Інформація 23.04.2018-2 | Щирець – старовинне мiстечко Львiвщини
Цікаві статті

Жимолость їстівна

Жимолость їстівна, корисні[...]

Гумі

Гумі, або Лох[...]

Папайя

Папайя (або хлібне[...]
Наша кнопка
Сайт Щирця
Допомога сайту
Календар свят і подій
Географія відвідувань
Курс валют
Загружается информеры для сайта от kurs.com.ua

534 Переглядів

В Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області тривають тренінги – навчання новацій податкового законодавства!

Починаючи з 2018 року авансові внески при виплаті дивідендів платники єдиного податку не сплачують

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.п.57.1 прим. 1.1 п.57.1 прим. 1 ст.57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.

Згідно з п.п.57.1 прим. 1. 2 п.57.1 прим. 1 ст.57 ПКУ у редакції, що діє з 01.01.2018, крім випадків, передбачених п.п.57.1 прим. 1. 3 п.57.1 прим. 1 ст.57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п.136.1 ст.136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п.136.1 ст.136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст.136 ПКУ.

Отже, починаючи з 01.01.2018, для платників єдиного податку (третьої та четвертої групи) відмінено обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску при виплаті дивідендів. Тобто, платники єдиного податку (третьої та четвертої групи) не нараховують та не сплачують до бюджету авансові внески з податку на прибуток при виплаті з 01.01.2018 дивідендів, в тому числі за результатами фінансово-господарської діяльності за періоди до 01.01.2018.

Касова книга в електронному вигляді: як її вести підприємству

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що згідно з п.41 розд. IV Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі – Положення №148), установи/підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів мають право вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, повинне забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги («Вкладний аркуш касової книги» та «Звіт касира»), які за формою і змістом повинні відтворювати форму та зміст касової книги в паперовому вигляді.

Відповідно до пп.5 та 6 Пояснення до заповнення додатка 5 до Положення №148 записи в касовій книзі здійснюються на підставі інформації з касових документів. Записи в касовій книзі здійснюються до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містять усі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги нумеруються автоматично в порядку зростання з початку року.

Під час складання електронного документа касової книги роздруковуються кожна з двох частин аркуша касової книги: «Вкладний аркуш касової книги» та «Звіт касира». Водночас:

1) у разі роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» у кінці місяця автоматично роздруковується загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року – їх загальна кількість за рік;

2) після роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» і «Звіту касира» касир перевіряє правильність складання цих документів, підписує їх і передає «Звіт касира» разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у «Вкладному аркуші касової книги»;

3) протягом року «Вкладний аркуш касової книги» зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) «Вкладний аркуш касової книги» формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера установи/підприємства – юридичної особи, а підшивки формуються в книгу;

4) після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях передається для зберігання відповідно до законодавства України.

Експорт машинобудівних товарів в ЄС. Чи діє безмитна торгівля?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що з 1 січня 2016 року набула чинності Угода про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України від 16.09.2014      №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами» (далі – Угода).

Відповідно до вимог пункту 1 статті 29 Глави 1 розділу ІV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку І-А до цієї Угоди.

Статтею 26 Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі – Протокол 1).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу 1 товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку до цього Протоколу;

або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, – декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Отже за умови підтвердження українського преференційного статусу походження машинобудівних товарів, діє безмитна торгівля в ЄС.

Чи включаються до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку суми від орендарів гарантійних внесків, які забезпечують виконання зобов’язань за договорами оренди?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що згідно з п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розд. XIV ПКУ (п.291.3 ст.291 ПКУ).

Доходом юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ (п.п.2 п.292.1 ст.292 ПКУ).

Підпунктом 5 п.292.11 ст.292 ПКУ визначено, що до складу доходу не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються, зокрема платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Таким чином, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи у разі отриманням коштів, які забезпечують виконання зобов’язань за договорами оренди (гарантійних внесків) від орендарів, включає такі суми до складу доходу податкового (звітного) періоду у якому вони були отримані.

При цьому після закінчення дії договору оренди при поверненні гарантійного внеску, у платника єдиного податку не має підстав зменшити свій дохід, оскільки такі суми коштів не є авансом або передоплатою за товари (роботи, послуги).

Роз’яснення з цього приводу надано Державною фіскальною службою України в категорії 108.01.02 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (zir.sfs.gov.ua).

Декларацію подавати не потрібно, якщо продано один автомобіль чи мотоцикл

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи фізичною особою, яка у звітному (податковому) році отримала дохід від продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда не частіше одного разу на рік, Головне управління ДФС у Львівській області нагадує, що оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Згідно з п.п.164.2.4 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст.172 – 173 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна визначено ст. 173 ПКУ, відповідно до п.173.1 якої дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п.167.2 ст.167 ПКУ.

Як виняток із положень п.173.1 ст.173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (п.173.2 ст.173 ПКУ).

Відповідно до абзацу третього п.173.1 ст.173 ПКУ дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.

Таким чином, якщо фізична особа отримала дохід від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, то такий дохід відповідно до п.173.2 ст.173 ПКУ не оподатковується, тобто у фізичної особи не виникає обов’язку щодо сплати податку. Подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у такому випадку не потрібно.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник ПДВ до складання нового договору має право подати звітність у паперовій формі

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Платник податків здійснює формування та подання податкових документів засобами електронного зв’язку відповідно до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за №959/30827.

Водночас, п.49.4 ст.49 ПКУ визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» п.49.3 ст.49 ПКУ.

Стаціонарне джерело забруднення в оренді: хто є платником екологічного податку?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.п.240.1.1 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п.14.1.230 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п.п.242.1.1 п.242.1 ст.242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Враховуючи вищевикладене, платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар, під час провадження діяльності якого на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з перевезення вантажів замовнику – нерезиденту за межами митної території України

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що згідно з п.п.«б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

При цьому, відповідно до п.186.4 ст.186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у підпунктах 186.2 і 186.3 ст.186 ПКУ.

Тобто, місцем постачання послуг з перевезення вантажів є місце реєстрації постачальника.

Отже, якщо послуги з перевезення надаються перевізником – резидентом, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах (незалежно від того, замовнику – резиденту чи замовнику – нерезиденту надаються такі послуги).

Якщо послуги перевезення надаються перевізником – нерезидентом, який не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ (незалежно від того, замовнику – резиденту чи замовнику – нерезиденту надаються такі послуги).

Відповідно до п.п.«а» п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту.

Нульова ставка ПДВ, визначена п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПКУ, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Об’єкт житлової нерухомості перебуває у власності неповнолітньої особи: як сплатити податок на нерухомість?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що згідно із ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VIзі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкове/ податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухомість), обчисленого відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.267 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку на нерухомість – фізичній особі контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухомість сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст.6 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №294-III зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.99.2 cт.99 ПКУ грошові зобов’язання неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) неповнолітніх і неповнолітні у разі невиконання грошових зобов’язань неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу

Отже, обов’язок щодо сплати за неповнолітню особу податку на нерухомість виконують батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники).

Визначення загального обсягу операцій, які здійснює туристичний оператор, для реєстрації його платником ПДВ

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ), для визначення необхідності обов’язкової реєстрації та можливості добровільної реєстрації платником ПДВ потрібно враховувати значення терміну постачання товарів/послуг (п.п.14.1.185 та п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 розділу V ПКУ).

Згідно з розділами V та XX ПКУ до оподатковуваних ПДВ операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою та ставкою 7 відсотків ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.

Водночас, пунктами 207.2 – 207.5 ст.207 розділу V ПКУ визначено, що базою оподаткування ПДВ в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

Базою оподаткування ПДВ в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

Базою оподаткування туристичного оператора, який здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб’єктами туристичної діяльності, є винагорода, яка нараховується (виплачується) йому таким іноземним суб’єктом туристичної діяльності, в тому числі шляхом надання права самостійно утримувати належну такому туроператору суму винагороди із коштів, сплачених замовником (споживачем) туристичних послуг.

Враховуючи вищевикладене, при визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду для реєстрації платником ПДВ туристичного оператора приймається до уваги обсяг винагороди, отриманої туристичним оператором від операцій з постачання на території України туристичного продукту (туристичних послуг), а також (у разі наявності) загальний обсяг операцій з постачання товарів/послуг, база оподаткування яких визначається за загальновстановленими правилами.

Для отримання права на податковий кредит необхідно у податковій накладній вказувати усі обов’язкові реквізити

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі – ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник ПДВ зобов’язаний скласти ПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

У ПН зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити:

а) порядковий номер ПН;

б) дата складання ПН;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника ПДВ (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства – платника ПДВ стороною договору, у ПН, крім податкового номера платника ПДВ додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, – покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування ПДВ;

ж) ставка ПДВ та відповідна сума ПДВ в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг – код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Обставини, за яких може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків, визначені Податковим кодексом України

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Згідно з п.94.2 ст.94 ПКУ арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

¨ платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

¨ фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

¨ платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

¨ відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

¨ відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до ПКУ, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

¨ платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

¨ платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

¨ платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог ПКУ інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Податкова накладна складена помилково і відображена у декларації: дії платника ПДВ

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), якою, зокрема, визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника ПДВ на оплату товарів/послуг або дата отримання платником ПДВ товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПКУ не належать до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі – ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

Заповнення і подання податкової звітності з ПДВ здійснюються відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 №21 зі змінами (далі — Порядок №21)), згідно з п.6 розділу III якого дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника ПДВ.

Отже, якщо операція не була здійснена платником, то сума ПДВ, зазначена у ПН, складеній без факту здійснення господарської операції та зареєстрованій у ЄРПН, не підлягає відображенню в податковій декларації з ПДВ у складі податкового кредиту. У разі, якщо платником ПДВ було включено таку ПН до податкової декларації, то відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ такий платник повинен:

- подати нову декларацію з виправленими показниками з позначкою «Звітна нова» за такий самий звітний період, якщо не минув граничний строк подання декларації, в якій допущено помилку;

- або надіслати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання такого розрахунку (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ), якщо минув граничний строк подання декларації, в якій допущено помилку.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (п.8 розділу VI Порядку №21).

Юридичною особою – «єдинником» ІІІ групи отримано грант: коли виникає дохід?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що доходом юридичної особи – платника єдиного податку ІІІ групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) (п.п.2 п.292.1 ст.292 ПКУ).

До складу доходу, визначеного ст.292 ПКУ, не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм (п.п.4 п.292.11 ст.292 ПКУ).

Отже, у разі отримання юридичною особою – платником єдиного податку ІІІ групи суми коштів у вигляді гранту з бюджетів або державних цільових фондів (у тому числі в межах державних або місцевих програм), така сума коштів не включається до доходу юридичної особи – платника єдиного податку ІІІ групи. Якщо сума коштів у вигляді гранту, одержана юридичною особою – платником єдиного податку ІІІ групи з інших джерел, то така сума включається до доходу такого платника єдиного податку.

Чи сплачує ЄСВ адвокат, який здійснює незалежну професійну діяльність і одночасно працює за трудовим договором?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076)).

Пунктом 3 ст.4 Закону №5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання.

Інформація про найменування і місце знаходження організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується радою адвокатів України.

Тобто, обов’язок стати на облік в контролюючих органах як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально.

Платниками ЄСВ відповідно до п.5 частини першої ст.4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняє» (далі – Закон №2464) особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування ЄСВ для таких платників є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, така особа зобов’язана визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до Закону №2464 роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Юридична особа – нерезидент, який є власником нерухомості на митній території України, надає послуги з оренди без створення постійного представництва в Україні: що з ПДВ?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що перелік осіб, які є платниками ПДВ, визначено ст.180 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Відповідно до п.180.2 ст.180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Згідно з п.п.«б» п.185.1 ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

При цьому постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14 розділу І ПКУ).

Відповідно до п.п.186.2.2 п.186.2 ст.186 ПКУ для тих послуг, що пов’язані з нерухомим майном, місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна.

З урахуванням вищевикладеного, якщо операції з постачання послуг оренди нерухомого майна, яке знаходиться на митній території України, є об’єктом оподаткування ПДВ, то у разі надання послуг нерезидентом, який не має постійного представництв на митній території України, отримувач таких послуг (суб’єкт господарювання – юридична особа або суб’єкт господарювання – фізична особа), який не зареєстрований як платник ПДВ, є особою відповідальною за нарахування та сплату ПДВ.

Порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, встановлено ст.208 ПКУ.

Так, відповідно до ст.208 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п.190.2 ст.190 ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст.201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним ПДВ, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Чи оподатковуються кошти, отримані неприбутковою бюджетною установою у вигляді фінансового кредиту?

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не є платниками податку на прибуток неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає вимогам, встановленим у п.п.133.4.1 п.133.4 ст.133 ПКУ, зокрема внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п.133.4 ст.133 ПКУ і не є платниками податку на прибуток, відносяться, зокрема, бюджетні установи (п.п.133.4.6 п.133.4 ст.133 ПКУ).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п.133.4.2 п.133.4 ст.133 ПКУ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі – Порядок).

Кошторис бюджетної установи (далі – кошторис) – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (п.1 Порядку).

Отже, не підлягають оподаткуванню суми кредиту, отримані неприбутковою бюджетною установою за умови, що кошторис такої неприбуткової бюджетної установи передбачає зазначені доходи. При цьому доходи у вигляді сум кредиту повинні використовуватись виключно для фінансування видатків, передбачених кошторисом, на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. У разі недотримання цих умов така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру згідно з підпунктами 133.4.3 та 133.4.4 п.133.4 ст.133 ПКУ.

Якщо фізична особа викуповує орендовану нею земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, то така фізична особа є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Орендна плата – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно зі статтями 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПКУ).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III зі змінами та доповненнями право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.31 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями договір оренди землі припиняється, зокрема у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Враховуючи вищевикладене, якщо фізична особа викуповує орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, то фізична особа є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку. До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку сплачується орендна плата відповідно до договору оренди землі.

До уваги платників податку на додану вартість!

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що за повідомленням ДФС України відповідно до п.56.23 ст.56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Рішення) може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Так, скарга на Рішення подається в електронній формі засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Платник ПДВ у разі отримання Рішення має право протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Рішення (якщо останній день строку припадає на вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним, неробочим або святковим днем) подати на розгляд Комісії ДФС з питань розгляду скарг Скаргу на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) або відмову в такій реєстрації (далі – Скарга) за формою J(F)1313201. До Скарги подаються документи про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК за формою J(F)1312601.

Необхідно врахувати, що Скарга подається на кожне Рішення окремо із зазначенням кількості документів, яке має числове значення. Кожен документ надсилається окремим додатком у форматі pdf та повинен мати розмір не більше 2 мегабайт.

У разі відкликання Cкарги до прийняття рішення комісією ДФС з питань розгляду скарг, платник податків має право подати Заяву про відмову від поданої ним Скарги за формою J(F)1313301.

Електронні формати Скарги та Заяви розміщенні на офіційному веб-порталі ДФС у розділі «Електронна звітність»/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів.

Платники податків матимуть сервіс для створення та надсилання Cкарги з додатками та Заяви про відмову від поданої ним Скарги через особистий кабінет «Електронний кабінет», вхід до якого здійснюється за адресою: cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС України.

Також для формування Скарги або Заяви в електронному вигляді платник податків самостійно на власний розсуд може обрати будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл відповідно до затвердженого формату (стандарту).

Інформація розміщена на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням:https://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/332467.html

Декларування доходів ФОП, який припинив підприємницьку діяльність

Під час тренінгу – навчання в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області присутнім платникам податків розповіли, що Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», внесено зміни до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) щодо визначення останнього базового податкового (звітного) періоду та строку подання податкової декларації про майновий стан і доходи у разі реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (далі – ФОП).

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП за рішенням такої особи, останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, що настає за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Отже, фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, стосовно яких починаючи з 01.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подають ліквідаційні податкові декларації про майновий стан і доходи щодо отриманих доходів на загальній системі оподаткування востаннє за звітний період з дня, що настає за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення такої реєстрації.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП, який є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п.294.6 ст.294 ПКУ). Нормами ПКУ не передбачено подання ліквідаційної звітності для фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування.

Тобто, фізичні особи, стосовно яких починаючи з 01.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП, подають податкові декларації платника єдиного податку – ФОП востаннє за податковий (звітний) квартал, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року у строки, визначені п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПКУ, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. 


Поширте та додайте в закладки

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Пошук
Custom Search
Натисніть
Календар публікацій
Березень 2024
П В С Ч П С Н
« Лют    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Стрічка новин

Інтерв'ю з письменником

                                      «Час минає й слідів[...]

Оголошення

ОГОЛОШЕННЯ Всім, хто бажає придбати книгу[...]

Оголошення

Оголошення У неділю, 28 жовтня 2018 року, о[...]

Єдиноборства

Щирецькі чемпіони  За підтримки Громадської організації[...]

Аргентина 2018

Олімпійське срібло у Оксани Чудик  З[...]
Новини податкової

Інформація 10.02.2022-3

Навчальний семінар з актуальних питань[...]

Інформація 10.02.2022-2

На «гарячій лінії» у Львівській[...]

Інформація 10.02.2022-1

У Львівській ДПІ відбувся семінар -[...]
Погода
Погода в Україні
Музичний плеєр

Here is the Music Player. You need to installl flash player to show this cool thing!

Хто онлайн
14 Гостей, 1 Робот
Рекомендуємо!