Герої не вмирають!

Хто вріс корінням, той не зламається. 
Хто має стержень, той не зігнеться.

Тим, що загинули, й тим, що вижили,
Слово своє вдячно присвячую!
Хай ворог зиркає очима хижими,
Нехай гарчить – мені не лячно.
Хто вріс корінням, той не зламається.
Хто має стержень, той не зігнеться.
Любов до матері – найкраща порадниця.
Любов до вітчизни – ідея серця.
Лицарський хрест – відзнака для обраних –
Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях.
Для тих, що в боях ставали хоробрими.
Для тих, що в атаки здіймалися першими.
Не відступитися від слова сказаного –
Дерти руками, зубами гризти!
У світі багато брудного й заразного,
Але той, хто хоче, залишається чистим…

Сашко Положинський,
уривок з пісні “Мій лицарський хрест”

Нічне небо – сльозами, а люди – запаленими свічками обабіч дороги зустрічали одного з воїнів Небесної сотні Богдана Ільківа у Щирці.

Як не заїхати перед вічною дорогою до Щирця, містечка, де народився, виріс, вчився і працював? Та не попрощатися зі своєю Церквою Святої Трійці, куди ходив кожної неділі та на свята з товаришами, прислуговував з тацею? А при першій потребі працював на церковному подвір’ї.

Церковні дзвони, протяжні гудки проїжджаючих потягів та дрезини, якою Богдан професійно керував, супроводжували його по Щирцю.
Багато людей вийшло до дороги, щоб віддати останню шану Герою в Пустомитах

Не залишав очі сухими вид людей, що стояли на колінах зі свічками в Наварії,

Малечковичах

Шум львівських вулиць перекривали акорди автомобільних клаксонів.
Велелюдною була зустріч двох героїв – Героя України Степана Бандери і Героя Майдану Богдана Ільківа.

Величний Святий Юр разом з єпископом Львівської Єпархії УГКЦ Венедиктом та численними священнослужителями, семінаристами оспівував Героя словами “Господи, помилуй”.

Охорона міста Львова забезпечила вільне пересування багатотисячної колони людей, що прийшли провести в останню путь Богдана.

Львівський Національний Університет імені Івана Франка, який завжди був і є на чолі національно-патріотичних рухів, в численному складі студентів та викладачів зустрів похоронну ходу словами “Герої не вмирають”.

Біля пам’ятника Великому Кобзареві на Львівському Майдані похоронну ходу зустріли тисячі людей

Дорога на Личаків: і Адам Міцкевич, і король Данило, і церква Андрія Первозванного, і вулиця Пекарська…

Серед тисяч міст завжди є вибрані, серед тисяч мам є вибрані, серед тисяч синів є вибрані. Вибране місто Щирець, вибрана мама Ганна Ільків, вибраний син Богдан Ільків. До 22 лютого 2014 року на Личаківському цвинтарі був похований один вибраний син Щирця – всесвітньовідомий художник Осип Курилас. Тепер маємо ще одну могилу на Алеї Слави. Вічним сном спочиває Герой України, котрий за словами його дружини Ольги, у своєму земному житті найбільше любив Бога, Україну і маму.
Цей Герой – Богдан Ільків.
Слава Героям!!!

А сотню вже зустріли небеса…
Летіти легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю переміщена сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін —
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубий,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять …
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна Сотня в вирій полетіла…
Л. Максимлюк

Володимир Попович