2194 Переглядів
Пам’яті Тараса Кончевича присвячується і тих, що полягли.
Дорога у вогнях лампадках,
Немов летовища злітна смуга.
Дорога та до неба стелить,
Героїв душі супроводжує туга.
Та дорога скроплена сльозами,
Обіч неї тисячі навколішки стоять,
По ній матері згорьовані ступають,
Руки батьків на трунах лежать.
Та дорога криками просякла,
Розпач дітей, голосіння жінок,
Україна в жалобі заклякла,
Знамена у лентах й скорботний вінок.
Дорога скорботи та розпуки нема,
Герої не вмирають! Україна одна!
За неї без жалю життя віддали -
Малий українцю у серце прийми…
Отець Мирослав Німак, Сердиця
Поширте та додайте в закладки
Напишіть відгук