Інформація 07.09.2016-2 | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

718 Переглядів

Актуальні зміни в оподаткування поінформувала Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області!

Щодо оформлення операцій з приймання-передачі товару

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) для цілей оподаткування платники подат- ків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зовнішньоекономічні договори, на підставі яких резиденти України здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та проводять розрахунки з нерезидентами за експорт або імпорт товарів, мають відповідати вимогам законодавства України, зокрема, Закону України від 16 квітня 1991 року N959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність». Згідно з п. 1.8 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. N201, однією з обов’язкових умов договору є умова приймання-здавання товару (робіт, послуг), де визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Відповідно до ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року N996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» (далі – Закон N 996) основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні містити визначені цим Законом обов’язкові реквізити, зокрема, дату і місце складання первинного документа.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п.2 ст.6 Закону N996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N168/704.

(Лист ДФС України від 19.08.2016р. N18026/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69521.html).

Щодо здійснення валютного контролю за імпортними операціями, які здійснюються на умовах відстрочення поставки

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експорт- ними, імпортними операціями та відповідальність за пору- шення законодавчо встанов- лених строків таких розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року N185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон N185).

Відповідно до ст. 2 Закону N185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На сьогодні постановою Правління Національного банку України від 07.06.2016 р. N342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено 90-денний строк розрахунків за експортними, імпортними операціями.

При цьому відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 N136, у разі імпорту товару з увезенням його на територію України банк знімає з контролю таку операцію резидента після отримання інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій (далі – МД) (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») – якщо для митного оформлення продукції використовується МД.

Порушення резидентами строків, передбачених ст.ст.1 і 2 Закону N185 або встановлених Національним банком України відповідно до ст. ст.1 і 2 Закону N185, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону N 185.

(Лист ДФС України від 19.08.2016р. N18026/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69521.html ).

Щодо коригування фінансового результату на суму нарахованих відсотків за позиками від пов’язаних осіб – нерезидентів

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податку на при- буток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Згідно з п.140.1 ст.140 Кодексу під борговими зобов’язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення. Для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених в пункті 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п.140.2 ст.140 Кодексу). Сума боргових зобов’язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов’язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.

Згідно з п.140.3 ст.140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п.140.2 ст.140 Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 процентів до повного її погашення з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

У разі, якщо на початок та кінець звітного податкового періоду підприємство не мало боргових зобов’язань, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами протягом звітного періоду, коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.140.2 ст.140 Кодексу за відсотками на користь пов’язаних осіб – нерезидентів не здійснюється. Фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.140.2 ст. 140 Кодексу підлягає коригуванню у разі нарахування у бухгалтерському обліку платником податку процентів за будь-якими борговими зобов’язаннями (кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення), що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, у тому числі за кредитом, використаним платником для надання поворотної фінансової третім особам.

(Лист ДФС України від 11.08.2016р. N17496/6/99-99-15-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69523.html).

Щодо здійснення валютного контролю за імпортними операціями без увезення товару на територію України

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за екс- портними, імпортними опера- ціями та відповідальність за порушення законодавчо вста- новлених строків таких розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року N185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон N185).

Відповідно до ст.2 Закону N185 строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року N1392 (далі – Порядок).

Строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до п.2 Порядку не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву – з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Згідно з п.3 Порядку та п.3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N136, імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною та знімається банком з контролю за наявності однієї з таких умов:

- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Порушення резидентами законодавчо встановлених строків розрахунків тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону N185.

(Лист ДФС України від 19.08.2016 р. N 18026/6/99-99-15-02-02-15).

Щодо відображення в податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського об- ліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі – П(С)БО 32), затвердженого наказом Мініс- терства фінансів України від 02.07.2007р. N779, інвестиційна нерухомість – власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена (п. 8 П(С)БО 32).

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 9 П(С)БО 32).

На дату балансу інвестиційна нерухомість обліковується за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. N817.

Якщо обрано оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації за одним із методів, наведених у п. 28 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N92.

Згідно з п.18 П(С)БО 32 інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації, з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Різниці по операціях з інвестиційною нерухомістю, яка оцінюється за справедливою вартістю, формуються відповідно до положень п. 141.2 ст. 141 Кодексу.

На суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів, збільшується фінансовий результат до оподаткування (пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу).

Таким чином, якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, та у цьому разі платник податку коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст.138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

Якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7, у цьому разі платник податку не коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст.138 Кодексу, в тому числі нараховану амортизацію.

У випадку продажу основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які використовуються у господарській діяльності, та підлягають амортизації у податковому обліку, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості таких активів, визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку, та зменшується на суму залишкової вартості цих активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу.

Враховуючи, що амортизація основних засобів (у тому числі інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за первісною вартістю), які не використовувались у господарській діяльності, для цілей оподаткування не нараховувалась, то залишкова вартість цих активів у випадку їх продажу дорівнюватиме їх первісній вартості.

У разі продажу цих активів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п.138.1 ст.138 Кодексу) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується (згідно з п.138.2 ст.138 Кодексу) на суму первісної вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком.

У разі здійснення операцій з продажу інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за справедливою вартістю (амортизація та зменшення корисності не визнаються), коригування фінансового результату до оподаткування згідно норм п.138.1 та п.138.2 ст.138 Кодексу не здійснюється. Результат від продажу таких активів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.

(Лист ДФС України від 15.08.2016 р. N 17633/6/99-99-15-02-02-15).

Щодо оподаткування доходів у вигляді дивідендів

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що особливості оподаткування доходів у вигляді дивідендів регулюються п.170.5 ст.170 Податкового кодексу України (далі – Кодекс). 

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (п.п.170.5.1 п.170.5 ст.170 Кодексу).

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів  (п.п.170.5.2 п.170.5 ст.170 Кодексу).

Доходи, зазначені в п.170.5 ст.170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п.167.5.1 та 167.5.2 п.167.5 ст.167 Кодексу (п.п.170.5.4 п. 170.5 ст.170 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Кодексу (п.п.1.2 п.п.16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п.1.3 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Водночас слід зазначити, що відповідно до п.162.3 ст.162 Кодексу у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з Кодексом) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду (п.п. «б» п.176.2 ст.176 Кодексу).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (далі – Порядок), під ознакою доходу «109» відображається дохід у вигляді дивідендів (крім тих, що не змінюють пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента), який нараховано податковим агентом на користь померлого засновника (учасника) із зазначенням його реєстраційного номера облікової картки.

Крім того, у рядку «Військовий збір» розділу ІІ податкового розрахунку загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору відображаються у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу – платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються (п. 3.11 Порядку).

При цьому форма №1ДФ подається податковим агентом за податковий період (календарний квартал), на який відповідно припадає смерть такого платника податку.

(Лист ДФС України від 17.08.2016 № 17895/6/99-99-13-02-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69487.html).

Щодо порядку округлення показників у графі „Ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ” податкової накладної

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що згідно із пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) форма та порядок заповнення податкової наклад- ної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі – Порядок №1307), який набрав чинності з 01.04.2016, усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються у гривнях з копійками.

Водночас пунктом 16 Порядку №1307 передбачено, що графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, вартісні показники податкової накладної повинні містити не більше двох знаків після коми (крім показника графи 7, якщо для нього інше передбачено чинним законодавством).

При цьому Порядком №1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків, яку можуть містити після коми кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної.

Необхідною кількістю знаків після коми у кількісному показнику вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у рядках V – IX податкової накладної.

Розрахунок вартісного показника, у якому внаслідок добутку показників граф 6 та 7 податкової накладної отримується число, у якому кількість знаків після коми перевищує два, вважається правильним, якщо з метою скорочення такої кількості знаків до другого знака після коми округлення не призводить до збільшення такого знака на „1” (одиницю).

Якщо товар/послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у Класифікаторі системи позначень одиниць вимірювання та обліку (далі – КСПОВО), у графі 4 податкової накладної зазначається умовне позначення одиниці вимірювання такого товару/послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах, а графа 5 – не заповнюється.

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, що містить помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

(Лист ДФС України від 10.08.2016 №17270/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69448.html ).

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до ст.36 Закону України від 19 листопада 1992 року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров’я України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), відповідно до п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п.165.1.19 п.165.1 ст.165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Норми п.п.165.1.19 п.165.1 ст.165 Кодексу можуть бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичного обслуговування (в разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичного обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи – платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики  хвороби, травми, отруєння,  патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

Відповідно до п.п.1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст.165 Кодексу.

Кодекс не визначає відмінностей в оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сум допомоги для оплати вартості таких послуг в Україні або за кордоном.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, під ознакою доходу «143» відображається дохід у вигляді коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів, зокрема, його роботодавця.  

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст.7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, відповідно до п. 14 розділу I якого матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, не є базою нарахування єдиного внеску.

(Лист ДФС України від 19.08.2016 № 18024/6/99-99-13-02-03-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69485.html ).

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) при здійсненні операцій з поста- чання товарів/ послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу – платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Порушення платниками податку на додану вартість встановлених статтею 201 Кодексу граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що підлягають наданню покупцям – платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до них тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, передбаченому підпунктами 1201.1, 1201.2 статті 1201 Кодексу.

При цьому якщо розрахунок коригування до податкової накладної на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг на користь їх постачальника зареєстровано покупцем в ЄРПН з порушенням встановленого Кодексом терміну, то штрафні санкції відповідно до статті 1201 Кодексу визначаються виходячи з абсолютної величини суми податку, зазначеної в такому розрахунку коригування.

Враховуючи викладене, штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної застосовуються контролюючими органами в порядку та розмірах, передбачених статтею 1201 Кодексу, до особи, на яку покладено обов’язок щодо такої реєстрації, незалежно від причин, які призвели до порушення

(Лист ДФС України від 23.08.2016 р. № 18356/6/99-95-42-01-15).

Щодо формування податкового кредиту на підставі заяви зі скаргою на постачальника

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі допущення продавцем товарів/ послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податко- вої накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отримання контролюючим органом такої заяви із скаргою на продавця/покупця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки продавця/покупця з метою з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за вказаною операцією.

При цьому така заява із скаргою не є підставою для покупця товарів/послуг для включення суми податку до складу податкового кредиту за податковою накладною, щодо якої таку скаргу складено.

(Лист ДФС України від 09.08.2016 р. №17189/6/99-99-15-03-02-15).

Щодо податкових наслідків з ПДВ за операціями з відступлення права вимоги та переведення боргу

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 656 ЦКУ).

Відповідно до статті 520 ЦКУ боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ (стаття 521 ЦКУ).

Таким чином, наслідками операції з заміни кредитора/заміни боржника у зобов’язанні є вибуття первинного кредитора/боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового кредитора/боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу.

(Лист ДФС України від 09.08.2016 р. №17189/6/99-99-15-03-02-15).

Щодо порядку формування податкового кредиту

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) податковий кредит звітного періоду визна- чається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплаче- них) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. №1307 (далі – Порядок №1307), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за №137/28267.

Згідно з пунктом 3 Порядку N1307 всі податкові накладні підлягають реєстрації в ЄРПН у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі – Порядок №1246).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1246 постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв’язку(пункт 6 Порядку №1246).

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація (пункт 7 Порядку №1246).

Таким чином, платник податку має право на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН. Реєстрація в ЄРПН податкової накладної за формою, яка на дату такої реєстрації втратила чинність, (якщо у реєстрації такої податкової накладної не відмовлено), не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.

(Лист ДФС України від 09.08.2016 р. № 17186/6/99-99-15-03-02-15).

Щодо амортизації вартості малоцінних необоротних матеріальних активів

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи (вартість яких не перевищує 6000 гривень) не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

(Лист ДФС України від 02.08.2016 р. № 16691/6/99-99-15-02-02-15).

Щодо подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток та відображення сум ПДВ у бухгалтерському обліку

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N996).

Щодо подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, то відповідно до абзацу першого п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (абзац 2 п. 50.1 ст. 50 Кодексу).

(Лист ДФС України від 28.07.2016 р. № 16199/6/99-99-15-02-02-15).

Щодо оподаткування спадщини за правом представлення

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦКУ).

Статтею 1266 ЦКУ визначено спадкування за правом представлення.

Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Податковий  кодекс України (далі – Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.162.1 ст.162 розділу ІV Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, і об’єктом оподаткування якої є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 Кодексу).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п.164.2.10 п.164.2 ст.164 Кодексу).

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи у дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу ІV Кодексу, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, одержаного у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується, зокрема, вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (п.п. «а» п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (п.п.14.1.263 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Водночас, відповідно до п.п.174.2.2 п.174.2 ст.174 Кодексу у вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 відс., встановленою п.167.2 ст.167 Кодексу.

Відповідно до п.174.3. ст.174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 1підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи визначені у статті 171 Кодексу  (п.п. 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52  п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий платником податку (спадкоємцем) (у т.ч. за правом представлення), який не є членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

(Лист ДФС України від 10.08.2016 № 8456/В/99-99-13-02-03-14 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/69420.html).

Щодо оподаткування податком на додану вартість орендної плати за землю

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що відповідно до статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Тобто орендна плата за землю – це відшкодування (компенсація) отриманої (або яка буде отримана) послуги з оренди землі (плата за можливість користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі).

Отже, операція з надання земельної ділянки в оренду згідно з договором оренди землі для орендодавця є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Разом з тим підпунктом 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України встановлено, що звільняється від оподаткування податком на додану вартість орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів.

(Лист ДФС України від 04.08.2016 № 26595/7/99-99-15-03-02-17 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/69309.html) .

Щодо граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звіт- ному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Кодексу підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.

Починаючи з 01.02.2015, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу XX „Перехідні положення” Кодексу).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з Кодексом.

Кодексом чітко визначений термін, протягом якого податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних мають бути зареєстровані в ЄРПН – 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН в інші терміни, ніж встановлено пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, є порушенням порядку їх реєстрації в ЄРПН.

При цьому Кодексом передбачено можливість реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН в інші терміни, ніж встановлено пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, але з нарахуванням штрафних санкцій за порушення порядку їх реєстрації в ЄРПН.

Так, згідно зі статтею 1201 Кодексу порушення платниками податку граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям – платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, – у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю – платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/ розрахунку коригування.

Тобто, Кодексом визначено розмір штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, але лише в межах 180 календарних днів з дати їх складання.

Платник податку має можливість зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання, або протягом 180 календарних днів з дати їх складання за умови застосування штрафних санкцій, визначених статтею 120 1 Кодексу.

(Лист ДФС України від 02.08.2016 № 16689/6/99-99-15-03-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69380.html).

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що Державною фіскальною службою України надано податкову консультацію щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі – ПДВ), відображеної у податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), але не включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, а саме:

відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Отже, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, яка не була включена до складу податкового кредиту в податковому періоді її складання та з дати складання якої не минуло 365 днів, може бути включена до складу податкового кредиту в наступних звітних (податкових) періодах протягом 365 календарних днів з дати її складання шляхом відображення сум податку у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з ПДВ.

Водночас пунктом 50.1 статті 50 Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, якщо сума ПДВ відображена у податковій накладній, яка була вчасно зареєстрована в ЄРПН, та з дати складання якої не минуло 1095 днів, не була включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, платник податку може включити таку суму ПДВ до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

(Лист ДФС України від 15.08.2016 № 17646/6/99-95-42-01-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69347.html).

Щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального і віднесення ємностей в яких здійснюється зберігання пального до акцизних складів

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що згідно з п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) особи, які здійснюють реалізацію пально- го, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Абзацом другим п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Таким чином, у разі якщо Товариство не здійснює та не планує здійснювати операції з реалізації пального, в т.ч. роздрібної торгівлі, у нього не виникає обов’язку реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.

Акцизний склад – спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, зокрема де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу (п.14.1.6. ст.14 Кодексу).

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами – лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі – рівнемір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п.230.1. ст.230 Кодексу). Ця норма набуває чинності з 01.01.2017 року.

Розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання, зокрема який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб’єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального (п. 14.1.224. ст. 14 Кодексу).

Таким чином, резервуари які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом.

(Лист ДФС України від 05.08.2016 № 17060/6/99-99-12-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69336.html) .

Щодо адміністрування акцизного податку та визначення об’єму товарів при температурі 15°C.

Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області повідомляє, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №113 «Про деякі питання електронного адміністрування реалізації паль- ного» (із змінами і доповненнями) установлено, зокрема, що:

- у товаросупровідних документах на пальне обсяги пального відображаються виробниками пального в кілограмах та літрах, які приведені до температури 15°C;

- товаросупровідні документи подаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності під час митного оформлення пального до контролюючих органів з відомостями щодо обсягів пального, що ввозиться на митну територію України, в кілограмах та літрах, які приведені до температури 15° C.

Отже, обсяги пального в кілограмах та літрах, які приведені до температури 15° C, зазначаються у товаросупровідних документах.

Щодо питань оподаткування акцизним податком операцій оптової реалізації пального.

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснює будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об’єктом оподаткування у випадку реалізації пального є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

- отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

- вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Такий облік отриманого та реалізованого пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення реалізованого пального над отриманим.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії відповідно до УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Отже, у разі здійснення особою будь-яких операцій з реалізації пального (опт, роздріб, інші операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) у такої особи виникає обов’язок зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального з безумовним виконанням вимог законодавства щодо оформлення документів в системі електронного адміністрування реалізації пального, та, у разі перевищення наявних обсягів пального, – обов’язок сплатити з таких обсягів акцизний податок.

Щодо декларування податкових зобов’язань акцизного податку.

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснює будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Пунктом 49.21 ст. 49 Кодексу визначено, зокрема, що платники, визначені п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Якщо суб’єкт господарської діяльності реалізує пальне і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку, воно зобов’язане за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації акцизного податку.

(Лист ДФС України від 01.08.2016 № 16610/6/99-99-12-02-02-15 розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: https://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69337.html ).


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Березень 2024
П В С Ч П С Н
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Стрічка новин

Інтерв'ю з письменником

                                      «Час минає й слідів[...]

Оголошення

ОГОЛОШЕННЯ Всім, хто бажає придбати книгу[...]

Оголошення

Оголошення У неділю, 28 жовтня 2018 року, о[...]

Єдиноборства

Щирецькі чемпіони  За підтримки Громадської організації[...]

Аргентина 2018

Олімпійське срібло у Оксани Чудик  З[...]
Новини податкової

Інформація 10.02.2022-3

Навчальний семінар з актуальних питань[...]

Інформація 10.02.2022-2

На «гарячій лінії» у Львівській[...]

Інформація 10.02.2022-1

У Львівській ДПІ відбувся семінар -[...]
Погода
Погода в Україні
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
12 Гостей
Рекомендуємо!