Іменини церкви | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

3417 Переглядів

До нашого Бога єдина дорога

І Серед ліску, на горі, височіє прихисток, колись для людей, які рятувались від навали татар, сьогодні – місце порятунку душ – храм Різдва Пресвятої Богородиці, що у Щирці.

 Жителі трьох сіл: Щирця, Ланів та Пісок є парафіянами храму. Кожного року 21 вересня вони святкують іменини церкви – празникують. Головним у святкуванні для справжнього православного християнина є відправа Святої літургії, а на сходах, які ведуть до величного храму, бабусі й матусі можуть придбати своїм дітям смачного гостинця та йойо, що особливо радує маленьких мирян.
Imenyny_cerkvyДавня і велична історія церкви, адже колись на її території був чоловічий Руський монастир, заснований у XII – XIII pp. Сама церква, як споруда, виникла у 60-ті pp. XVI ст.. часто руйнована, зазнала численних змін: колись мала три куполи, у най час – лише один.

Отець Андрій Афтанас прийшов служити Богу і людям у храм Різдва Пресвятої Богородиці 1992 року, перед тим рік прослуживши у Кафедральному соборі Святої тройці (м. Луцьк). Ось як він пригадує тодішні часи: «Я прийшов сюди з Божої волі, адже ніяких «додаткових» зусиль не докладав, щоб бути тут на праці, я просто мав надію на Бога. На новому місці задавав собі питання: чого від мене хочуть люди, чи я зможу їм дати те, що вони прагнуть, я ж не знав, як працювали мої попередники, який вони залишили слід. Прийшов сюди і почав все практично з нуля. Старався передати людям свій власний досвід. Провадив працю з кожною людиною. І такий механізм, як показали перші роки, був правильним.
Сьогодні в нас є достатньо людей у храмі, хоча кількість для мене ніколи не замінить якість, та я задоволений тим, що люди приходять до церкви і вони не просто стоять, а моляться, на проповіді не жують конфетки, не шумлять, не спілкуються, видно, що слухають слово священика, чують науку. Є люди, які приїжджають до нас з інших сіл, – похвалюсь – які їздять тільки сюди. Щось до церкви притягує… А притягує їх намоленість храму, атмосфера – сама гора, вона, ніби Почаїв на наших землях.» – Насправді, о. Андрій розповідає дуже скромно, адже лише завдяки йому, його вольовій позиції, храм й досі залишається православним. Власне, під час його служіння розпочалися масштабні роботи: з 2003 р. йде процес виділення державних коштів на реставрацію пам’ятки архітектури національного значення. Храм, насправді, унікальний своєю архітектурою, історією і навіть легендами, та провести ґрунтовних досліджень поки що не вдавалось. За словами о. Андрія, бували випадки, що кріт вирив землю і на поверхню вийшли уламки кераміки, яку можна датувати XVII- XVIII ст. Також на території було знайдено давні поховання. Священик сподівається, що з часом один з недосліджених об’єктів на західник землях все-таки розкриє свої таємниці.
Сьогодні Творча столярна майстерня займається виготовленням нового іконостасу для храму. Фінансування цього проекту здійснюється коштом парафіян. Відновленням церковного муру, що декілька разів падав, займається реставраційна майстерня, яка виграла тендер.
В планах о. Андрія відновити одну забуту традицію. Скоро у його парафії святкуватимуть два празники, адже за певними джерелами, крім Різдва Пресвятої Богородиці, празник був ще 17 грудня – на Святої Великомучениці Варвари. Підтвердженням цього є образ св. Варвари на іконостасі, а також святі мощі Великомучениці, які зберігаються у храмі.
Стурбований о. Андрій тим, що сьогодні абсолютно не виникає зацікавлення, тобто мало говориться про те, як живуть і виживають православні парафії, які духовні проблеми хвилюють людей , як комунікується політика і духовність, питання молоді та її духовного становлення. Вважає, що: «велику увагу потрібно звернути на молодь, бо вона особливо втрачена, чим дальше, тим більше розгублена, залякана, не зібрана до купки – вона позбавлена цілісності духовної. Сучасний світ несе оту свободу, яка вийшла за рамки, вона вбила у людях всю духовність – про це треба писати й говорити сьогодні.»
Оксана Андрущак


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Березень 2024
П В С Ч П С Н
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Стрічка новин

Інтерв'ю з письменником

                                      «Час минає й слідів[...]

Оголошення

ОГОЛОШЕННЯ Всім, хто бажає придбати книгу[...]

Оголошення

Оголошення У неділю, 28 жовтня 2018 року, о[...]

Єдиноборства

Щирецькі чемпіони  За підтримки Громадської організації[...]

Аргентина 2018

Олімпійське срібло у Оксани Чудик  З[...]
Новини податкової

Інформація 10.02.2022-3

Навчальний семінар з актуальних питань[...]

Інформація 10.02.2022-2

На «гарячій лінії» у Львівській[...]

Інформація 10.02.2022-1

У Львівській ДПІ відбувся семінар -[...]
Погода
Погода в Україні
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
6 Гостей
Рекомендуємо!