Історія міста Щирець від найдавніших часів до 1939 року. | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1698 Переглядів

1126- у Щирці відбувались мирні переговори між князями Володимирком Галицьким та його братом Ростиславом. Згадка про це поміщена у дослідженні І.П.Крип’якевича Галицько-волинське князівство” (Київ, 1984). Це перша документальна згадка про місто.
1219- на річці Щирці відбулась битва між угорськими та галицькими військами.

1241, грудень- місто було повністю знищене монголо-татарами.

1368.1.1.- львівський міщанин Ганько Сварц купив дідицтво на Щирці в Олешка Малечковича, тобто землю біля р.Щирки.

1373.6.12.- того дня правитель Галичини Владислав Опольcький в Щирці давав якийсь привілей шляхті на села в галицькій землі.

1391- тут була заснована римо-католицька парафія.

1397.4.1- у Пшеворську сандомирським воєводою Яном Тарновським був виданий документ, який дозволяв війту Мацєю знову заснувати місто Щирець на 100 ланах землі німецької міри! Його мешканці через 10 років мали платити восени по 16 гр. з лану землі, давати по 2 каплуни, 2 міри вівса, 12 яєць, 2 мотки прядива та платити 6 гр. церковної десятини (мешне). Війту належала половина грошових чиншів з млинів, яток шевських, пекарських та різничих, шоста частина від чиншів земельних, третя частина від судових штрафів та оплат. Війт мав право мати власну лазню (але король і староста мали право митись у ній безплатно). У військові походи війт повинен був виступати з 2 вершниками на добрих конях та лучником.

1397.1.10- король Ягайло надав містові магдебурзьке право з щотижневими торгами та річним ярмарком. Герб міста являв собою на голубому фоні золоті міські ворота з 3 гострими вежами. У записах львівського архіваріуса Франца Ковалишина, зроблених на поч.ХХ ст, зазначено, що герб міста являв собою на голубому фоні щита зображений золотий ключ зубами вниз і оточений лавровим вінком.

1399.4.10- в місті побував польський король Ягайло.

1469- місто згадане як заставний королівський маєток.

1508- місто було звільнене на 4 роки від сплати всіх податків і данин після чергового спустошення турками і татарами.

1509- король Зигмунд І вдруге надав місту магдебурзьке право.

1614- від Ядвіги Мнішек війтівство у місті перейшло її синові Станіславу.

1515-місто платило 5 гривень і 18 гр. шосу.

1516 – місто отримало звільнення від податків та данин на 8 років після спустошення його татарами.

1531- королівські комісари визначили прибуток від війтівства на 657 зол.21 гр.

1532- місто отримало звільнення від податків та данин на 8 років і зокрема на 2 квартали від сплати чопового.

1532- король наказував щирецьким міщанам виконувати роботи біля міського королівського ставу.

1556- в місті була відновлена римо-католицька парафія, а ерекцію (право на землі) костьолові св.Станіслава надав у Варшаві король Зигмунд-Август.

1565- за даними люстрації місто займало 100 ланів. Серед них 3 лани належали війтові, 1- ксьондзові, 1- православному монастиреві. Міщани від лану землі мали платити по 16 гр. чиншу, віддавати 8 корців вівса, 2 курки, 12 яєць. В місті було 7 пекарів (всі жінки), 6 шевців, 3 різників. Тут збирали торговий та ярмарковий податки, мито від дрогобицьких торговців сіллю. Всі міщани платили сторожове, яке йшло на міські потреби. Фільварок мав лан землі. Було в ньому 8 корів, 6 телят, 16 свиней. На току було 80 кіп жита, 65 кіп пшениці, 60 вівса та 35- ячменю. Прибуток з міста становив всього 35,5 зол.

1570- в акті люстрації зазначено, що корчма раніше була на передмістю, а тепер перенесена до Попелян, бо заважала містові. Жирового від свиней за їх випас у королівських лісах було зібрано у минулому році 8 зол. Торгове, ярмаркове, мито та сохачне здані в оренду і дають разом за рік 39 зол. 18 гр, В місті є два стави, які пускають через 4 роки і дають вони 1400 зол. В місті було 10 пекарів, 7 шевців, 4 різничі ятки. Половина податків з ремісників йшла війтові. Йому також належала третина земельних чиншів. Прибуток від міста був встановлений на 173 зол. 22 гр. Місто того року потерпіло від пошесті.

1578- місто платило 170 зол. податку.

1582- загострився конфлікт між міщанами та ксьондзом.

1614- Томаш та Стефан Соб”єські, орендарі війтівства, ув’язнили міщан Васька Глібовчика та Пилипа Василькового і не хотіли випустити на вимогу міщан. У відповідь місто відмовилось відбувати повинності та платити податки війту.

1615-в місті працювала королівська комісія, розглядаючи справи міщан з владою.

1616 -за даними люстрації місто за рік мало давати 532 зол. доходу.

1616.24.3- слуги пана Черняковського, який був орендарем щирецького війтівства, розігнали збори міщан. На них міщани збирались обговорити питання розподілу податків.

1619, весна- міщани скаржились королеві, що пані Анна Соб’єська не зважає на королівські декрети і продовжує утримувати їхню худобу, а також примушує їх направляти став та війтівську греблю, молоти зерно у війтівському млині. Раніше такого не бувало.

1619, весна- міська рада заборонила міщанам молоти своє зерно у війтівському млині у відповідь на утиски Соб’єських.

1620-все місто було спалене татарами.

1621-місто звільнене від сплати податків на 3 роки.

після 1621- староста Мнішек не звертав уваги на звільнення міста від поборів, вимагав їх силою та чинив грабежі. Під страхом смерті забороняв міщанам рубати ліс та користуватись пасовиськом. Бурмистра Войтовича за спробу протестувати тримав 10 днів в арешті у Львові,

1625- тут сталась велика пожежа.

1626- знову стався татарський напад на місто.

1626-міська громада побила старостинських слуг.

1627-Анна Соб’єська захопила міське пасовисько до фільварку. Коли громада склала протест, то її слуги побили і ув’язнили кількох членів міської ради.

1628-міщани звертались з скаргами до короля на Миколу Лаща, чоловіка А.Соб’єської, яких насилав на них своїх гайдуків з мушкетами та сокирами. Міщани бойкотували війтівський суд.

1629, восени- татари попалили передмістя і після того почалось посилення міських мурів.

1630.28.2- король на просьбу державця Миколи Лаща заборонив міщанам займатись виготовленням горілки (на що у них був давній привілей), а місто у відповідь перестало платити податок.

1630- місто не платило чопового та габелли, бо мало звільнення від короля в зв’язку з бідністю та спустошенням.

1631, восени- міщани напали на двір державця Яна Зубрицького, щоб відібрати свою конфісковану худобу. При цьому побили панських слуг.

1634, восени- в місті працювала королівська комісія, яка перемірювала землі міщан та селян навколишніх сіл і встановлювала нові розміри повинностей.

1636- райці і члени міської ради) погодились на збільшення кількості яток (крамничок) у місті з 10 до 20.

1638- в місті сталась пожежа. Згоріли 35 хат та 6 фільварків на передмістях.

І пол.ХVІІ ст,- в Щирці існували шевський та ткацький цехи.

1639- міщани відмовлялись платити мешне ксьондзові і в місті знову працювали 2 королівські комісари.

1642- міська рада затвердила статут ткацького цеху.

1643- король Владислав IV затвердив статут щирецьких ткачів.
1645, травень- король Владислав IV звільнив щирецьких міщан на 4 роки від сплати податків та данин,
1648, осінь- місто спустошили татари в ході українсько-польської війни.

1649.7.6- Францішек Мнішек заявляв про повне спустошення та обезлюднення міста.

1659, лютий- шляхетські посли на сейм у Варшаві отримали інструкцію добиватись зменшення поборів та повернення давніх привілеїв для міст Щирця, Городка, Комарна та інших, які прийшли до занепаду.

1659- церква св.Трійці купила у львівського ставропігійського братства 3 книги: Требник,Тріодь постну та Октоїхон відповідно за 24, 20 та 8 зол.

1662- в люстрації зазначено, що старий двір у місті спалили козаки і зараз від нього є тільки один жилий будинок, возівня і стайня. Міські поля лежали облугом, а з 16 передміських ланів (в Ланах, Пісках та Острові) засіяних було тільки 4 або 5. Оренда корчми приносила до державної скарбниці 200 зол. в рік.

1662, травень- на шляхетському сеймику у Вишні було вирішено, щоб при зборі податків “мати респект” на щирецьких міщан, повністю пограбованих військом, але податки за минулі роки від них таки зібрати.

1663, серпень- на сокільницькі поля під Львовом Ян Соб’єський привів до 3000 війська на захист короля проти неслухняного гетьмана Любомирського та військового заколоту. Певно, що це військо дало себе знати в тутешніх околицях.

1664, жовтень- вишенський сеймик постановив, щоб для містечка Щирець, яке внівець зруйноване частково ворогом, частково обозами та переходами військовими, і не може сплачувати податків, була призначена ревізія для перегляду майбутніх податків. Сеймик звільнив місто від сплати чопового.

1669, літо- вишенський сеймик знову повторював своє прохання стосовно Щирця, висловлене восени 1664 року.

1671.20.2- король Михайло Вишневецький наказував щирецьким міщанам, щоб слухались війта Єжи Годлєвського. Водночас він розширив права міщан. Було підтверджено їхнє право на вибір магістрату (міської ради), на виготовлення алкогольних напоїв для власних потреб, на збирання торгового податку в місті. Тижневий торг був перенесений на четвер.

1672.4.11- зТомашова король Михайло Вишневецький писав до Яна Мнішка, щоб зупинив переслідування щирецьких міщан.

1678.6.6- король Ян III підтвердив міщанам Щирця документ, виданий його попередником 20.2.1671 року.

1686.20.6- в Стрию король Ян III на прохання о.Федора Гаптієвича та його сина Івана закріпив за церквою св.Трійці лан поля на передмістю Піски (Посвятний), бо давній привілей на це поле був знищений в ході війн та татарських нападів.

1686- за кількістю поголовного податку тут могло бути до 180 дорослих мешканців.

1703, лютий- вишенський сеймик постановив, що у Щирці має розпочатись формування хоругви О.Жураковського з 300 коней для майбутнього походу. На кожного вершника з маєтків львівського та жидачівського повіту мало бути вибрано по 220 зол. за півроку. Якби хтось з шляхти не захотів віддати належного податку, то сеймик наказував “застосувати до таких солдатську екзекуцію”. Іншими словами це означало грабіж. Можна тільки поспівчувати мешканцям Щирця та навколишніх сіл, куди збирались майбутні вояки.

1720.28.9- король Август II підтвердив міщанам Щирця привілей від 6 червня 1678 року.

1730.20.10- у Гродно король Август II дав о.Федору Гаптієвичу з церкви св.Трійці у Щирці підтвердження всіх тих вольностей, які має духовенство римо-католицького обряду і заборонив будь-кому чинити йому утиски. Він мав право виготовляти для власних потреб пиво та горілку, ловити рибу в річці, молоти в млинах без черги та дачі мірки, вільно брати з лісу дрова для опалення, а також не платив податків та данин.

1750.30.6- король Август III підтвердив міщанам привілей від 6 червня 1678 року.

1752, восени- біля свята Михайла тут згоріло 12 хат.

1754- місто отримало звільнення на 3 роки від сплати чопового та шележного.

1765- в центрі міста (в ринку) було 5 хат католицьких та 21 жидівська, на вулицях- 46 хат католицьких та 30 жидівських. В місті проживали 545 жидів (в іншому місці дослідження Ф.Бостеля зазначено, що їх було тільки 289). Жидів у Ланах тоді було 6, в Дмитрому- 18. Гуменці- 5, в Наварії- 140. В Ланах було 200 хат, в Острові- 211. У шевському цеху в Щирці, відновленому 1739 року, було 2 цехмістри та 30 майстрів. Ткацький цех мав 2 цехмістрів та 18 майстрів. Також було тут 10 ткачів-партачів (позацехових ремісників). Пекарський цех мав 7 пекарів, а різницький 18 різників. Місто давало в рік 876 зол. прибутку.

1768- місто повинно було заплатити 57,5 зол. шележного та 46 зол. чопового податку (майже в 2 рази більше від Миколаєва і в 2 рази менше від Перемишлян, дещо більше від Жидачева та Журавна).

1768.12.9- тут було страчено 4 учасників козацько-селянського повстання на Україні (“коліївщини”), очоленого І.Гонтою та М.Залізняком.

1772- Галичина була включена до складу Австрії.

1781-1787- навколо Щирця постають колонії німців-менонітів.

1786- тут заснована тривіальна школа. У 1805 році школа була валькованим, на дубових підвалинах, будинком.

1789- парохом у Щирці був о.Яків Чайковський.

1798- місцевому костьолові св.Станіслава належали 11 моргів землі в Семенівці. В Ланах проживали 8 родин його кріпаків. Костьол отримував з Гуменця 300 зр. за снопову десятину, з Волі Сердицької- 192 зр., а з Острова, Ланів та Пісків разом по 260 корців високоякісної пшениці та 260 корців вівса. Ксьондзом був Ян Заглінський, бурмистром Степан Хомин.

1805- жителі скаржились цісареві на утиски двору, який позбавляв їх права користуватись давніми міськими привілеями.

1805- на вимогу влади мала бути повністю відремонтована церква св.Трійці.

1812- вчителем в місті був Гаврило Войцеховський.

1820- в місті було 122 хати. Місто мало тільки 85 моргів землі. До Щирця також належала коронія Загродки (15 хат) та колонія Розенберг (39 хат).

1828- Щирець з передмістями та 9 навколишніми селами купив у держави за 103200 зр. Антон Кріксгабер.

1832- в місті нараховувалось 1900 греко-католиків. Парохом був о.Йосиф Серваткевич. 1865- в місті проживав 3131 греко-католик, 1015 жидів та 840 римо-католиків.

1865- українська громада міста та передмість скаржилась до краєвого сейму на те, що від неї неслушно стягують мешне для польського костьолу.

1868- в міській школі навчались 139 хлопців та 79 дівчаток. Навчали 2 вчителі.

1870.7.8- в передмісті Щирця Острові народився Осип Курилас, який пізніше став відомим художником. В роки І світової війни був в УСС і залишив десятки картин про життя українських вояків. Помер у Львові 25.6.1951 року.

1879-84- зі звіту о.Антона Стефановича з дочірньої церкви Різдва Богородиці випливає, що за 6 років тут померли 1405 осіб (в середньому 234 за рік). 63,5% від цієї кількості становили діти віком до 15 років, а серед цієї категорії 62,8% становили малята віком до 1 року. Це свідчить про дуже погані антисанітарні умови життя міщан.

1880- в місті було 169 будинків, 1754 мешканці (1385 жидів, 103 німці, 183 поляки та 112 українців). Останні цифри можуть бути не зовсім точними, бо греко-католиків було 152, а римо-католиків 114). Такі дані подано у багатотомному польськомовному “Словнику географічному..”, виданому у кінці XIX ст.

1886- в церковному шематизмі зазначено, що у місті є 1502 мешканці греко-католицького обряду.

1886, грудень- галицький сейм дозволив громаді Щирця брати мито на 2 мостах на дорогах до Пісків та Ланів. Очевидно, що воно було г/ризначене для покращення стану доріг в місті.

1888- в місті була збудована фабрика для добування гіпсу.

1890, вересень- у Щирці тривала епідемія тифу та дизентерії, від якої найбільше помирали діти. Єдиний міський лікар Соломон Ацкер сам захворів на тиф.

1892, лютий- в міністерство освіти місцевим парохом о.Михайлом Трешньовським був поданий протест з 38 підписами міщан проти планів шкільної влади ввести в школах Галичини фонетичний правопис замість традиційного церковно-слов’янського письма. На щастя, він був введений і діти перестали вивчати складну азбуку (аз, буки, веді, глагол, добро, єсьм…).

1892, влітку- вчителями в Щирці призначені Кирило Малицький та Євгенія Дзіковська.

1892,восени- біля Щирця почали горіти торфовища, необережно запалені пастухами.

1893,вересень- тут в присутності біля 8000 осіб митрополит Сильвестр Сембратович освятив відновлену церкву. Два роки перед тим вона розвалилась від старості і була відновлена на старому фундаменті.

1895.1.1- тут відбулися збори шкільного педагогічного товариства. Головою знову було обрано о.Б.Еліяшевського з Гуменця, членами К.Малицького з Щирця, Н.Стефановича з Дмитра, І.Долинку з Бродок та Л.Аслєра з Ланів.

1897.16.9- в місцевій 5-класній школі закінчилась 2-денна вчительська конференція, в ході якої не пролунало жодного слова українською мовою, хоч більша половина вчителів та половина учнів були українцями..

1898.5.5- тут відбулось повітове віче з нагоди 50-річчя скасування панщини в Галичині та 50-річчя правління цісаря Франца-Йосифа.

1898.29.6- ніч на 29 червня надовго запам’яталась мешканцям Щирця, бо ніхто цієї ночі не міг спати. Над містом розгулялсь буря такої сили, подібну до якої мало хто з старожилів міг пригадати. Безперервно блискало і гриміло, ревів вітер, трощив дерева, посипав землю градом та дощем. Була вивернута з корінням більш як 200-річна липа біля костьола і кинута на нього.

1900, січень- парохом в Щирці став о.Антон Стефанович.

1900- в місті було 1730 мешканців (1324 іудеї, 166 греко-католиків, 138 римо-католиків та 102 особи інших віросповідань).

1905.21.1- тут мали відбутися збори повітового Руського педагогічного товариства.

1910- в місті було 1614 мешканців (1264 жиди, 165 греко-католиків, 113 римо-католиків, 62 німці). Тут було 63 крамнички (з них 60 жидівських), 11 корчм. Міщани тримали деяку худобу- 15 коней, 17 корів, 32 свині. Працювала 5-класна школа з польською мовою навчання, в якій 11 вчителів навчали 619 учнів. В місті працювали 3 жидівські товариства (“Ахдус”, “Гашахар”,’ “Лінас Хаседек”), 3 польські (“Товажиство казинове”, “Струж пожарна”, “Товажиство помоци наукам”) та 2 українські (“Просвіта”, “Сільський господар”).

1911.11.5- в місті заснована районова філія товариства “Просвіта”. Серед її засновни- ків був місцевий адвокат К.Бірецький та його секретар Лесь Мартович (1871-1916), відомий український письменник. В Щирці він писав свою повість “Забобон”.

1911.24.12- читальня брала участь в громадських поминках вбитого у Львові українського студента Адама Коцка.

1912- місцева філія “Просвіти” координувала роботу читалень у 30 громадах, мала 158 членів, в т.ч. 29 інтелігентів (із всіх 35 осіб української інтелігенції в щирецькому судовому окрузі, переважно священиків та вчителів).

1912.25.12 Володимир Могильницький зі Щирця ввійшов до складу Ширшого народного комітету УНДО.

1913- порушувалась справа будівництва в місті нової школи. В діючій навчались 300 українських та 94 польських дітей
1913.14.12- тут відбувся святковий вечір в честь 40-річчя письменницької діяльності І.Франка. Виступав хор “Просвіти” зі Львова.

1913.8.8- тут у бідній селянській сім”ї прийшов на світ Григорій Мацейко-”Тонта”, який за завданням ОУН зумів знищити у Варшаві у 1934 році міністра внутрішніх справ Польщі Б.Пєрацького-керівника “пацифікації”" в Галичині восени 1930 року. Після вбивства пішки пройшов з Варшави біля 50 км, добрався до Львова і незабаром був переправлений за кордон.

1914, весна- українська громада міста відсвяткувала 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.

1914- при відступі австрійської армії з Галичини жандарми вбили в місті М.Мокрого та М.Синенького. Очевидно, вони були звинувачені в шпигунстві на користь Росії або в москвофільських симпатіях. ‘

1918.21.2- о.Буричко з допомогою вчителя з Ланів Степана Похмурського відновив у місті роботу філії “Просвіти”.

1918.3.3- в Щирці відбулось свято миру та воскресіння України з нагоди підписання УНР Берестейського миру з державами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). У ньому було зазначено, що Галичина матиме автономію в Австро-Угорщині.

1918.8.3- філія “Просвіти” провела у місті жіноче свято.

1918.22.9- тут відбулись довірочні збори з участю біля 1000 осіб, які відкрив о.К.Білинський. З політичним рефератом виступив посол д-р В.Бачинський. Була прийнята резолюція з вимогою виконання Брестського миру та протестом проти намірів поляків іабрати Холмщину, Підляшшя та Східну Галичину.

1918, листопад- після проголошення ЗУНР військовим комендантом міста став поручник Василь Тибінка. Окружним комісаром став директор школи К.Малицький. Прибічну раду при ньому очолив о.Білинський з Гуменця. Хорунжий УСС Микола Опока привів з Щирця та Миколаєва відділ війська до Львова. Ще одну і групу добровольців повів звідси до Львова Ананій Степанів- брат відомої хорунжої УСС Олени Степанів.

1918, кінець листопада- сотня УГА, створена тут чотарем Олексою Вороблем, відбила наступ поляків на місто.

1919- житель Щирця Роман Кавута, будучи льотчиком УГА, 4 рази попадав у польський полон і кожного разу втікав з нього, щоб повернутись до свого авіазагону в Красному. Загинув при перегоні літака з Проскурова (тепер Хмельницький) до Красного.

1919.17.5- місто захопила польські частини генерала Сікорського. Почались арешти українців. Єдиний лікар-українець Трешньовський був вивезений поляками в концтабір і незабаром від пошестей почали помирати люди по селах, бо не було до кого звернутися за допомогою. Був випущений лише в кінці року.

1919, липень- поляки арештували о.Михайла Баричка і кинули в тюрму у Львові. Суд відбувся тільки 12 травня 1920 року. Судили за те, що за часів ЗУНР був в уряді і причинився до мобілізації в УГА. Від кари був звільнений.

1920, січень- тут був арештований директор міської каси Григорій Книш, який таємно повернувся з Східної України.

1920, жовтень- в місті тривала епідемія червінки (черевного тифу).

1923- у школі почав працювати курс для неграмотних.

1934, весна- самоліквідувалась місцева філія “Просвіти” внаслідок малої ефективності своєї роботи з сільськими громадами.

1934.8.07- у Львові був засуджений до 15 років важкого ув’язнення 22-річний Юліан Іваничук зі Щирця, який з групою з 5 осіб готував замах на шкільного куратора Єжи Гадомського у вересні 1933 року. Поліція через своїх агентів викрила змову.

1937, листопад- в місті були арештовані студенти Іван Одноріг, Кость Фітій та Іван Медвідь за належність до ОУН.

1937.11.11- вночі хтось зрізав березовий хрест на могилі УСС на цвинтарі на Золотій горі.

Список невідомих слів та скорочень

гривна- давньоруська грошова одниця, яка у ХV-ХVІ ст. вживалась у Галичині як одиниця кількості і складалася з 48 польських грошей.

зол. (золотий)- грошова одиниця Речі Посполитої. Складався з 30гр. (грошей). У 1924-39 роках золотий мав 100 грошей,

зр. (золотий ринський)- австрійська грошова одиниця у 1772-1896 роках. Мав 60 кр. (крейцерів).

каплун- кастрований і добре вгодований півень.

лан- міра землі, що складалася з 30 моргів. Морг мав 0,56 га.

люстрація- акт господарської оцінки королівських маєтків.

мостове- податок, який збирали від купців при переїзді через певну місцевість. Зібрані гроші йшли на ремонт доріг та мостів.

чопове- податок, який платило місто від проданих у ньому алкогольних напоїв.

шос, шележне- міські податки.

Шановний читачу з Щирця!

Ти прочитав останній штрих до найкоротшого літопису Твого, рідного міста, яке є одним з найдавніших міст Галичини. На терезах свого розуміння Ти зважив добрі і погані вчинки своїх попередників у цьому місті. Мов дрібні піщинки крізь тонкий отвір пісочного годинника пройшли перед Тобою події давніх епох. Тож пам’ятай, що цю історію в основному творили Твої предки, жителі Щирця. І можливо Ти і Твоя родина теж внесли свою лепту у його історію. Спробуй згадати і записати на чистих сторінках всі головніші факти зі свого життя та життя своїх рідних і вклади їх до цієї брошури. Тим започаткуєш своєрідну родинну хроніку, яка органічно ув’яжеться колись у хроніку міста. Наберись сміливості і розпочни зараз же, а потім цей довідник з хронікою передай своїм дітям. Тим сповниш свій патріотичний обов’язок перед Україною. Хай добрі помисли керують Твоїм пером.

Автор: Василь Лаба


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Жовтень 2017
П В С Ч П С Н
« Вер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Стрічка новин

Кікбоксинг

Міжнародний турнір з єдиноборств 8 жовтня[...]

Вільна боротьба

Чемпіонат Львівської області серед юнаків[...]

Оголошення

08 жовтня 2017 року (неділя)[...]

Оголошення

Щирецька селищна рада повідомляє: 8 жовтня[...]

Оголошення

24.09.2017 року (неділя) відбудеться свято Дня[...]

Вітання

Храмовий празник   // З[...]
Новини податкової

Інформація 09.10.2017-2

Набрав чинності Порядок повернення авансових[...]

Інформація 09.10.2017

Основні питання щодо реєстрації податкових[...]

Інформація 27.09.2017

Про функціонування системи автоматизованого моніторингу[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
4 Гостей
Рекомендуємо!