Історія селища міського типу Щирець. | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

8743 Переглядів

Щирець – селище міського типу ,центр селищної Ради Пустомитівського району.
Розташоване на правому березі річки Щирки – притоки Дністра , за 25 км на південний захід від Львова на залізничній лінії Львів – Стрий – Чоп. З 1940 до 1959 року- центр колишнього Щирецького району .Населення – 5974 чол. Площа – 2821 га. Селищній Раді підпорядковане с. Сердиця Географічні координати центра Щирця 490 38/ 48,06// пн. широти , 230 51/ 21,97//східної довготи.
Аналізуючи умови формування й розвитку Щирця , можна виділити декілька стадій історико – генетичних типів розвитку міста та його суспільно – географічних функцій.
Давньоукраїнський період.
Щирець перебував у складі Київської Русі та Галицько – Волинської держави ;місто того часу виконувало політико – адміністративні , оборонні та культурно – організаційні функції, було центром розвитку ремесл та торгівлі..
Походження назви населеного пункту пов’язана з драматичною історією сучасної назви українського національного символу –Тризуб. Це зовсім нова назва.. Вона привнесена до вжитку російським істориком Карамзіним. Однак , символ старший від Карамзіна принаймні на десятки тисяч років..Знак має прадавню народну назву « ,»Трійця» .Він зображає не три зуби , а триязике полум’я давньоарійського (як і давньо словянського ) бога Огня ( Агні),яке ,в свою чергу , символізує Святу Трійцю космічних енергій , організований простір , Дерево Життя..На це свято до шибок прикріплювався головний символ Трійці- знак, який тепер стали називати Тризубом. Перед тим , як установилась назва «Трійці», символ божественної триєдності звався Щр(Щир,Шир,Чир)..Культ триєдиного божества, що називалось Щир (Чер) і символізувалось Тризубом, існував дуже давно. Варіанти слова «Щир» поширені в багатьох мовах від адигейської до французької. Символ ліг в основу літери, яка позначала звук «щ».При чому не лише в українській глаголиці і кирилиці, а й у алфавітах етрусків, греків ,в угаритському клинописному алфавіті.. На території Слов’янщини слово «Щр» збереглось у назві річки Щирки і міста Щирця.
Щирець – одне з стародавніх давньоруських (українських) міст. Перші письмові згадки відносяться до початку 12 століття. В Іпатіївському списку зазначено, що в Щирці в 1126 році проходили мирні перемовини між князем Володимиром Звенигородським та його братом Ростиславом Перемиським. В літописі згадано про битву восени 1219 року між руськими і угорськими військами . «І боярина Михалка Скулу вбили, догнавши на Щирці.»

Збереглися перекази про Щирець. Переказ про церкву-фортецю, яка була заснована грецькими торгівцями задовго до хрещення Руси-України. У Літописі Моравської єпархії ця церква згадується за 986 рік. Галичина у цей час була частиною Велико моравської держави.
Переказ про те,що Щирець заснований як грецька торгова факторія під назвою Номарх. Грецькі та римські історики та географи тих часів дають координати поселень по річках, які впадають в Дністер , а їх біля сотні .
Переказ про печери під Золотою Горою в яких ховались люди від нападів. В горі, що біля Щирця, знаходяться священні золотий пояс, плуг та Щирець (символ святої Трійці).Співзвучна скіфській легенді про святі дари..
Переказ про купців з Перемишля що приїхали у Щирець по рибу і які побачили знамено на Сонці. Сонце було як Місяць рогами вниз. Згідно Літопису Руського явище сонячного затемнення було 19 березня 1113 року В перші десятиліття 13 століття з Дрогобича через Щирець до Львова і далі на схід йшов так званий соляний шлях, яким везли сіль від соляних джерел на Прикарпатті . Важливе значення мав старий торговий шлях, що йшов з Волині в Угорщину. Схрещення торгових шляхів у Щирці сприяло перетворенню його в значний на той час торговельний пункт. Після монголо-татарського нападу 1241 року місто занепало.
Період перебування у складі Польщі.
З 14 століття Щирець перебуває у складі Польщі та Речі Посполитої. Суспільно-економічною основою став прискорений розвиток ремесел і торгівлі; важливим явищем того часу стало надання 1 жовтня 1397 року Щирцю королем Владиславом Ягайлом магдебурзького права. Встановлено один тижневий торговий день і щорічний триденний ярмарок Надання місту Магдебурзького права мало неоднозначні наслідки : при певній активізації економічного розвитку і зростанню правосвідомості здійснювалась дискримінація та витіснення українського населення з міста, воно ставало багатоетнічним осередком в межах української етнічної території, поступово відчужувались від міста прилеглі передмістя Острів та Лани , у яких налічувалось 411 будинків з українським населенням.
Магдебурзьке право визначало центральноєвропейський тип територіальної організації міського розселення, ядром якої була площа з ратушею в центрі. Відбувся правовий поділ суспільства На цей час Руське право , право «Руської правди» Ярослава Мудрого керувало ходом суспільного життя у багатьох країнах Центральної та Східної Європи , поруч із римським правом. Магдебурзьке право позбавило привілеїв місцевих громадян на релігійній основі. Воно спонукало до створення « руських» вулиць у містах , які були на території України – Руси. В документах 15 століття Щирець згадується вже ,я к повітовий центр. Адміністративно – політичні функції Щирець мав протягом всієї своєї історії аж до 1959 р., коли було розформовано Щирецький район.
В 1506 р. місто було на чотири роки звільнене від сплати всіх податків і данин внаслідок повного спустошення турками і татарами. В 1509 році король Зигмунт І вдруге надав Щирцю Магдебурзьке право. В 1516 р.,1524 р. ,1531 р.,1532 р. Щирець спустошувався набігами турків та татар. Люстрація 1565 р. свідчить , що Щирець був малими містечком , яке давало в рік 35 злотих податку. Із сто ланів землі три лани належали війту, один лан – костелу та один лан – православному монастиреві. В місті було сім пекарів , шість шевців , три різники. Тут збирали торговий та ярмарковий податок , мито від Дрогобицьких торгівців сіллю . З люстрації міста 1970 р. можна дізнатись , що було два стави , які спускали на четвертий рік , а весь прибуток від риби оцінювався на 1400 золотих ( ціна однієї бочки риби була 5 злотих ). У переліку значилося , що до Ярослава на торги було перегнано 254 голови волів.
На початку другої чверті 16 віку заложено в Щирецькій волості поруч старого фільварку другий в Добрянах. Щоб постачити йому робітників , адміністрація хотіла підвищити панщину в Добрянах , але селяни не піддались на це , покликуючись на свій давній привілей руського права 15 віку, що зобов’язував їх робити тільки 8 днів до року.
У ці часи місто отримало укріплення у вигляді мурів , брам , валів , які збереглися до 18 століття , про них згадується в документі 1630 р. , коли щирецькі міщани після чергового татарського нападу просять субвенції в сумі 18000 злотих для закінчення будови валів і мурів. У тому ж році вони просять допомоги для закінчення будівництва мурованої брами біля костелу , яке на той час уже розпочалося. Крім брами коло парафіяльного костелу у 16 віці згадується брама « Львівська» , яка знаходилась навпроти церкви Святої Трійці.
У Щирці було дві церкви – тільки що згадану Святої Трійці в місті і передміська Різдва Богородиці на Золотій горі на передмісті Піски , про яку згадується у Літописі Моравської єпархії за 986 рік. Крім оборонної церкви у Щирці був також оборонний костел Святого Станіслава ( 1400 р. пам’ятка Грюнвальдської битви ), які протягом віків визнавав перебудов і обновлень. У 15 ст. побудована іудейською громадою синагога.
Церква Різдва Богородиці у сучасному вигляді тридільна , однобанна, з півкруглою вівтарною апсидою . Стіни церкви , товщина яких сягає від 1,8 м ( бабинець) до двох метрів ( нава ) муровані з місцевого алебастру , поклади якого знаходяться тут же на горі .Про оборонність пам’ятки вказують не тільки її мури з бійницями , але й підземелля про існування яких говорять перекази. Згідно з ними люди ховалися у печерах , але якийсь зрадник показав татарам підземний хід і всіх людей вирізали. Навіть у пізніші часи кров на стінах від цієї події відновлювалася з під фарб. Цей факт підтвердився під час війни у 1914 році , коли від снаряду у парафіяльному саду відкрився підземний хід. При церкві існував арсенал . Перераховується така зброя : гармати великі залізні -2, куша залізна – 1, гаківниця – 1 , мушкет гнотовий – 1. При церкві існувало Ставропігійське братство . Львівське Ставропігійське братство продало церкві в 1659 році три книги : Требник за 24 злотих, Тріодь за 20 злотих і Октоїхон за 8 злотих. При церкві була також школа , яка поміщалася у невеликому мурованому будинку з однієї кімнати при огорожі біля дзвіниці, яку тепер називають дяківкою.
В люстрації 1564 року згадується церква Святої Трійці ( в народі має назву Святої Варвари ) , яка знаходилася навпроти міських валів та Львівської брами . При ній також існувала школа.
У Щирці існував малярський цех . Художник Федір Сенькович 1630 року ( тестаменті 1631 р.) народження малював братську церкву робив також для владики Луцького, Успенській братській церкві Львова намалював плащаницю і іконостас.
Жителі Щирця брали участь у визвольній війні українського народу в 1648 р. – 1654 р., особливо в період, коли військо Богдана Хмельницького підійшло під Львів і « перший полковник Хмельницького» Максим Кривоніс здобув Львівський Високий Замок і стояв на Золотій горі Щирця. Про це свідчить той факт , що при відході військ Б.Хмельницького велика кількість населення Щирця та навколишніх сіл пішло за військами . За ці дії населення було зобов’язано надати продовольство і фураж військовим загонам , які стояли у Щирці або проходили через нього . Цей обов’язок називався
« стаціями». Розмір « стацій» був непомірно високий , а збір їх супроводжувався насильством та грабунками. Для Щирецького ключа була встановлена така «стація» : 400 колод вівса, 50 колод жита , сто колод ячменю, 20 колод пшениці, 20 кадок масла, 30 яволиць , з 50 половин свиней сала, 400 возів сіна, 10 бочок капусти , 400 курей і 200 гусей. Таке соціальне гноблення доповнювалося національним і релігійним . Документи другої половини 16 століття свідчать про економічний занепад Щирця. В лютому 1671 р. король Михайло Вишневецький розширює привілеї міста і міщан , щоб покращити економічне становище Щирця . Так , зокрема, було підтверджено право міщан на вибір магістрату , на виготовлення алкогольних напоїв для власних потреб на збирання торгового податку в місті. Тижневий торг був перенесений на четвер .
Повну картину економічного стану відображає люстрація 1765 року., згідно з нею у місті було на Ринковій площі 5 хат католицьких та 21 іудейська, на вулицях міста 46 хат католицьких та 20 іудейських , на передмісті Острові було 211 хат, на ланівському передмісті 200 хат. У місті існував шевський цех , в ньому було два цехмістри та 30 майстрів. Ткацький цех об’єднував 20 цехмістрів , 4 столярних майстрів і 14 молодших майстрів. Було також в місті 10 партачів ( позацехових ремісників ). В пекарському цеху було 7 пекарів , різників було 14 . Міський дохід становив 886 злотих за рік.
Населення міста становило близько 2500 чол.
12 вересня 1768 р. в Щирці було страчено чотири гайдамаків зі Східної України , щоб залякати міщан і зменшити їх опір проти державного свавілля.
У 1787 році у Щирці відкрилася народна школа , у якій навчалися біля 150 учнів.
Період перебування Щирця в Австро-Угорській імперії .
Після включення Галичини до складу Австрії ( в 1772 році) процес формування міста фактично припинився. Ремесла і торгівля поступово занепали, адже ремісничі товари не витримували конкуренції з промисловими товарами західних країн, в яких промисловий переворот завершився. Політика Австро – Угорської імперії , а пізніше в Польщі , не сприяли індустріалізації регіону та організації його населення. Земельна метрика 1820 р. засвідчує , що в Щирці було 122 хати ( майже в 2 рази менше, ніж в Ланах). Місту належало тільки 85 моргів землі. До Щирця належала громада Загородків (15 хат), та німецька колонія Розенберг ( 39 хат ).
Скасування панщини в 1848 р. не внесло істотних змін у земельні відносини в Щирецькому повіті , як і в цілому в Галичині. Селяни за своє звільнення повинні були заплатити великий викуп . Проти цього виступили жителі села Велика Горожанна , до них приєдналися щирецькі міщани . Ці події описує Іван Франко в поемі « Панські жарти». Зберігся пам’ятний хрест про ці події. Він знаходиться біля церкви Святої Трійці.
Селяни та ремісники Щирця шукали кращої долі , вони починають переселятися у Львів та інші міста.
Восени 1911 року студент прав Андрій Курилас надіслав до Львівської «Просвіти» листа з інформацією про заснування в Щирці районної філії « Просвіти», її засновниками стали місцевий парох отець Михайло Баричко, його дружина Марія , адвокат д-р. Кость Бірецький та його канцелярист Лесь Мартович, відомий український письменник ( 1871 – 1916 рр.) . В 1909 році він закінчив Львівський університет , але вже до того був відомим письменником , з кінця 1887 року редагував газету « Громадський голос». Відомо , що в 1911 році закінчив писати повість « Забобон» і , ймовірно, писав її в Щирці. В 1912 році філія мала 158 чоловік , в тому числі 29 інтелігентів . До філії належали читальні «Просвіти» з 30 громад . 14 грудня 1913 року в Щирці філія
« Просвіти» організувала святковий вечір на честь 40- річчя творчої діяльності Івана Яковича Франка. В 1914 році було відсвятковано сторіччя з дня народження
Т.Г. Шевченка . 8 березня 1918 року проведено жіноче свято .
Період відновлення української державності.
3.03.1918 року в Щирці відбулось свято миру та воскресіння України з нагоди підписання УНР Берестейського миру з державами четверного союзу ( Німеччиною , Австро – Угорщиною , Туреччиною та Болгарією ). У ньому було зазначено , що Галичина матиме автономію в Австро – Угорщині. 22.09.1918 р. у Щирці відбулись довірочні збори з участю біля 1000 осіб, які відкрив отець К. Білинський. З політичним рефератом виступив посол д-р В.Бачинський . Була прийнята резолюція з вимогою виконання Берестейського миру та протесту проти намірів поляків забрати Холмщину , Підляшшя та Східну Галичину. 1 листопада 1918 р. після проголошення ЗУНР військовим командантом міста став поручник В.Тибінка. Окружним комісаром став директор школи К.Малицький. Хорунжий УСС М.Опока привів з Щирця та Миколаєва відділ війська до Львова. Ще одну групу добровольців повів звідси до Львова А.Степанів – брат відомої хорунжої УСС Олени Степанів . Вони зайняли Львівський вокзал та адміністративні вузли міста Львова.
Незабаром почалась українсько–польська війна і Щирець опинився у фронтовій зоні. В кінці листопада , коли поляки почали контрнаступ зі Львова в Щирці було спішно створено армійську групу « Щирець», яка утримувала щирецький фронт. У кінці листопада 1918 року сотня УГА, створена четарем О. Вороблем, відбила наступ поляків на місто. Славою вкрив себе льотчик УГА зі Щирця Р.Каута . Загинув , коли переганяв літак з Проскурова ( Хмельницький) до Красного і ,ймовірно, похований у Братській могилі льотчиків УГА в Красне .
17.05.1919 р. місто захопила польська частина генерала Сік орського . Почались арешти українців. Бригада УГА , яка була сформована біля Щирця літом 1919 р. брала участь у поході на Київ. Хоругва цієї бригади переховувалась у с. Поселяни , що біля Щирця до дня проголошення Незалежності України. В лютому 1992 року резервісти приймали присягу українському війську під цією хоругвою. 29 вересня 1921 року відновлено філію « Просвіти» .
У цей час промислових підприємств на території Щирця майже не було . Гіпсовий завод , який був збудований 1888 р., був кустарним підприємством. У Щирці була одна семикласна школа з польською і українською мовами викладання, два клуби – один польський і один український. Тут проживало п’ять лікарів , які проводячи приватну практику, обслуговували повіт до 1939 р. Злидні і голод гнали щирецьке населення в еміграцію . Тільки в США виїхало близько сто чоловік .
Активну участь у боротьбі проти соціального і національного гноблення брали жителі Щирця. Тут було створено у 1930 році Організацію Українських Націоналістів ( ОУН).
08.08.1934 року у Львові був засуджений до 15- ти років ув’язнення 22 – річний Юліан Іваничук зі Щирця , який з групою 5 осіб готував замах на шкільного куратора Є.Гадомського у вересні 1933 році. Поліція через своїх агентів викрила змову. 15 червня 1934 року у Варшаві було вбито міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького українським месником зі Щирця Г.Мацейком. Через два роки в кінці 1936 року відбулось останнє судове засідання по цій справі . С.Бандера , М.Лебідь та Я.Карпінець отримали вищу міру покарання, яку потім замінили на довічне ув’язнення.
Г.Мацейко у цей час переховувався у Львові , а потім поїхав у Карпати, де з допомогою молодих українських месників перейшов українсько – чеський кордон. У листопаді 1937 року в місті були арештовані студенти І.Одноріг . К.Фітій, І.Медвідь за належність до ОУН.
Велике значення для розуміння історії економічної думки є короткий огляд в минуле Західно –Української кооперації. Почавши від малого , шляхом буденної праці своїх провідників, вона дійшла до значних організаційно – матеріальних результатів і покрила українські села густою сіткою різного роду кооперативних об’єднань. 20 травня 1928 року засновується повітовий союз господарств споживчої кооперації у Щирці об’єднувала села Щирецького судового округу а також кооперативу округи Миколаєва та ті кооперативи Рудецького повіту , що тяжіли до Щирця, дві з Дрогобицького. Щоб вести кооперативну пропаганду , відбулося ряд курсів і свят , що сприяло поширенню кооперативної ідеї та дало змогу усвідомити громадянами ціль і значення української кооперації. Повітовий Союз господарчої споживчої кооперації у Щирці об’єднував 42 кооперативи зі статутним фондом 11372,37зл. при річних оборотах 672000 зл.
Нападом гітлерівської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року розпочалася Друга Світова Війна . З кінця вересня 1939 року Щирець увійшов до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. По певних причинах статус міста Щирця у 1940 році змінено на селище міського типу , котре стало центром Щирецького району. В 1940 році радянською владою вивезено до Сибіру поселенців Польської держави , працівників держустанов, заможних господарів. Почалися політичні репресії . В січні 1940 року Німеччина організувала репатріацію німців. Німецьке населення колонії , що виникли у 1781 р. – 1787 рр. самотужки на власних возах виїхало до Німеччини.
А саме :
Айнзідель – Сердиця ( хутір Одинокий),
Розенберг – Щирецьке заріччя ;
Дорнфельд – Тернопілля,
Фалькенштайн – Соколівка,
Лінденфельд – Липники

22 червня 1941 року – гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. 26 червня 1941 року у Щирці органами НКВД було замордовано 26 мирних жителів Щирця. Це були студенти , службовці , робітники , селяни . З приходом німців, тіла звіряче замордованих в стодолі плебанії відкопано громадськістю із почестями захоронено в Братській могилі на цвинтарі , що на Золотій горі, біля Братської могили воїнів – січових стрільців 1918 року. В 1999 році на місці , де було замордовано енкаведистами 26 жителів Щирця та околиць побудовано каплицю. Німецька окупація тривала до 27 липня 1944 року. Осінню 1941 року в Щирці фашисти створили гетто для єврейського населення. У березні 1942 року німці вивезли єврейське населення з міста та околиць в табір смерті Белзец, частина була розстріляна біля єврейського цвинтаря. В Щирці і Щирецькому районі німецькі фашисти розстріляли і закатували 1108 чоловік та вигнали на німецьку каторгу 600 чоловік , вони відібрали у селян 792 коней, 497 корів, зруйнували і спалили 1348 будівель , з них 472 житлових будинки. Всього по селищу і по Щирецькому районі надано збитків на 23 739 тис.крб. Багато жителів Щирця брало участь у боротьбі проти німецько –фашистських загарбників на фронтах Другої Світової війни . Зараз у місті більше 150 чоловік нагороджені орденами і медалями СРСР та інших країн. Проти фашистської Німеччини починаючи з 1943 року воювали курені Української Повстанчої Армії ( УПА).
Німецька окупація в Щирці тривала до 27 липня 1944 року. Німці відступаючи, пошкодили полотно та мости залізниці. Радянські війська провели мобілізацію населення до Радянської та Польської армії. 9 вересня у польському місті Люблін між урядом УРСР та Польським Комітетом Національного визволення була підписана угода « Про евакуацію населення» з території Польщі українських громадян і польських громадян з території УРСР .
Почалася затяжна війна між УПА та дивізіями НКВД. 30 грудня 1944 року в Щирці на пл. .Ринок НКВД був страчений борець за волю України воїн УПА, псевдонім «Дуб» , мешканець с. Попеляни Фітьо В.Г. У червні 2004 року йому поставлено пам’ятник на пл. .Ринок на місці страти.
У післявоєнний період внаслідок часткової індустріалізації Західної України у Щирці виникли підприємства будівельної і переробної промисловості. В 1946 році організовано МТС , яка у 1959 р. була реорганізована в Луго – меліоративну станцію ( ЛМС ) , для меліоративних робіт в колгоспах і радгоспах району , в 1970 році після завершення меліоративних робіт в господарствах району на базі ЛМС організовано пересильну механізовану колону ПМК – 187 , в 1976 році будівельно –монтажне управління – 73 , з 1979 року організовано « Сільгоспхімію». 1949 – 1950 роках в районі завершено колективізацію індивідуальних господарств. Перші роки колективного господарювання були надзвичайно важкими. За працю нараховували трудодні, за які в кінці року видавали по 200 гр. зерна.
В 1951 році проведено газифікацію Щирця , проведено озеленення . На пл.. Ринок посаджено дерева та розбито сквер. 1954 – 1956 рр. побудовано районний будинок культури , добудовано існуючий кінозал і сцену. 1959 р. проведено перепис населення, яке склало 3 500 чоловік. 4 березня 1959 р. проведено укрупнення районів області. Внаслідок чого територія Щирецького району перейшла у склад Пустомитіського та Миколаївського району.
Ось хроніка соціально- економічних перетворень в Щирці.
1962 р. – завершено електрифікацію залізниці на відрізку Львів- Стрий, побудовано новий гіпсовий завод. 1963 р. Прокладено і здано в експлуатацію під’їзну залізнодорожну гілку до гіпсового кар’єру , довжиною 3 км. 1967 р. – на базі заготзерна організовано із значним розширенням комбікормовий завод . 1968 р. на базі млина організовано промкомбінат , який перетворився у завод « Ритм», цехи якого обслуговували побутові потреби населення. 1953 р. на базі слюсарної майстерні Файф ера організовано склоцех, який з часом перетворився у склозавод « Фізприлад». 1964 р. на ньому побудовано нову піч – ванну на 30 т скломаси . Тут вироблялося хіміко – лабораторна термостійкий посуд. Працювали такі цехи: склодувний , огранювання напівдрогоцінних каменів та ювелірних виробів. 1970 рік здано в експлуатацію нову лікарню на 100 ліжок з лікарським персоналом – 24 чол. Будинок лікарні розбудовано господарським способом. Велика в цьому заслуга головного лікаря Бишка Ю.П.. 1975 р. Щирецький молокозавод передано Львівському , а на базі молокозаводу організовано цех ковбасних виробів , збудовано нову міську пекарню . 1982 р. побудовано завод ЗБВ з річною потужністю 45 тис. м3 залізобетонних виробів . Заводом побудовано два п’ятиповерхові житлові будинки по 47 квартир кожний , один на 25 квартир та гуртожиток на 42 квартири. 1983 р. побудовано асфальтний завод та два житлових будинки на чотири квартири кожен. 1985 р. побудовано нову середню школу – триповерховий будинок на 1280 учнів.
1990 р. на пл. .2 га землі побудовано механізований з під’їзною залізничною колією лісосклад Львівського лісгоспзагу. 1990 р. побудовано в грудні місяці і здано в експлуатацію двоповерховий будинок дитячого садка на 124 дітей. 1990 р. знову відкрито церкву Святої Трійці в Щирці . Греко –католицька громада нараховує 3500 парафіян , православна громада – 1000 парафіян , римо- католицька – 222 парафіяни.
В січні 1979 р. проводився всесоюзний перепис населення . У смт .Щирець проживало 4700 чол. Населення, а разом із с. Сердиця – 5074 чол. Від 1982 р. по серпень 2004 року в Щирці побудовано і зареєстровано 565 жилих будинків.
Період формування суспільно – політичних функцій Щирця під час становлення Української Держави.
У 1987 р. у Щирці організовано суспільно –політичне об’єднання «Товариство Щирець» ( організатори Лазар М.І., Деревацька С.П., Деревацький І.Т., Мазій Р.М.,
Книш Я., Стахнів Я.В., Явний А.). Разом з Товариством Лева було проведено ряд екологічних , історико – краєзнавчих , суспільних дій , які сприяли відродженню національної свідомості . Проведено екологічну експедицію від витоків до гирла річки Щирки , були очищені її береги на території Щирця. Члени Товариства Щирець приймали участь в екологічній експедиції « Дністер- 88» разом із студентами біологічного факультету ЛДУ ім.. І.Франка . В експедиції приймали участь письменник Роман Дідула, член Товариства Лева Лев Захарчишин при організаційній допомозі відомого поета Ростислава Братуня. Особливу активну участь в експедиції взяли учні Щирецької середньої школи №1 під керівництвом вчителя географії Деревацької С.П., з ініціативи Товариства Щирець в вересні 1991 року споруджено і урочисто відкрито пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку ( скульптор Іван Самотіс ), відновлено могили воїнів УПА , Січових Стрільців, встановлено пам’ятник на могилі замордованих у червні 1941 року мирних жителів Щирця і його околиць, завершено встановлення на своїх місцях знесених в радянські часи фігур ( хрестів). Дуже вагомий внесок в організацію діяльності громади Щирця о. декана Степана Гриньківа , саме він був ініціатором побудови будинку для людей похилого віку. Його починання продовжує
о. Богдан Когут. З його ініціативи відновлено історичний вигляд церкви Святої Трійці. Збудований новий дах з трьома куполами –банями , добудовано другий поверх захрестії. Побудовано каплицю на місті помордованих енкаведистами мирних жителів в 1941 році.
Організовано Товариство Української мови ім.. Тараса Шевченка ( Деревацький І.Т., Адермах П.М..) , відновлено « Просвіту» ( Бублик Нестор – Степан., Кричковська Зоя , Книш Ярослав, Мільчановська Анна ), Народний Рух України ( Верхоляк М.І.,
Сиротяк О.А., Марод Катерина) , Братство Воїнів ОУН – УПА ( Візний С. ,
Романів В.І..), Гельсінська спілка ( Сиротяк А., Сиротяк О.)., створюється декілька інших партій різної політичної орієнтації .
Жителі міста приймали участь в політичних акціях в межах всієї України . 2 липня 1988 року відбувся багатотисячний мітинг , де вперше було піднято національні прапори та символ Святої Трійці – Тризуб. На мітингу виступали письменниця Ірина Калинець , відомий діяч Іван Гель , правозахисниця Атена Пашко – Чорновіл. Громада Щирця приймала участь у ланцюзі Злуки на ділянці Новоград Волинський – Житомир , наступними у ланцюгу були артисти Київського оперного театру.
Відродження духовних засад міста Святої Трійці , культурно- суспільного центру Львівщини ґрунтується на вагомості інтелектуальних сил , вікових історичних і культурних традицій.
В Щирці народився відомий український художник Осип Курилас ( 1870 – 1951 рр) . Його твори є в музеях України , Росії , приватних збірках багатьох країн світу.
1915-1919 рр був художником у легіоні Українських Січових Стрільців. Тут він намалював понад 200 портретів січових стрільців , полотна « Бій на Маківці»,
« Семиківське побоїще», і інші. У 1918 році створив портрет Тараса Шевченка , який експонується у Львівському національному музеї і визнаний , як один із кращих портретів українського генія. Осип Курилас брав участь в художньому оформленні журналів і часописів. На його ілюстраціях в букварях і читанках виховувалось кілька поколінь галицької дітвори. Він створив також іконостаси для багатьох церков , найкраще зберігся іконостас в церкві села Бориня Турківського району. Творчість Осипа Куриласа досліджують Андрій Крижанівський , Кім Науменко , краєзнавці Щирецької сш №1
( Деревацька С.П.).
На привеликий жаль наприкінці 40-х років минулого століття багато творів Осипа Куриласа були знищені.
В селі Сердиця, яке належить до Щирецької селищної ради народились брати Михайло та Іван Курахи . Старший Михайло Курах відомий стрілецький підполковник і співець, автор пісні « Як ви помирали», Іван Курах непересічний художник та мандрівник . Про одну з мистецьких виставок Івана Кураха писала газета « Шлях перемоги» : « У двох просторих залах музею професор Курах розмістив своїх 51 твори , які переважно змальовували картини військового часу на нашій Батьківщині , безнадійність і відчай людського горя , врешті останні символи, хрести і хрестики на могилах). Іван
Курах був професором Міланської академії мистецтв .
Щирець пишається своїми земляками, які вписали славні сторінки в культуру і науку України і світу. А їх немало: художники І. Щирецький, Ф. Сенькович, О. Курилас. П’ять років проживав у Щирці письменник Лесь Мартович, учителював у місцевій школі лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка письменник Роман Іваничук. У всіх культурно-мистецьких заходах Щирця приймає участь Галина Гавриш – заслужена артистка України, солістка Львівської опери. У Львівській картинній галереї працює щирчанин Ігор Хомин. За наукові дослідження йому присвоєно звання заслуженого працівника культури України, а в 2004 році нагороджено Золотим хрестом заслуги Речі Посполитої Польщі. У Щирці проживає член спілки письменників України Роман Мазій – автор шести поетичних збірок, активний учасник національного і духовного відродження, голова оргкомітету по спорудженню пам’ятника Тарасу Шевченку.
В Щирці працюють дві загальноосвітні середні школи та школа мистецтв. Випускники шкіл продовжують навчання у багатьох ВНЗ Львова та України. Найбільш талановиті навчались та навчаються у США, Канаді, Німеччині, Італії, Польщі, Чехії. У Москві, у Фізико-механічному інституті, працює доктор фізико-математичних наук, професор Анжела Гончарова. В університеті міста Атланта (США) – доктор технічних наук Віктор Середюк. Щирець пишається кандидатами фізико-математичних наук Ігорем Романівим, Ігорем Убогим, Ігорем Пилюком, Степаном Фединяком.
Над історією Щирця працювали Кім Науменко, Василь Лаба, Владислав Крошняк, Ігор Деревацький.
Автор Ігор Деревацький.


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Березень 2024
П В С Ч П С Н
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Стрічка новин

Інтерв'ю з письменником

                                      «Час минає й слідів[...]

Оголошення

ОГОЛОШЕННЯ Всім, хто бажає придбати книгу[...]

Оголошення

Оголошення У неділю, 28 жовтня 2018 року, о[...]

Єдиноборства

Щирецькі чемпіони  За підтримки Громадської організації[...]

Аргентина 2018

Олімпійське срібло у Оксани Чудик  З[...]
Новини податкової

Інформація 10.02.2022-3

Навчальний семінар з актуальних питань[...]

Інформація 10.02.2022-2

На «гарячій лінії» у Львівській[...]

Інформація 10.02.2022-1

У Львівській ДПІ відбувся семінар -[...]
Погода
Погода в Україні
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
6 Гостей, 1 Робот
Рекомендуємо!