Герої серед нас | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

1196 Переглядів

Повстанець Іван Андрушко

З ініціативи та за сприяння депутата Верховної Ради України Богдана Дубневича проводяться зустрічі з воїнами УПА, свідками подій і учасниками боротьби за незалежність України у 40-50-тих роках минулого століття. Організовуються пошукові роботи їх боїв та місця знаходження криївок, щоб відновити, залишити у пам’яті нащадків. Нещодавно громадські активісти Андрій Жидачик з Пустомит, Наталія Мариняк зі Щирця, депутат райради Андрій Кваснікевич, голова Соколівської сільської ради Володимир Бешлей та автор цих рядків завітали до Комарна, сусіднього Городоцького району, до сотника УПА Івана Андрушка. Івану Степановичу 87 років. Проживає сам. На здоров’я не нарікає. Працює як і в молоді роки.
Утримує різну живність. Щасливий приїзду рідним. Радів зустрічі з нами. Без заперечень погодився з’їздити у Щирець. Це містечко для нього особливе. Відвідали його історичні місця.

Ivan_Andrushko

- Іване Степановичу, ви на подвір’ї “Музею жертв сталінських репресій”, у пам’яті зринають події молодості?
- У Щирці бував неодноразово. Проїжджав автобусом і повз це місце, коли добирався до Комарна. Але вперше ходжу територією музею. Уважно читав прізвища повстанців, які викарбовані на стеллі. Серце стискалося від болю. Адже більшість з них загинули у молодому віці, захищаючи Україну від ворогів. Знайшов і знайомі прізвища людей, з якими звела доля у буремні п’ятдесяті роки. Це Петро Хомин зі Сердиці, Степан Гайдучик…
- Ви безпосередньо брали участь у боях?
- Оскільки був молодим, старші побратими намагались вберегти мене від жорстоких сутичок. Насамперед був зв’язковим, пізніше залучений до виконання продовольчої програми. Мав псевдо “Оскар“. Працював у парі з Володимиром Вигнанським. Закупляли у людей корів, свиней, овочі. М’ясо коптили. Закопували у бочівчини. Ніколи у людей з примусу продукти не забирали. Розуміли, що ситуація важка для всіх. Траплялися випадки, що якісь нелюди займалися грабунками і списували це на повстанців. Часто нам вдавалося виловлювати таких псевдо повстанців. Мова з ними була короткою.
- Ви обмовилися про бій у Смикові, що біля Великої Горожанни…
- Це був один з найбільших боїв повстанців з московськими зайдами на теренах Західної України. Було 9 січня 1945 року. Ворог, який удвічі, втричі за чисельністю і озброєнням переважав українських борців, не зміг їх здолати. Упівці мужньо відбивалися, влучно стріляли і не відступили. У сутінках відійшли. Було вбито понад триста червоноармійців, спалено чимало техніки. Підбито танк, навіть збито літак. Наша сотня знаходилася неподалік у лісі, чекаючи наказу до атаки. Бачили розвиток подій. Коли наступив вечір, надійшло повідомлення – відійти вглиб лісу.
- Можете згадати ще якісь цікаві епізоди?
- Це вже був 1949 рік. Чотири роки після війни. У районі села Грімно, що поблизу Гуменця, енкаведисти виявили українських повстанців з Волині, які пробивалися на захід. Місцеві хлопці кинулися на допомогу волинянам і прийняли бій на себе. Мені доручили таємними волощецькими стежками через болото вивести їх на Меденичі. Це успішно вдалося зробити. Правда полягло немало наших побратимів. Річка Тисмениця була червона від крові, а в Колодрубах випливали трупи. Після цього довелося довший час переховуватися.
- Як потрапили на службу в армію?
- Треба було бути дуже обережним. Майже у кожному селі діяли провокатори, зрадники, які пішли служити новій владі. Добрі знайомі допомогли з документами. Попав служити на Далекий Схід. Тоді якраз йшла війна між північною і південною Кореєю. Нас, західняків, кинули захищати червоний режим. Вижив. Пережив не одну мить, коли побував на «волоску» від смерті. А коли настало перемир’я, чотири роки будував секретні бази в Сибіру.
- Ще будучи в українській партизанці, ви попали до рук ворога?
- Було таке. А все через зрадника. До рук екаведистів одночасно попало десь зо 20 осіб. Спочатку нас утримували в Комарно, а вже потім перевезли до Дрогобича. Били як вдень, так і вночі. Та оскільки вважався неповнолітнім і нічого не сказав, мене відпустили. Думали, що недосвічений, приведу до своїх. Коли доїхав до рідних місць, безмежно зрадів. На якусь мить навіть втратив пильність. Та коли підходив до Підзвіринецького лісу, зосередився. Непомітно почав оглядатися. Зауважив “хвіст“, зорієнтувався і лише мені відомими стежками скрився серед чагарників. Та коли підходив додому, побачив як непрохані гості вже нишпорили у хаті, глумилися над батьком. Швидко сховався у дуплі старої верби, вхід до якої ще завчасно добре замаскував.
- Чим займалися після служби в армії?
- Було боязко повертатися в рідний Тершаків. Та сильно вже тягнуло додому. Знайомі допомогли влаштуватися лісником. Ця мирна професія мені сподобалася. Доглядав ліс. За життя посадив десятки тисяч кущів і дерев. Невтомною працею заслужив повагу в односельчан і колег по роботі. Та десь в сімдесяті роки кадебістська машина щось пронюхала. Аби “замести” сліди, довелося переїхати на інше місце роботи – в Чоловичі. Із сім’єю мешкав на лісництві. Поступово обжився. Побудував хату в Комарно. Коли досягнув пенсійного віку, на моє місце пішов працювати син Василь, який із сім’єю оселився у Щирці. Трагічно п’ять років тому загинув під час вирубки лісу. Діти пороз’їжджалися. Здоров’я не підводить. Звик зранку до вечора працювати. Ще тримаю коня, свиню, кролі, кури. Радію, коли приїжджають рідні, особливо внуки, правнуки. Щодня молюся за Україну, яка переживає нелегкі часи.
- Нас усіх тривожить ситуація на Донбасі…
- Росія понад триста років тримала в ярмі український народ. Двадцять чотири роки тому нам вдалося розірвати невільницькі пута. Північний сусід не змирився зі суверенітетом України. Російська армія разом із сепаратистами вторглися на наші землі, частково захопивши території Донеччини та Луганщини. Путін думав, що за лічені тижні підкорить українські землі. Помилився. З кожним днем мужнішають, загартовуються Збройні Сили України. Ворога розіб’ємо. Перемога буде за нами. Народ, який вірить у Бога, не перемогти.
- Іване Степановичу, ви сподівалися побачити такий пам’ятник воїнам УПА?
- Все обдумано, гарно виглядає. Тут збережена пам’ять про повстанців. Пройдуть роки, а прізвища на стеллі не зітруться. І нові покоління про них пам’ятатимуть. Було б добре керівникам з Комарна завітати у Щирець, оглянути і щось подібне звести у нашому населеному пункті.
А ще капличка з прізвищами замордованих. І криївка. Зайшов усередину і ніби опинився в буремні п’ятдесяті. Ця набагато краща, вдосталь обширна і висока. Вражений і самим музеєм-катівнею, у якому зібрано багато цікавого матеріалу.
У цей день побували на кладовищі, що на Золотій горі. Вклонились Січовим стрільцям і невинно замордованим хлопцям. Помолились і на могилі його сина Василя.
Заїхали в Сороки до його молодшого колеги Григорія Петровича Пижика, який в юнацькі роки проживав на хуторі Підліс, поблизу Яструбків (на світлині).

Ivan_Andrushko1

Неодноразово бачив повстанців. Навіть підвозив їх на підводі. Розмовляючи, часто згадували п’ятдесяті роки. Обоє погодились, що сьогодні знайти криївки повстанців буде важко. Адже їх тоді ретельно маскували. А пройшло сім десятиріч. Підросли дерева. Змінився і сам ліс. Після приємних спогадів вирішили зайнятись пошуками сховок лісових месників. Найближчими тижнями домовились зустрітись і кіньми вирушити у Чоловичівський ліс в район Лисячих нор…

Р.Скочиляс


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Червень 2017
П В С Ч П С Н
« Тра    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Стрічка новин

Вільна боротьба

Всеукраїнський турнір-меморіал імені Олега Сазонова 16-17[...]

Свято для футболістів

Відкриття майданчика зі штучним покриттям[...]

Вільна боротьба

Відкритий Кубок Львова  13 - 14[...]

Вільна боротьба

Міжнародний турнір у Польщі 2, 3[...]

Великого бажайте!

З'їзд християнської молоді у Щирці   28[...]

Оголошення

  Оголошення У неділю, 4 червня 2017[...]
Новини податкової

Інформація 14.06.2017

Галицька об’єднана державна податкова інспекція[...]

Інформація 26.05.2016

Внесено зміни у форми звітів[...]

Інформація 24.05.2017

Легалізація заробітної плати – головна[...]
Погода
Погода в Україні
РАДІО ОНЛАЙН
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
6 Гостей, 1 Робот
Рекомендуємо!