Жимолость їстівна (лат. Lonicera edulis), або жимолость Турчанінова – чагарник з їстівними плодами, вид роду жимолость (Lonicera) сімейства Жимолосні (Caprifoliaceae). Росте в Східному Сибіру і на Далекому Сході, а також у Кореї та Китаї.
Жимолость їстівна (вона ж жимолость синя або плодова) – ягідна культура, що приносить плоди до дозрівання суниці. Дикоросла, вона здавна була відома на Камчатці, Курилах, Алтаї, а її перші сорти з’явилися лише понад століття тому. Кращі з них, а також сучасні, стали вирощувати садівники практично повсюдно, адже культура абсолютно невибаглива і, що особливо важливо морозо- і зимостійка. Але і зараз не кожному знайомий зовнішній вигляд і смак цих ягід. Адже корисні властивості жимолості їстівної мало поступаються того ж лимону! Можливість же їсти ягоди свіжозірваними, з куща, ставить її в цьому рейтингу навіть вище, а раннє дозрівання спонукає до вирощування на ділянці.

Опис

У числі найближчих родичів жимолості їстівної, що входять в рід Lonicera, такі відомі рослини, як жимолость каприфоль – ліана із запашними квітками, жимолость татарська – широко поширений в озелененні чагарник з рожевими квітками, а також «вовчі ягоди», про які завжди попереджають дітей перед виїздом за місто. Вони зустрічаються майже в кожному лісі, їх червоні або іншого кольору плоди можуть бути отруйні.
Жимолостю їстівною, або синьою, або плодовою, називають культурні рослини деяких підвидів і видів з плодами синього кольору приємними на смак: Lonicera edulis (жимолость їстівна), Lonicera altaica (жимолость алтайська), Lonicera kamtschatica (жимолость камчатська), Lonicera turczaninowii (жимолость Турчанінова ), Lonicera caerulea (жимолость блакитна, або синя, або Регеля).
Жимолость їстівна – це чагарник з кулястою кроною, густоростучими гілками, довгастим зеленим листям, розташованими попарно. Його молоді тонкі пагони мають фіолетовий відлив, а кора старих гілок жорстка і бура.
Коренева система знаходиться неглибоко, на глибині 3-20 см, лише окремі корінці досягають 60 см і більше. Тому при вирощуванні для жимолості так важлива волога у верхньому шарі грунту.
Подовжені, кремового або жовтуватого відтінку квітки ростуть в пазухах листків парами на торішніх пагонах. Вони стійкі до заморозків і переносять знижені температури до -8 ° С. Початок цвітіння чагарнику – середина травня. Квітки розкриваються раніше листя і в цей час року особливо виручають бджіл і джмелів. Медоносність – ще одну корисна властивість жимолості їстівної.
На садовій ділянці жимолость їстівна стане старожилом. Її основна особливість – повільний ріст і довгий життєвий цикл. До середини липня рослина припиняє нарощувати пагони, виростаючи за перший рік лише на 7 см, за 3 роки – на 40, через 10 років висота куща може бути 1,5 м, залежно від сорту. Трирічні саджанці вперше починають цвісти, а сіянці зацвітають приблизно на 6-й рік.
З квітів утворюються ягоди – горбисті, довгастої форми, синіх забарвлень з сизим нальотом. У садах вони з’являються найпершими. Максимальна вага плоду – 3 г. За своїм смаком ягоди жимолості нагадують лохину, але вони можуть бути солодкими або кисло-солодкими з гірчинкою, деякі схожі зі смаком ананаса. Це залежить від сорту. Смак ягід подобається не всім через невелику гіркуватість у деяких сортів, але корисні властивості жимолості їстівної часто переважують цей недолік.
Вивчено понад двохсот видів Жимолості. Серед них види жимолості з їстівними синіми ягодами.
Росте жимолость їстівна по берегах боліт, морів, озер і річок. До грунтів великих вимог не пред’являє. Але любить відкриті місця, вологий грунт із слабокислою реакцією. Це морозостійка, світло- і вологолюбна рослина. Перші повідомлення про жимолость їстівну з’явилися в 1884 році.
Середня врожайність жимолості невелика, в природі з одного куща вона становить максимум 0,8 кг, в садах з 8-річного кущика – 1,5 кг. При правильному догляді, добре підібраних сортах і вмілому вирощуванні збір може досягти 10 кг з однієї рослини.

Корисні властивості ягід

Корисні властивості жимолості вивчені не до кінця. Але вже доведено, що ягоди цієї рослини допомагають виведенню радіоактивних речовин з організму, впливають на поліпшення пам’яті, знижують ризик гіпертонії, інсультів та інфарктів, захищають організм від солей важких металів.
У складі ягід жимолості синьої є цукри, вітаміни P, PP, B1, B2, B9, C, біологічно активні речовини, органічні кислоти. Вміст цукрів (близько 7%) представлений фруктозою, сахарозою, галактозою, глюкозою. Суміш лимонної, яблучної і щавлевої кислот є в складі ягідного соку.
За кількістю вітаміну С жимолость можна порівнювати з лимоном. Залежно від умов розвитку рослини змінюється вміст цукрів і кислот.
У ягодах є речовини: магній, натрій, кальцій, калій, фосфор, залізо. При цьому заліза в жимолості більше, ніж у яблуках, а калію – більше тільки в брусниці. У садах немає ягідних кущів, в яких вмісту магнію було б більше, ніж у жимолості. Є в синіх ягодах і мікроелементи, наприклад, мідь, кремній, йод.
Плоди жимолості їстівної мають протизапальну, сечогінну, жовчогінну дію. Використовують їх для лікування гіпертонії, судин, малярії, жовчного міхура. Настої листя допомагають при хворобах очей і горла. Лишай та дерматити лікують соком ягід жимолості.
У народній медицині XIX століття зустрічаються рецепти лікування жимолостю. Плоди застосовували для зміцнення судин, щоб лікувати гіпертонію, кровоточивість. Вони були необхідні для лікування органів травлення.
Свої корисні властивості жимолость їстівна зберігає при заморожуванні, сушці і термічній обробці.
Лікарськими властивостями володіють не тільки ягоди, а й листя, гілки, кора, квіти. Прийом відварів і настоїв з них рекомендується до їжі по столовій ложці, якщо не вказана інша доза. До наступного дня приготовані відвари можна зберігати в холодильнику, надалі зберігання зменшує лікувальні властивості.
Про корисні властивості жимолості їстівної можна навести наступні факти:
1) Чашка ягід (свіжих або заморожених) – денна норма вітамінів B і заліза;
2) Пектин і антоціани – антиоксиданти, що не дозволяють клітинам старіти і перероджуватися. Для прояву цих корисних властивостей жимолості необхідно протягом 20 днів щодня з’їдати по 100 г свіжих ягід.

Невеличке деревце або кущ висотою від 1,5 до 2,5 м – належить до сімейства лохів, найближчий родич обліпихи, проте сильно відрізняється від неї і за зовнішнім виглядом, і за смаком, і за властивостями. Гумі вирощують в якості ягідної плодоносної і високоурожайної, а також в якості красивої декоративної садової рослини. Ягода поширена в основному на сході – її місця проживання це Сахалін, Далекий Схід, Японія, Китай, Північна Корея.На відміну від обліпихи рослина гумі однодомна і колючок має мало. Грунти любить легкі, супіщані, стійка до хвороб і шкідників.Гумі частіше називають «чудо-ягодою» або «сахалінською обліпихою». В Україні набув поширення з 1960-х рр. в аматорській культурі.
Гумі декоративне в усі пори року, і часто під зиму йде з неопалим листям. Гілки рослини світло-коричневі з глянцевою кіркою. Листя досить великі, щільні, яскраво-зелені, зі зворотної сторони мають сріблясто-металевий блиск, як і у лоха сріблястого. Генеративні бруньки повністю формуються вже в перший рік закладки. Рослина має дуже короткий період спокою, всього 30 днів, після чого готова відновити вегетацію. Коріння своїми клубеньками здатні накопичувати атмосферний азот. На відміну від шнуровидних коренів обліпихи у гумі вони дрібні, мочкуваті (нащадків не дають), поширюються ширше крони.

Квітки гумі світло-кремові, трубчасті, висячі, ароматні, двостатеві, добре запилюються комахами. У плодоношення рослина вступає на 5-й рік. Плід – псевдомономірна кістянка тупоциліндричної форми 1,5-1,8 см завдовжки і 0,9-1,4 см в діаметрі. Маса плоду – 0,7-2,1 м У міру дозрівання його забарвлення змінюється – від зеленого до жовтого і червоного. Перезрілі плоди стають темно-червоними. М’якоть стиглих – прозора, соковита, ніжна, кисло-солодкого смаку, але з легкою терпкістю. Розмножується гумі насінням, живцями і відведеннями.
Склад і корисні властивості гумі
Ягода володіє багатим хімічним складом, що включає безліч біологічно-активних речовин. До складу гумі входять атонціди, дубильні речовини, харчові волокна, містить 17 амінокислот (7 з яких не замінні для людини), флавоноїди, вітаміни і мінерали. У ягодах дуже високий вміст вітаміну С – більше ніж у цитрусових і навіть більше, ніж в чорній смородині – справжнього рекордсмена за вмістом аскорбінової кислоти. Вітаміни містяться не тільки в ягодах (плодах рослини), але так само і в листі. Особливо багато аскорбінової кислоти в листках (в липні) – до 251 мг /%, а в квітках – до 153 мг /% їх сушать і заварюють, як чай.

Які лікувальні властивості гумі?
Вживання ягід в їжу насичує організм вітамінами і мінералами, допомагає при шлунково-кишкових розладах, стимулює кровообіг, має загальнозміцнюючу і тонізуючу дію.
Користь гумі незамінна для садової ділянки в цілому – вона є грунтопокращуючою рослиною, а стовбур і листя мають фітонцидні властивості. У період цвітіння чагарник служить відмінним медоносом – жовті квіти з ніжним солодкуватим ароматом приваблюють бджіл. Ягоди гумі користуються великою популярністю – їх смак одночасно нагадує вишню, яблуко і ананас
Протипоказання до вживання гумі.
Ягоди гумі не варто вживати лише в разі індивідуальної непереносимості. Інших серйозних протипоказань не виявлено (правда при цукровому діабеті обмежити їх споживання все ж варто). Гумі поки не відноситься до розряду звичних і популярних в нашому регіоні рослин, але поступово ситуація змінюється. Декоративний чагарник все частіше стає прикрасою наших садів.
Застосування в кулінарії
Незважаючи на те, що корисні властивості гумі особливо добре проявляються у свіжому вигляді, вони використовуються для заготовок на зиму: в компотах, варення, джем, сиропах, начинці для випічки і кондитерських виробів. З ягід виходять прекрасні кисло-солодкі соуси до м’яса. Гумі часто використовується в азіатській кухні – корейській, японській, китайській, для приготування екзотичних соусів, гарнірів і напоїв.

Невисоке струнке пальмоподібне дерево з тонким, позбавленим гілок стовбуром висотою 5-10 метрів. Листя великі, 50-70 сантиметрів в діаметрі, пальчасто-розсічені, на довгих черешках. Квітки розвиваються в пазухах листків, перетворюючись на великі плоди, діаметром 10-30 см і довжиною 15-45 см. Дозрілі плоди м’які і мають колір від бурштинового до жовтого.
Всі частини рослини містять молочний сік
Батьківщиною папайї (динного дерева) вважаються Південна Мексика і Центральна Америка, де вона плодоносить протягом року. Цей фрукт, швидше за все, виник в результаті схрещення декількох сортів плодових дерев. На вигляд він дуже привабливий, великого розміру, витягнутої форми і жовто-зеленого забарвлення. М’якоть папайї помаранчева, місцями спостерігаються червоні вкраплення. Смак у даного фрукта не надто виразний, але приємний, м’якоть солодка і соковита.
Купуючи папайю, потрібно віддавати перевагу рівномірно забарвленим плодам жовтого кольору. Фрукт від натискання пальцем повинен кілька проминатися.

Що містить папайя?
Папайю не просто так назвали динним деревом. Хімічний склад цього фрукта майже такий же, як і у дині.
Плоди папайї досить корисні для людського організму, оскільки вони містять велику кількість вітамінів A (2,02 мг%), C (46 мг%), B1, B2, B5, D. Також в даному фрукті багато магнію, кальцію, калію, натрію і фосфору.
Вміст хімічних елементів у плоді залежить від того, до якого сорту він належить, і в яких умовах його ростили.
Кількість води може доходити до 85-88%, цукрів (моносахаров, фруктози і глюкози) – 8-12%. Кислот може міститися 1,6-1,4%, білки складають 0,4-0,7%, а зольні елементи – 0,5-0,9%.
У цьому фрукті знаходяться анаболічні речовини. Їх функції – кальцифікувати тканину кісток і активізувати вироблення організмом білка.
До того ж, папайя – джерело папаїну (клас гидролаз) – ферменту, який діє так само, як і шлунковий сік. Папаїн можна знайти у всіх частинах папайї: в самому плоді, листках і стеблах. Більше, ніж де-небудь цього ферменту міститься в корі зелених плодів. З надрізу на незрілому фрукті відразу з’являється білувата молочного кольору рідина, яка під впливом повітря поступово стає густою. Цей свіжий сік, крім папаїну, містить ще й дуже отруйні речовини. Чим стигліше плід, тим менше він буде містити отрути, а рідина, що виділяється, з білої поступово перетвориться на прозору.
Наприклад, на Цейлоні і в деяких інших місцях всерйоз налагоджено виробництво папаїну. Тут ростуть цілі сади динних дерев. Папаїн на світовому ринку на сьогоднішній день користується широким попитом.
Корисні властивості папайї
По-перше, вона є цінним дієтичним продуктом.
Дія папаїну ідентично функції шлункового соку, з його допомогою розчиняються білки, розм’якшується найбільш жорстке м’ясо. Ось чому цей фермент так часто додають в суп або жарке.
Папаїн застосовують також і в медицині. Його рекомендують вживати людям, страждаючим гастритом. Як зовнішній засіб використовується під час лікування тромбозів і опіків.
Він міститься в косметичних засобах, призначених для усунення веснянок і різного роду пігментних плям, а також у косметичних препаратах, за допомогою яких зміцнюють волосся. Ферменти папайї роблять шкіру гладкою, сприяють її глибокому очищенню.
Ще стародавні індійці визначили, що папаїн зцілює захворювання шкіри, допомагає боротися з запорами, виганяє глисти та інших паразитів.
У державах, де займаються вирощуванням папайї, висушують молочну рідину плода, щоб надалі використовувати її для лікування шлунково-кишкових недуг і екземи. До того ж, листя динного дерева застосовуються і під час прання білизни.
У папайї багато лугу, тому її радять вживати людям з підвищеною кислотністю шлунка, при грижі і тим, кого часто мучить печія. Луг нейтралізує надлишок кислоти в шлунку.
Плоди динного дерева багаті на пектин, також в них міститься багато органічних кислот. У тих, хто систематично ласує цим красивим фруктом, травний процес ніколи не дає збоїв.
Папайя містить чимало вітаміну А, який благотворно впливає на стан шкірного покриву, роблячи його більш еластичним, ніжним, але в той же час і пружним.
Дамам рекомендується вживати цей екзотичний фрукт незадовго до початку менструації (4 дні): завдяки великій кількості заліза можна легше перенести постменструальний синдром.
Вже доведено, що плід папайї і кора самого дерева містять певні ферменти, вплив яких на ракові клітини інший раз навіть сильніше, ніж при вживанні лікарських препаратів під час курсу хіміотерапії.
У цьому фрукті зовсім мало калорій: на 100 г папайї припадає 40 калорій. Проте, не дивлячись на цей факт, даний плід досить ситний. Папайя – відмінний дієтичний продукт.
Плоди динного дерева сприяють нормалізації рівня цукру в крові, при їх вживанні краще працює печінка.
Бажано вживати папайю тим, хто страждає на виразку, коліт і бронхіальну астму.
Сік папайї допоможе при недугах хребта, оскільки в ньому є фермент відновлюючий тканини, яка з’єднує міжхребцеві диски.
Щоб вплив ферментів на організм було якомога ефективнішим, бажано вживати плоди натщесерце і свіжими. М’якоть слід очистити заздалегідь від дрібного насіння. Добре б перед вживанням ретельно полити апетитні, м’ясисті плоди папайї лимонним соком. Сушені фрукти приносять не менше користі організму, ніж свіжі, оскільки в них зберігаються всі вітаміни і органічні речовини. До того ж, сушена папайя не менше смачна, ніж свіжа.
Екзотична папайя: вживання
З цих плодів виходить відмінна закуска. Поєднується даний плід з потертим пармезаном. Перед вживанням екзотичної папайї її можна полити соком лимона або лайма. Свіжий фрукт ділять навпіл, знімають шкірку, вичищають насіння. М’якоть ріжуть шматочками або скибочками.
Якщо зберігати плоди динного дерева разом з бананами, то останні зріють швидше.
Не секрет, що папайя благотворно впливає на дерму, омолоджуючи її. Цьому сприяє наявність в плодах солей магнію і вітаміну А. Тим, хто регулярно вживає папайю, передчасна поява зморшок і старіння не загрожують. Серед жінок Латинської Америки вельми популярна антивікова маска з папайї. Її можна зробити і самостійно. Натерту м’якоть плоду динного дерева потрібно накласти на шкіру обличчя і шиї.

Вирощування папайї:

Посадка
Папайя росте досить швидко, так що будьте готові до того, що її потрібно буде пересаджувати в горщики більшого розміру кілька разів. Пересадку проводять дуже акуратно, не зачіпаючи коріння, інакше рослина просто загине.
Грунт для гарного росту ягоди повинен бути добре насиченим органічними та поживними речовинами, періодично папайю «підгодовують», додаючи спеціальний вітамінний склад.
Світло
Тропічна рослина дуже любить світло. Тому найкраще вона почуває себе на підвіконні з сонячної сторони квартири. Влітку папайю вартує «поселити» на балконі, а взимку забезпечити додатковим освітленням. Для цього над підвіконням досить встановити одну лампу денного світла.
Температура
Дуже негативно ставиться кімнатна папайя до різких коливань температури і протягам. Щоб забезпечити її активне зростання в приміщенні потрібно підтримувати температуру не нижче 23 ° С і не вище 31 ° С, це може негативно позначитися на її плодоносінні. Плоди зав’язуються в пазухах листків, по одному (іноді по два) на лист.
Вологість
Тропіки та субтропіки відрізняються підвищеною вологістю повітря. Точно такі ж умови і потрібно створити папайї, щоб вона не відчувала дискомфорту. Для цього щодня обприскуйте її з пульверизатора, а біля неї поставте банку з водою. Ще один варіант – помістити горщик з рослиною в піддон з зволоженим керамзитом.
Полив
Папайя вимагає постійного помірного поливу. Визначити, коли вона вже «хоче пити», можна по підсушеною верхньою частиною грунту в горщику. Земля не повинна бути постійно сирою, перезволоження призведе до загибелі рослини.
Поливати папайю потрібно теплою водою, температурою близько 30 ° С. Вода обов’язково повинна відстоюватися не менше доби, жорстка вода завдасть ніжній рослині непоправної шкоди.
Підживлення
Підживлювати землю необхідно приблизно 2 рази на місяць. Навесні краще використовувати підгодівлю аміачною селітрою, в інші сезони – суперфосфат і нітроамофоску. Їх потрібно чергувати з органічної підгодівлею, остання навіть краще, ніж мінеральні добрива.
Пересадка
Так як папайя відрізняється бурхливим зростанням, то пересаджувати її доведеться часто. У перший рік її життя до трьох разів, до 4-х років – один раз на рік, далі – один раз на 2-3 роки.
Ємність для пересадки повинна бути досить широка і неглибока, діаметр її з кожною новою пересадкою повинен збільшуватися на 5-7 сантиметрів. На дні горщика обов’язково повинен бути шар дренажу в кілька сантиметрів.
Чим може захворіти
На папайю може напасти попелиця або павутинний кліщ, а в холодну пору року листя можуть покриватися борошнистою росою. Для боротьби з ними використовують мідний купорос або колоїдну сірку.
Висновок
Папайя є одним з найпростіших у вирощуванні екзотичних рослин в домашніх умовах. І вже через рік ви отримаєте гарне, екзотичне дерево і зможете насолоджуватися його смачними плодами щорічно. Тропіки в будинку – це реально, спробуйте!

Ірга дуже декоративна, прикрашена навесні численними суцвіттями, квітки дрібні білі або кремові без запаху, листя округле або овальне, зверху темно-зелене, знизу світло-зелене, до осені стає темно-червоним. Щоліта гілки ірги буквально всипані синювато-чорними або червонувато-фіолетовими плодами з сизим нальотом, солодкими на смак.
З більш ніж 21 видів найбільш поширена ірга круглолиста, або ірга звичайна.

Історія та поширення
Батьківщиною ірги вважається Канада, а ірга круглолиста веде свій рід з Малої Азії, звідки вона спочатку перебралася до Сибіру, а потім вже в Європу. Ірга поширена в помірному поясі Північної півкулі: Північній Америці, Північній Африці, Центральній і Південній Європі, на Кавказі, в Криму.
Склад
Всі частини рослини містять безліч корисних біологічно активних речовин. Плоди ірги багаті вітамінами групи В, Р, С, каротином, цукрами, органічними кислотами, флавоноїдами, дубильними і фарбувальними речовинами, мікроелементами, клітковиною, пектинами. Насіння містить жирну олію. У корі і листі виявлені дубильні речовини.
Застосування
Плоди ірги використовуються в лікувальному і дієтичному харчуванні.Її вживають у свіжому вигляді, сушать, заморожують, варять варення, компот. Сушені ягоди часто називають північними родзинками. Раніше їх називали коринкою і використовували як начинку для кондитерських виробів. Порошок з висушених плодів ірги можна додати в соус – це додасть йому пікантність.
З свіжозібраних ягід сік вичавити не вдасться; для цього необхідно витримати плоди протягом 7-10 днів у сухому місці.
З плодів ірги виходить смачне і цілюща вино. Наприклад, у США з XVIII століття садять великі плантації ірги для виноробства.

Корисні властивості
Як і всі ягоди синього кольору, ірга багата речовинами з вітамінною активністю, тому її вживання корисно при ламкості судин, атеросклерозі, авітамінозах, серцево-судинних і шлунково-кишкових захворюваннях. Ірга також корисна для попередження інфаркту міокарда і варикозного розширення вен.
У вигляді в’яжучих відварів плоди ірги використовуються при запаленнях шлунково-кишкового тракту.
Настій з квіток ірги приймають при гіпертонічній хворобі та серцевої недостатності, це одне з кращих кардіотонічних і гіпотензивних засобів.
Відвар кори ірги застосовується як зовнішній засіб для загоєння ран, а також для полоскання рота при пародонтозі, особливо у хворих на цукровий діабет. Крім цього, відвар кори ірги застосовується для полоскання при ГРЗ, ангіні, стоматологічних захворюваннях, а також для лікування пролежнів, опіків і ран.
Корисна ірга і для перистальтики кишечника, особливо, якщо з цим виникають періодичні проблеми. Вміщені в ягодах пектини нормалізують травний процес, допомагаючи вирішити питання порушення нормального стільця.
Бореться ірга і з таким захворюванням, як недокрів’я, і може стати незамінним помічником в лікуванні варикозного розширення вен.
У людей, що вживають іргу, поліпшується сон, зір а зокрема вона може запобігти розвитку катаракти.
Сік ягід відмінно пом’якшує запалене горло, усуваючи симптоми ангіни.
Користь ірги неоціненна в умовах великих міст, де екологічна обстановка дуже складна, її ягоди допомагають вивести з організму радіоактивні речовини і важкі метали.
Допоможе і в період сезонної епідемії грипу, зміцнивши імунну систему організму. Якщо ви втомилися на роботі, чашка чаю з варенням з ірги допоможе розслабитися і відновить вашу душевну рівновагу.
Також цю ягоду лікарі рекомендують вживати при посилених розумових навантаженнях, при активній роботі, а також при стресовому стані і безсонні. Лікувальними властивостями володіють не тільки сині ягоди ірги, але також листочки рослини.
Додані в звичайний чай листочки ірги наповнять його вітамінами. Їх можна вживати як в свіжому вигляді, так і в засушеному, цілющі властивості від цього не губляться.
Завдяки тому, що при заморожуванні ягоди залишаються такими ж корисними, з них часто готують компоти і киселі.
У кулінарії часто можна зустріти джеми і желе з ірги насиченого синього кольору, що дуже оригінально виглядає на тортах та інших десертах. Ірга має невисоку калорійність, тому не варто побоюватися її вживати тим, хто стежить за своєю вагою.
Калорійність ірги – 45 ккал
Протипоказання
Ірга має заспокійливі властивості, тому краще вживати її ввечері, але зранку пити компот з ірги тим, хто сідає за кермо, не слід.
Крім того, деякі можуть сплутати іргу з жостером, препарати якого можна використовувати лише після року зберігання.
Ірга в саду
Ірга воліє відкрите місце, хоча мириться і з невеликим затіненням. Однак багаті врожаї ягід виходять, безумовно, саме при яскравому освітленні рослини.
Плоди приваблюють не тільки людей, але й різноманітних птахів.
Ірзі не страшні не тільки морозні зими, але і сильні весняні заморозки (до -6 … -7 градусів). Особливо для регіонів з суворим кліматом пізнє цвітіння ірги доводиться дуже до речі.
Ірга майже не вимагає догляду, тому ця рослина як ніяка інша серед листяних деревних порід підходить для «ледачого» дачника.
Щоб легко було збирати врожай ягід, за допомогою регулярної стрижки й обрізки проріджуйте густоту рослини і підтримуйте висоту деревця ірги не більше 2 м. Звертайте увагу на річні прирости, так як саме на них ірга і плодоносить. Як тільки річний приріст стане менше 10 см – це сигнал до обов’язкової обрізки, інакше залишитеся без врожаю.
Навіть у випадку омоложуючої кардинальної обрізки «на пень» ірга потім відростає дуже швидко.
І ще – регулярно видаляйте навколо ірги кореневу поросль.
Розмножити іргу вегетативно можна різними способами (діленням куща, кореневими нащадками, відведеннями, зеленими живцями), але найпродуктивніший і легкий спосіб насіннєвий.
Насіння ірги зберігаються 2 роки, але краще сіяти їх свіжозібраними – наприкінці літа відразу ж після збору і обробки плодів, на глибину 1- 1,5 см. Для весняного посіву потрібна тривала холодна стратифікація насіння ірги з осені.
Ірга є надійним підщепом для щеплення живців груш і яблунь, що особливо важливо для садівників в регіонах з суворою зимою, забезпечуючи значні переваги.
По-перше, виграш у часі, – оскільки прищеплена на ірзі груша раніше вступає в плодоношення.
По-друге, пагони ірги добре гнуться (привиту грушу можна пригнути восени і таким чином зберегти від сильних морозів).

Акебія родом з Японії, також зустрічається в Китаї та Кореї. Рослина дуже декоративна, за що любима багатьма квітникарями. Легкі, мереживні листя розташовуються на гладких, довгих стеблах. Кожен лист має від трьох до п’яти лопатей, і за своїм виглядом дуже нагадує листя шефлери. Колір варіюється від салатового до насиченого темно-зеленого. Стебла Акебії дуже гнучкі і легкі, що дозволяє розміщувати їх навіть на м’яких опорах. Наприклад, для цього можна використовувати міцну мотузку або сітку, по якій Акебія дуже швидко розростеться. Висота дорослої рослини в природних умовах досягає десяти метрів, а при квартирному вирощуванні зазвичай залишається в межах чотирьох метрів. Жіночі квітки рослини мають ніжне, коричнево-рожеве забарвлення, а чоловічі практично повністю рожеві.

На одній рослині можуть перебувати квітки обох статей. Як правило, вони об’єднані у великі, гроздеподібні суцвіття. Як жіночі, так і чоловічі квітки Акебії розташовуються на одному квітконосі, причому жіночі розміщені ближче до основи суцвіття, а більш дрібні чоловічі – до закінчення. Від квіток виходить ледве вловимий, пряний запах шоколаду, завдяки цьому Акебія називають шоколадною ліаною. Цвітіння Акебії починається в середині весни і може тривати протягом усього літа. У квартирі цвітіння можна підтримувати цілий рік. На початку жовтня на місці запліднених квіток дозрівають великі, бузкові плоди, м’якоть яких їстівна і за смаком нагадує малину. На батьківщині Акебії бруньки і квітки висушують і використовують для приготування тонізуючого чаю. З висушеного листя виходить запашна приправа для м’ясних і рибних страв.
Акебія добре росте в будь-яких умовах, але найкраще їй підходить місце в легкій півтіні. Тривала дія пекучих променів сонця може привести до висихання деякого листя. У глибокій тіні рослина може не зацвісти. Влітку можна винести Акебію на балкон, де вона швидко розростеться і створить відчуття присутності в затишній зеленій альтанці. Акебія дуже зимостійка, здатна перезимувати навіть у відкритому грунті, так що додаткових складнощів із зимівлею в квартирі не виникає. Наприкінці осені можна зробити обрізку зайвих пагонів, щоб трохи зменшити довжину основних стебел.
Грунт для Акебії повинен бути легким і родючим. Оптимальним варіантом стане суміш з двох частин землі дернової, по одній частині торф’яної і листової, і половині частини дрібного піску. PH грунту повинен бути нейтральним.
У теплу пору року поливати Акебію потрібно регулярно і рясно. Але не слід допускати затоплення коренів, досить підтримувати грунт в горщику вологим. Не зайвим буде і обприскування, для якого краще застосовувати м’яку воду. Взимку полив поступово скорочують і доводять до необхідного мінімуму. У кожному разі, взимку поливати Акебію в тиждень частіше одного разу не слід. У період активного росту можна підгодовувати рослину кілька разів на місяць.
Акебія добре росте і без пересадки, але в квартирних умовах краще все ж пересадити її на початку весни. Горщик має бути глибокими і важкими, щоб рослина своєю вагою не могла його перевернути. Підійдуть і звичайні дерев’яні діжки, тільки потрібно подбати про те, щоб в них були спеціальні отвори для відтоку зайвої рідини.
Розмножувати Акебію можна насінням, живцями і молодими відводками. Найбільш легким способом є розмноження шляхом відділення відводків від коріння. Проводити ці дії краще на самому початку весни. Напіводерев’янілі живці відділяють від рослини на початку осені. Насіння бажано висівати відразу після дозрівання. Маленькі насіння поміщають в легкому живильному грунті і відправляють контейнер в холодне місце, з температурою повітря не вище п’ятнадцяти градусів. Молоді сходи повинні з’явитися протягом дев’яноста днів.

Запашна, темно – синя з нальотом з блакитного пилку ягода лохина є найближчою родичкою чорниці. Лохина і чорниця відрізняються розмірами і формою кущів і плодів. Кущ чорниці низькорослий, не перевищує і 30 см.

А як виглядає лохина її кущі і суцвіття? Кущі лохини в дикій природі мають висоту від півметра до метра, з коричневою корою з сіруватим відтінком.
Лохина це багаторічна рослина, що живуте до ста років. У дикій природі плодоносити вона починає в 11-18 років. Листя лохини до трьох сантиметрів завдовжки і до двох з половиною сантиметрів шириною. Вони мають короткі черешки і яйцеподібну форму. У листя лохини колір зелений з блакитним відтінком. Знизу вони більш бліді з яскраво вираженими прожилками і покриті восковим нальотом.
Суцвіття лохини, які мають форму латаття, по довжині досягають шести сантиметрів. Розташовуються квіти у верхній частині торішніх пагонів, по дві – три штуки на навпроти. Розфарбовані суцвіття лохини досить непоказно. Вони мають білий або блідо-рожевий відтінок.
Менш щільна, ніж чорниця довгаста ягода лохини володіє більш великими плодами, що досягають в діаметрі півтора сантиметрів. Її м’якоть набуває зеленуватий відтінок і водянисту консистенцію.
Як росте лохина і де її можна знайти. Ареал зростання лохини, вельми, широкий. У цьому головна відмінність чорниці від лохини. Якщо чорницю можна зустріти тільки в соснових лісах, то лохина росте і в середній смузі Росії, і в тундрі. Прекрасно себе почуває лохина і в гірських масивах Кавказу та Алтаю, і на заболоченій місцевості. Відшукати її можна в кедрових лісах і на бідних, кислих грунтах. Висотна місцевість далекого Сходу, що досягає трьох тисяч метрів над морським рівнем, теж не є перешкодою для зростання цієї дивної рослини. Поширена лохина на Уралі і в Сибіру. Найкраще лохина росте на сухих, добре освітлених ділянках.
Особливості репутації лохини
До лохини приклеїлося багато образливих прізвиськ. Це і гонобобель, і дурниха, і пьяничка або водопьянка, а, так само, інші жахливі назви. В дурній репутації лохини винне багно, яке дуже часто росте разом з плодоносними ягідними кущами. Вміщені в багно ефірні масла викликають головні болі, запаморочення, а випадково потрапивше разом з ягодами лохини листя цієї отруйної рослини можуть призвести до отруєння.

На півночі, де спостерігається істотна нестача вітамінів, лохина стала незамінним доповненням в меню місцевих жителів. Північні народності здавна збирали лохину і використовували її в кулінарії та лікуванні багатьох хвороб. Для лохини на півночі не знайшлося образливих прізвиськ. Ставлення до неї північного населення дуже поважне. Тут її називали ніжною або м’якою через її природні особливості. Збирати і зберігати лохину дуже складно, так як ця ягода дуже ніжна і швидко втрачає свій товарний вигляд.
Збір лохини відбувається наприкінці літа. Ягоди, які легко травмуються, вимагають особливого ставлення. Для плодів виготовляються спеціальні невеликі коробочки. Вміщена туди лохина не мнеться і зберігає привабливий зовнішній вигляд.

Корисні якості лохини
Лохина: чим вона корисна? На дане питання відповідають цінні для людського організму речовини, які входять до складу цієї дивовижної ягоди. Містить лохина вітаміни, благотворно впливаючі на організм людини. Це велика кількість вітаміну А, В1, В2 і РР вітаміни, а вітаміну С в лохині набагато більше, ніж в чорній смородині. Завдяки такій кількості вітамінів, користь лохини для розвитку дитячого організму очевидна.
До складу ягід лохини входить майже 90% води, 8% цукру, білки і органічні кислоти займають близько 2,5%. Інше це дубильні і фарбувальні речовини. Також лохина містить пектинові речовини, які використовуються для виведення радіоактивних елементів, таких, як стронцій і кобальт.
Наявність в ягоді вітаміну К сприяє зміцненню кісток, зубів і покращує кровообіг. Лохина + корисні властивості, якими вона володіє, активно впливають на роботу щитовидної залози і допомагають вирішити проблеми з функціонуванням інших залоз внутрішньої секреції. Виходячи з вищесказаного, випливає, що лохина при вагітності допоможе жінці зберегти своє здоров’я і дозволить їй народити здорового повноцінного малюка.
Використання лохини для лікування
Плоди лохини застосовуються для лікування серцево-судинних недуг, хвороб кишечника і при порушеннях роботи травного тракту. Регулярне вживання лохини і продуктів на її основі зміцнює стінки кровоносних судин і благотворно впливає на нервову систему.
Свіжі ягоди лохини зміцнять імунітет при частих простудних захворюваннях. Вони допоможуть знизити температуру і вилікувати такі захворювання, як бронхіт, грип і навіть запалення легенів. Вживання плодів лохини допоможе відновитися після тривалої хвороби.
Під час нападів лихоманки добре пити відвар із плодів або сік лохини. Дві столові ложки соку, прийняті хворим лихоманкою три-чотири рази протягом доби, полегшать його страждання. Допоможе сік лохини і хворим на цукровий діабет. Його застосування значно посилить дію медичних препаратів, що зменшують рівень цукру в крові. Сік лохини володіє потужними антиоксидантними властивостями і містить велику кількість речовин, що мають протизапальну дію.
Має лохина властивості антибактеріальні. Це активно використовується при лікуванні такої хвороби, як дизентерія. Вживання плодів у свіжому вигляді допоможе відновити порушений обмін речовин. Магній, що входить до складу ягід, робить лохину заспокійливим засобом. Допоможе вона і при безсонні.
Листя лохини застосовуються в сучасній і народній медицині нарівні з її плодами. Вони входять в різні лікувальні трав’яні збори і використовуються для лікування кардіологічних захворювань, цукрового діабету. Застосовують їх при гіпертонії і запорах. Листя лохини затребувані і при консервуванні. Вони знижують зростання молочнокислих бактерій і виконують роль консерванту.
Поряд з чорницею лохина корисна всім у кого виникають проблеми із зором. Її ягоди містять каротеноіди, які допоможуть вирішити це завдання і значно поліпшити зір.
Вживання ягід лохини сумісно з будь дієтою. Людям, які прагнуть схуднути, буде дуже корисна лохина – калорійність її дуже незначна, а також вона славиться здатністю розщеплювати і спалювати жири. Тому вона входить до складу багатьох дієт.
Кулінарне застосування лохини
У кулінарії часто застосовується лохина – рецепт такого застосування не один і навіть не два, а багато більше. Варення з лохини дуже смачне, не кажучи вже про те, що воно зберігає багато корисних властивостей, притаманні цій ягоді. З лохини варять компоти, киселі. Готують різні муси і джеми. Існує рецепт приготування такого напою, як вино з лохини. З ягід роблять квас і всілякі десерти.
Використовують плоди і у випічці. В якості начинки лохина застосовувалася практично всіма народами, які проживають в ареалі її зростання. Пиріг з лохиною – досить поширена страва.
Сік лохини за змістом корисних речовин перевершує такі відомі соки, як гранатовий, яблучний і виноградний. Його вживання корисно і дорослим, і дітям.
Свіжі ягоди також не слід виключати з меню. Для дітей це приємний і смачний спосіб отримання необхідних організму вітамінів і мікроелементів.
Історія використання в кулінарії такої корисної ягоди як лохина + опис рецептів її приготування може зайняти не одну сторінку.
Які сорти лохини існують?
Лохина дика, яка росте в природі, носить назви «лохина звичайна» або «лохина болотна». Це природні сорти лохини, які ми збираємо в лісах і на болотах. Перші садові сорти лохини прибули в Європу в двадцятих роках минулого сторіччя з північноамериканського континенту. Ця лохина американська була висотою до двох – трьох метрів у висоту. Сьогодні існує безліч сортів лохини, культивованих в садах і городах.
На сьогоднішній день стала популярна садова лохина – сорти цих рослин вражають своєю різноманітністю. У холодних регіонах вирощують сорт, який отримав назву «канадська лохина». Це низькоросла морозостійка рослина з невеликими ягодами. Його невибагливість і смачні плоди завоювали серця садівників.
Ось ще деякі сорти лохини + опис їх якостей. До ранніх сортів відносяться лохина Дюк, Ерліблю, Стенлі. Їх ягоди визрівають вже в середині літа. До кінця липня з’являться ягоди у середньостиглих сортів. До таких відносяться лохина Патріот, Елізабет, Блюджей, а так само лохина Блюкроп. Останній сорт відомий своїми великими ягодами, що володіють приємним, солодким, злегка кислуватим, смаком. Урожай з пізніх сортів лохини збирають в кінці серпня і початку вересня. Це Айвенго, Еліот, Джерсі і лохина Блю.
Поширені також садові сорти: лохина Нортблю і лохина Торо. Серед новинок найбільш відома лохина вузьколиста. Цей перспективний сорт ягід почали культивувати в останні роки.
Для посадки лохини вибирають добре освітлене, тихе місце з пухким грунтом. Слід зазначити, що лохина любить кислі грунти, на нейтральних і лужних грунтах кущі ростуть погано і майже не плодоносять. Але якщо місце, яке обрали для рослини, задовольняє всім його потребам, воно довгі роки буде радувати вас прекрасними свіжими ягодами. Садова лохина плодоносить протягом тридцяти років.
Висаджувати кущі лохини необхідно з великою грудкою землі. Всі вересові, до яких і відноситься лохина, не мають кореневих волосків і живуть в симбіозі з грибами – сапрофіти, які переплітають коріння рослини. Тому кущі, посаджені з оголеними коренями, довго хворіють і можуть загинути.
Як зберігати лохину?
Ягоди лохини дуже ніжні і м’які. Пошкодити їх не складає труднощів. Тому, щоб зберегти ягоди в належному вигляді, потрібно докласти певних зусиль. Існує кілька способів, що дозволяють, заготовлювати плоди і зберегти всі їхні корисні якості.
Ніжні плоди можна заморозити. Лохина заморожена зберігає всі свої корисні властивості. З морожених ягід можна зварити кисіль або компот. Використовувати її для приготування мусів або як начинку для пирогів.
Ягоди лохини можна висушити. Сушена лохина і відвари з неї дуже корисні. Зберігати сушену ягоду слід в скляному або керамічному посуді зі щільною кришкою, місце зберігання повинно бути сухим і темним. Сушені ягоди, як і морожені, зберігають всі корисні властивості лохини і можуть активно застосовуватися при лікуванні різних недуг.
Існують і екзотичні способи зберігання плодів лохини. Так північні народи насипають ягоду в короби, виготовлені з берести, і заливають її риб’ячим жиром. Після чого, закопують короба в мох, антибактерицидні властивості якого широко відомі. Завдяки такому способу ягода не втрачає свого товарного вигляду.
Свіжу ягоду слід зберігати в прохолодному місці, добре підійде для цієї мети холодильник. Ємність для зберігання необхідно брати з щільною кришкою. Температура зберігання 0-5°С. Термін зберігання свіжої лохини – два тижні.
Який би спосіб зберігання ви не обрали, краще всього з’їсти лохину у свіжому вигляді. Тільки так можна отримати максимальну користь від цієї унікальної за своїми властивостями ягоди.
Лохина – це воістину цінна ягода. Вона корисна всім: і малим і старим. І неважливо зібрали ви її в лісі або виростили на своєму городі. Корисні властивості ягід допоможуть зберегти здоров’я і піднімуть ваш імунітет. Їжте її свіжою, заготовлюйте на зиму. Готуйте з неї смачні та корисні страви. Лікуйтеся і, звичайно ж, отримуйте задоволення від цієї унікальної і смачною ягоди.

Карамболь (карамбола) це чагарник або дерево родини Квасеницевих і відноситься до малайської флори. Даний фрукт має багато різних назв. Найбільш поширені: «старфрут», «зоряне яблуко», «карамболь», «п’ятий кут», «корнішон».
«Зоряне яблуко» зростає в країнах Азії, Полінезії, Африки, Америки. Також карамболь культивують в Гані, Індонезії, Індії, Малайзії, в штаті Флорида і на Гаваях (США) і в інших країнах де цей фрукт популярний так само, як у нас яблука чи груші крона, якого має густу округлу або сильно розгалужену форму. Рослина може досягати у висоту 5 м, росте повільно. Його пониклі гілки покриті вічнозеленим листям.
Листя темно-зелені, м’які, їх зовнішня частина гладка, а внутрішня – покрита білуватим пушком. Світлочутливе листя до ночі збирається разом. Дрібні квітки переважно пурпурно-червоного або рожевого кольору.

У країнах Європи карамбола також досить поширена і популярна завдяки своїй цікавій формі – в поперечному перерізі цей екзотичний жовто-зелений фрукт має форму зірки. «Зірчастий фрукт» – так ще часто називають карамболь. Через свою форму карамбола відмінно підходить для прикраси страв.
Плоди карамболи характеризуються легким пряним смаком. Вони соковиті, хрусткі і м’ясисті. Розмір плода варіюється від курячого яйця до апельсина і має характерну форму, схожу з ребристим дирижаблем, яка утворюється завдяки ребристим масивним наростам. Плоди в зрілому стані золотисто-жовтого або янтарно-жовтого кольору. Якщо плід розрізати впоперек, то на зрізі можна побачити п’ятикутну зірку, що дало йому чимало назв – зоряний плід, тропічні зірки і фрукт-зірка. Шкірка карамболи придатна для вживання в їжу, її м’якоть пряна і соковита. Плоди діляться на два види: солодкі і кисло-солодкі. Деякі сорти смаком нагадують виноград, яблука та сливи, а інші схожі з агрусом та ароматом сливи. Міцна соковита м’якоть карамболи гармонійно поєднує в собі смаки таких продуктів як огірок, яблуко і зелений агрус. У тропіках більшою цінністю володіють кислі плоди. Посилити смак карамболя можна, якщо відварити плід до м’якості в сиропі.
Карамболь має насіння сплюсненої, яйцевидної форми, світло-коричневого кольору і досягають в довжину 1,2 см.
Склад і калорійність
Калорійність 100 грамів карамболи складає всього близько 35 ккал. Плоди містять багато кальцію, натрію, фосфору, калію, магнію, заліза та інших мікроелементів. Також карамбола містить величезну кількість вітаміну С, тіамін, рибофлавін, пантотенову кислоту і бета-каротин. Про користь зоряного яблука для організму людини відомо мало, і в той же час склад плодів карамболи говорить сам за себе – це просто криниця мінералів, мікроелементів і вітамінів, які так необхідні для здоров’я.
Вітамін В1, або тіамін, сприяє нормальній роботі нервової системи. Так як в організмі відсутні запаси цієї речовини, то їх необхідно постійно поповнювати з їжею. Це особливо важливо для тих, хто любить шкідливу їжу (різні борошняні продукти, солодощі та ін.), Для дітей і жінок після 50 років. Якщо вітаміну В1 достатньо в організмі, то людина буде відчувати себе добре, значно менше втомлюватися, не буде так схильною до дратівливості і нервозності, буде бадьорою весь день. До того ж тіамін допомагає поліпшити апетит і роботу травного тракту.
Вітамін В2 (рибофлавін), допомагає регулювати в організмі роботу щитовидної залози, позитивно впливає на репродуктивну систему, а також бере участь в утворенні антитіл і еритроцитів. Цей вітамін впливає на стан шкіри, нігтів і волосся, підтримує їх здоровий вигляд.
Вітамін В5 бере участь у регулюванні обміну жирів, вуглеводів. Пантотенова кислота синтезує життєво важливі кислоти, гістамін, гемоглобін, холестерин. Крім того, кислота покращує стан гормонів наднирників і стимулює їх утворення. Відмінний спосіб профілактики артритів, хвороб серця, колітів, різних алергій – це нормальний рівень вітаміну В5 в організмі.
Не менш необхідні організму такі мінерали, як кальцій, фосфор, калій, магній та інші. Карамболь є чудовим способом доставити в організм величезну кількість вітамінів і мінералів, які необхідні для підтримки організму в здоровому стані.
У корінні, стеблах і листі карамболи знаходиться глютамінова кислота. Лікувальні властивості карамболи вивчені погано, але відомо, що народна медицина Азії в лікувальних цілях використовує квітки і листя цієї рослини.
Корисні властивості
У країнах Азії цей екзотичний фрукт в основному застосовують для лікування кольок, запорів, авітамінозу, головних болів, а також при слабкому імунітеті. Карамболь містить досить багато щавлевої кислоти. Вона дуже корисна для організму, тільки от людям із захворюваннями травного тракту або нирок краще обмежити вживання карамболи.
В Індії використовуються плоди карамболи як кровоспинний засіб при геморої, а проти лихоманки використовують сушені плоди або їх сік. Зацукровані консервовані плоди застосовують при діареї, для зменшення рівня жовчі і зняття похмільного синдрому.
Жителі острова Шрі-Ланки використовують карамболь для виведення плям з одягу. Крім того, з його допомогою навіть полірують латунь і мідь.
У Бразилії карамбола є засобом, використовуваним при лікуванні екземи і як сечогінне. Попереджають блювоту за допомогою відвару листя і плодів цієї рослини. Вгамувати головний біль можна, якщо прикласти до скронь листя карамболи. Подріблені пагони і листя ефективні при стригучому лишаї і вітряній віспі. Хорошим глистогінним засобом є квітки карамболя. В якості протиотрути при отруєннях застосовують корені, розтерті з цукром. Подрібнені насіння карамболи використовують для приготування відвару, який трохи п’янить, а так само сприяє утворенню грудного молока. Насіння, розтерті в порошок, добре заспокоюють при астмі і кольках.
Карамболь здатна вгамувати спрагу і знизити артеріальний тиск. Її можна використовувати як проносний засіб і для підвищення захисних функцій організму. Магній, що міститься в карамболь, дозволяє виводити з тканин людини надлишок рідини. Карамболь рекомендують вживати при авітамінозі. За допомогою соку цих плодів можна усунути похмілля. Крім того сік відмінно відбілює зубні протези. Для цих цілей потрібно просто помістити протези в сік на кілька годин. Занадто концентрований сік рекомендують на одну чверть розбавити дистильованою водою. Карамболь ефективний при кольках, лихоманці і головних болях.
Як правильно вибрати карамболь
У багатьох країнах південно-східної Азії місцеві жителі найбільше воліють ще незрілі, трохи кислі плоди, ребра яких чітко поділені. Тим, хто любить солодкі плоди, необхідно вибирати світло-жовті або зелено-жовті, які мають м’ясисті бічні ребра. Такі плоди карамболі мають зовсім невелику кислинку і запах, який нагадує жасмин.
Смак карамболи своєрідний і складно піддається опису. Деякі люди порівнюють смак цього «корнішона» з агрусом і огірком, деякі зі сливою і виноградом, а хтось взагалі відчуває яблуко або апельсин на смак. Тому краще всього спробувати цей екзотичний фрукт і знайти щось своє в його незвичайному смаку.
Тільки, на жаль, в більшості магазинів неможливо знайти карамболь, яка дозріла до кінця на дереві. У більшості випадків, як і багато інших тропічних фруктів, карамболь зривають ще незрілу, а дозріває вона по дорозі до нас.
Карамболь можна зберігати в холодильнику до трьох тижнів.
Як їдять і готують карамболь
В основному карамболь використовують для прикраси різних страв: салатів, морозива або коктейлів. Крім того, він дуже смачний в сирому вигляді. Але це не всі переваги цього екзотичного фрукту. У багатьох країнах карамболь використовують для приготування різноманітних страв. Навіть найпростішій і звичайній їжі даний фрукт може додати неповторний аромат і смак. На Шрі-Ланці карамболь вживають у їжу разом з шкіркою, в сирому вигляді. Жителі Китаю дуже люблять рибу з такими ось корнішонами. На Гавайських островах готують смачний щербет, змішуючи при цьому сік лимона, карамболі і желатин. Також сік цього фрукта можна додавати при приготуванні коктейлів або змішувати з іншими соками (ананасовим, апельсиновим або манго).
Крім того, можна приготувати соус з карамболи, який підійде до м’яса. Для цього необхідно змішати дрібно нарізані «корнішони» разом з селерою, хроном, різними спеціями і оцтом. Або можна навіть перекладати шматочки тушкованого м’яса невеликими тонкими шматочками цього фрукту. Карамболь додасть цікавий смак страви, а також прикрасить його.
Карамболь, яка ще не дозріла, використовується як овоч. Можна готувати рагу, маринувати або солити. З солодких плодів корнішонів роблять різноманітні пюре, желе, пудинги, соки та інші страви. У країнах Південної Азії їдять і квітки карамболи, додаючи їх у салат.
Шкода і протипоказання
Кислі сорти карамболи містять велику кількість щавлевої кислоти, тому такі плоди слід вживати з обережністю при ентероколіті, гастриті, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Надмірне вживання кислих сортів може спровокувати розвиток ниркової патології і порушення сольового обміну.

Янгмей – це оригінальна рослина, яка також претендує на звання одного з символів Китаю. Екзотичний південний фрукт називають також гірським персиком, китайською полуницею або китайською суницею, хоча до жодного з названих видів янгмей не має ніякого відношення. У науковому світі його називають «Восковніца червона» (лат. Myrica rubra). Янгмей являє собою деревну рослину сімейства Мірікових.
Він родом зі Східної Азії, де культивується вже більше двох тисяч років. Його зарості зустрічаються і в Японії, і в Лаосі, і в інших країнах цього регіону. Проте основним центром вирощування восковніци вже багато століть залишаються райони Китаю, з півдня прилеглі до великої ріки Янцзи. Янгмей – одна з важливих сільськогосподарських культур, які вирощуються в цих областях.

Ботанічні особливості рослини
Висота восковніци досягає 20 метрів. Кора дерева – гладка, сіруватого відтінку. Примітно, що коріння, для закріплення в грунті та забезпечення життєдіяльності рослини, досить заглиблене на 50-60 см. Янгмей дуже невибагливий до якості грунту та його хімічного складу. Він чудово відчуває себе там, де інші дерева вижити не в змозі. Єдина умова для активного і повноцінного розвитку дерева – достатня освітленість.
Головну цінність восковніци складають плоди, що представляють собою укладені в шорстку оболонку кульки діаметром до 2,3 см. Колір зовнішньої шкірки варіює від світло-червоного до майже фіолетового. У центрі ягоди заховано велике насіння, яке оточує соковита, ніжна, червона м’якоть. Смак ягоди своєрідний – в ньому чути вишневі, полуничні та ожинові нотки одночасно. Будучи досить солодким, янгмей має також терпкуватий і навіть злегка їдкий присмак.
Властивості і використання
Головним достоїнством плодів янгмею, який здавна використовується в народній медицині, є значна концентрація в них антиоксидантів і вітамінів (переважно групи В і С). Завдяки цьому китайська суниця надає не тільки загальнозміцнюючу дію, але і покращує обмін речовин людини, допомагає при недокрів’ї, склерозі, зниженому тонусі, м’язової дистрофії. Відзначений також закріплюючий, протизапальний і протимікробний ефект при вживанні ягід.
Зібрані плоди не можуть зберігатися тривалий час, тому їх експорт за межі району зростання майже не здійснюється. Однак крім вживання в свіжому вигляді, янгмей часто сушать, застосовують для приготування компотів, консервують, вичавлюють з нього сік, а також використовують у виноробстві.
Кору дерева застосовують у фармакології і в якості одного з компонентів барвників для тканин. Ці дерева нерідко висаджують у лісопаркових зонах в якості декоративних рослин.

Це плодова деревна рослина роду Chrysophyllum сімейства Сапотове висотою до 20 метрів. Кора рослини виділяє молочний сік. Батьківщиною рослини є Центральна Америка, але воно поширене в культурі по всій тропічній частині Південної Америки, а також у В’єтнамі, в Індії, в Індонезії, в Малайзії, в Танзанії і в Західній Африці. Цінується своїми плодами кулястої або яйцевидної форми, діаметром до 10 сантиметрів. Зверху фіолетово-коричнева або зелена шкірка, а всередині – соковита біла м’якоть, дуже солодка на смак. Усередині міститься до 8-ми темно-коричневих блискучих насіннин, що розташовуються в порожнинах, заповнених студенистою масою, яке при поперечному розрізуванні утворюють характерний зіркоподібний зріз. Але недостиглі плоди в’яжучі і тому неїстівні.

Ознакою дозрівання є поява зморшок на поверхні і розм’якшення. Найбільше за своїми смаковими якостями цінуються сорти з найменшою кількістю насіння і з порожніми осередками для них. Плоди готові до вживання як свіжому вигляді, так і в обробленому. З них віджимають сік, їх використовують для приготування компотів і десертів. Великою популярністю користується заморожена м’якоть, яка для багатьох є прекрасним замінником морозива. Шкірка містить гіркий молочний сік (як у кульбаби), тому неїстівна. Через це плоди розрізають упоперек, а потім ложкою вибирають м’якоть. Термін зберігання плодів – до 3 тижнів (в холодильнику). Для усунення гіркуватості зоряне яблуко воліють вживати в суміші з цитрусовими, манго або ананасами. Чим ближче до екватора, тим довше плодоносять рослини. На екваторі період плодоношення може бути цілорічним, в інших кліматичних зонах – з початку весни і до початку літа. Характерно, що після дозрівання плоди не опадаючи залишаються на гілках дерева, тому коли збирають урожай, їх акуратно зрізують разом з частиною гілки. Плоди дуже корисні завдяки високому вмісту фосфору, кальцію і заліза. В них багато вітаміну С, білку і амінокислот. Тому вони є прекрасним загальнозміцнюючим засобом, особливо рекомендуються при недокрів’ї і рясних місячних у жінок. М’якоть плодів також вживають для лікування простудних захворювань, особливо при ларингіті. Відвар зі шкірки плодів є хорошим відхаркувальним засобом. В силу низького вмісту глюкози, зоряне яблуко можна їсти діабетикам. Насіння подрібнюють і використовують як тонізуючий засіб. Висушений латекс є відмінним глистогінною засобом. Він також знайшов широке застосування в народній медицині як жарознижуючий, сечогінний і закріплюючий засіб при дизентерії. Незрілі плоди вживають для лікування кишкових розладів.
Калорійність: 67 кКал.
Енергетична цінність продукту: білки: 0.5 г., жири: 0.4 г.,Вуглеводи: 15.3 г.

Корпорація Microsoft відмовилася від подальшого розвитку одного з найстаріших і найвідоміших своїх брендів Internet Explorer для розроблюваних інтернет-браузерів.«Ми працюємо над питанням, як повинен називатися браузер в Windows 10. Internet Explorer залишиться, але у нас з’явиться новий браузер під кодовою назвою Project Spartan. Йому потрібно придумати ім’я », – на конференції Convergence заявив глава відділу маркетингу корпорації Кріс Капоссела, повідомляє Verge. Передбачається, що Project Spartan стане основним браузером в новій версії операційної системи від Microsoft, а Internet Explorer буде поставлятися в деяких модифікаціях Windows 10, але в основному для зворотної сумісності.Сама операційна система Windows 10 вийде влітку 2015 в 190 країнах на 111 мовах. Протягом першого року користувачі Windows 7 і 8.1 зможуть безкоштовно отримати нову версію. Вже зараз бета-версія Windows 10 доступна для скачування всім бажаючим. В даний час Internet Explorer, який випускається з 1995 року, є другим за популярністю браузером, займаючи п’яту частину ринку. На першому місці знаходиться Google Chrome.