. Принаймні, з ним рахувалися. Про цей період його діяльності писав голова Крайового комітету УЦК К. Паньківський, що А.Бізанц завжди намагався “в міру своїх невеликих сил допомогти нам у нашому положенні. Багато – дуже багато – наших людей завдячують, зокрема, Бізанцеві, своє життя”.
Справді, з його іменем пов’язано цілий ряд акцій, спрямованих для полегшення долі українського населення в окупованій Галичині. Однією з перших було звільнення 27 вересня 1941 р. з львівського табору радянських військовополонених в Цитаделі 1500 українців. Як писали «Краківські вісті», звільнення здійснено в присутності А.Бізанца, ініціатора акції. Це була вже друга партія, готувалося звільнення чергової. До речі, він особисто звільнив з в’язниці активного учасника українських визвольних змагань 1917-1920 рр. і відомого діяча ОУН генерала М.Капустянського, арештованого гестапівцями у Львові. А.Бізанц був одним з організаторів переселення з району голодуючих Бойківщини та Гуцульщини 25 тисяч дітей, врятованих від неминучої загибелі. Між іншим, акція здійснювалася за допомогою німецьких військових частин. За сприянням А.Бізанца, як керівника відповідного відділу, в Галичині діяло 1366 Народних кухонь, в яких харчувалося більше ста тисяч бідняків, функціонували понад 2 тис. дитячих садків, де безплатно годували 114 тис. дітей. Ті з українців, хто спілкувався з А.Бізанцем, ставилися до нього з щирою повагою.
Особливо запам’ятався його приїзд до Щирця 11 жовтня 1942 р. на свято обжинок. Як розповідала газета “Львівські вісті”, до Міста зібралися тисячі жителів Щиреччини. Разом з ними він брав участь в урочистій демонстрації, в якій дефілювали кіннотники в козацькому вбранні під синьо-жовтими прапорами, учні й вчителі народної та господарської шкіл, селяни, юнаки й дівчата в національному одязі Острова, Сердиці, Ланів, Пісків, Черкас та інших навколишніх сіл, які демонстрували свої досягнення в праці. Як почесний гість, А.Бізанц слухав виступи хорів Острова, Ланів, Гуменця, оглянув сільськогосподарську виставку. У виступі на урочистому прийомі в Народному Домі він згадував про свою участь у боях за незалежність ЗУНР, про бойових друзів – українців, які полягли в боротьбі за волю України. Він привітав присутніх зі святом і побажав успіхів у праці. Виступ А.Бізанца був схвально сприйнятий присутніми й неодноразово переривався оплесками. А.Бізанц – один з ініціаторів формування української дивізії “Галичина” навесні 1943 р. Призначений головою Військової Управи, він залучив до неї генерала Віктора Курмановича, укомплектував її суцільно українцями (Д.Палій, В.Лаба, О.Навроцький, Й.Рудницький, С.Волинець, В.Білозір та ін.). Коли ж дивізію скеровано на вишкіл у Францію, а згодом у Німеччину, він неодноразово відвідував її разом з О.Вехтером і О.Бауером. Між іншим, на похороні О.Бауера, вбитого радянським агентом М.Кузнєцовим, брала участь почесна варта з дивізії “Галичина”.
Коли під натиском Червоної армії німецькі війська в липні 1944 р. залишили Львів, полковник Бізанц із сім’єю переїхав до Кракова, але посади не отримав і відійшов від військових справ. У зв’язку з втратою маєтності в Галичині, отримав поблизу Кракова конфіскований фільварок польського поміщика. Господарював на землі, підтримував добрі стосунки з польськими селянами. А коли у січні 1945 р. фронт знову підсунувся, подався з сім’єю до Відня. Та ненадовго. 13 квітня радянські війська зайняли Відень. А.Бізанц змушений був залишити дружину (син – офіцер німецької армії воював у складі корпусу генерала Роммеля в Африці і під Тунісом потрапив у американський полон, чим батько був задоволений) і переїхав до американської зони у м.Зальцбург.
“А далі Бізанц зробив легковажний і в наслідок трагічний крок, – писав В.Кубійович. – Він поїхав до Відня відвідати дружину. А що дружина жила у радянському секторі Відня, подався й туди. Там його схопили більшовики і заслали до концентраційного табору”. За свідченням К.Паньківського, органи радянського НКВД наприкінці 1945 р.- передали полковника А.Бізанца уряду Польщі. Його засудили Військовим трибуналом як “військового злочинця” і ув’язнили на довгий час. Згодом його вивезли до СРСР, де він загинув 1949 р. у мордовських таборах в м. Потьмі.
Джерело: К.Науменко “Пустомитівщина: постаті”


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Липень 2017
П В С Ч П С Н
« Чер    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
Стрічка новин

Вільна боротьба

Всеукраїнський турнір-меморіал імені Олега Сазонова 16-17[...]

Свято для футболістів

Відкриття майданчика зі штучним покриттям[...]

Вільна боротьба

Відкритий Кубок Львова  13 - 14[...]

Вільна боротьба

Міжнародний турнір у Польщі 2, 3[...]

Великого бажайте!

З'їзд християнської молоді у Щирці   28[...]

Оголошення

  Оголошення У неділю, 4 червня 2017[...]
Новини податкової

Інформація 14.07.2017-2

Як припинити підприємницьку діяльность! Про[...]

Інформація 14.07.2017

Подання та заповнення нової форми[...]

Інформація 06.07.2017

З початку 2017 року платниками[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
2 Гостей, 3Роботів
Рекомендуємо!